20.Мистецтво Київської Русі.

Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було нерозривно пов'язане з церквою і християнською вірою. У той же час слов'янські майстри мали свої стійкі, вікові традиції язичницького мистецтва. Тому, сприйнявши багато чого з Візантії, вони виробили самобутній, неповторний стиль і створили справжні шедеври архітектури, живопису, прикладного мистецтва. Мистецтво поєднувало східно-слов’янську та візантійсько-християнську традицію. Було розвинуте мистецтво емалі та різьблення,обробка металу, прекраси. Архітектура і живопис,мозаїка (релігійні мотиви та ікони).Втіленням головних архітектурних досягнень Київської Русі став Софійський собор у Києві, який зберігся до наших днів, але в дуже перебудованому вигляді. Він був споруджений при Ярославові Мудрому на місці його перемоги над печенігами і задуманий як символ політичної могутності Русі. Софійський собор став місцем посадження на князівський стіл і поставляння на митрополичий престол, місцем прийому іноземних послів, зустрічей князя з народом.

Отже,мистецтво поєднувало релігійні та побутові мотиви з перевагою перших; досконалість в архітектурі,фресковому розписі,мозаїці, декорно-прикладному мистецтві; після занепаду К.Р. (середина 13 ст.) багато мистецьких технік було втрачено,мистецтво занепало. Ремісники та митці К.Р.після її занепаду мігрували в західні князівства та на Північ,де продовжили традиції К.Р.,але вже з урахуванням місцевої культурної специфіки.

21.Побут та військова справа Київської Русі.

Духовну культуру й побуд суспільства визначав принцип корпоративності -- належності індивіду до соціальної групи. Сільска територіальна община називалася громадою. З часом значення общини зменшувалося. Але цей процес був нерівномірним. Якщо на Правобережній та Західній Україні вона втратила своє значення вже в XVII-XVIII століттях, то На Лівобережжі вона існувала до XVIII століття. У житті дореволюційного села поряд з офіційним правом зберігало силу і право звичаєве. Існувало два типи громадського землеволодіння -- громадсько-подушний і громадсько-подвірний. Періодичні переділи землі були великою подією в селі. Громада мала право при несправній сплаті податків відібрати частину землі в одного господаря і передати іншому. У користуванні громади знаходилися спільні ліси, водоймища, пасовища. Громада контролювала проведення ярмарків, корчем, базарів. Вона слідкувала за станом доріг, мостів, громадських будівель. Кругова порука мала місце при відбуванні казенних повинностей. Важливу роль у громадському житті відігравала церква, відвідання якої вважалося обов'язком кожного християнина. За цим стежили представники духовенства. Але вони самі відзначали, що люди ходять не “в церкву” а “під церкву”, тобто поспілкуватись, почути останні новини. Своєрідним клубом була корчма. Сюди збиралося в години дозвілля все село. Тут же у корчмі укладалися різні усні угоди, які скріплювалися рукобиттям та могоричем. Статевікова диференціяція в селі була чітко визначена. Вона регулювала розподіл праці, права і обов'язки, регулювала норми поведінки. Панував патріархат, наприклад жінки не могли входити до виборних оргнів громади.

22.Соціально-політична та економічна ситуація на українських землях.Несприятливі політичні обставини:Набіги Залотої Орди до 1380р, а з 15 ст.- Кримського ханства;Роздрібленість руських земель;Перехід українських земель під владу Польщі з 1385р. – Кревська унія. Наслідки впливу соціально-політичних факторів на українську культуру:Літературна та мистецька спадщина Київської Русі майже загинула, внаслідок монголо-татарської навали;Культурне життя зосередилось на західно-українських землях, посилилися зв’язки з західно-європейською культурою;Прискорився процес етногенезу;Вплив європейського відродження (ідеї гуманізму);Гостра релігійна боротьба між православ’ям та католизмом;Виникнення козацтва.