12.Неслов’янські культури на території України в архаїчну добу.

Осередок творення укр..культури – це центральні та західні території сучасної України (Чернігівщина, Київщина, Полтавщина, Волинь, Східна Галичина)

Існували такі архаїчні культури на території України:

Трипільська культура (осілі землероби):5-3ст. до н.е.

- Родоплемінний лад,матріархат

- землеробство,скотарство

- Міфологічний світогляд

- Розвинене побутове мистецтво

- Культ родової матері,Рожаниці та Місяця.

-Кіммерійці (кочовики): початок1тис. до н.е.-7ст.до н.е.

Кочівники з Ірану,скотарі,войовничі племена

Кочували по всій тер. України

Згадки про них залишали Гомер та Геродот.

-Скіфи (кочовики):7-2ст.до н.е.

Племена скотарів з Ірану

Золоті вироби високої майстерності,прикладне мистецтво

Зв’язки з античною Грецією,торгівля

Рабовласництво,держава

Пантеон богів на чолі з богинею вогню Табіті

Культові предмети:сокира,плуг,ярмо,чаша

-Грецькі колонії Півн. Причорномор’я з 6ст. до н.е.

-Сармати, готи (кочовики):2ст до н.е.-2ст.н.е.

Кочовики – Скотарі з Ірану

Геродот стверджував що вони нащадки скіфів та амазонок

Кочували по східній Європі аж до Кавказу

Розвинене військ. мист.,жінки воювали разом з чоловіками

Культ предків та вогню,Тотем-баран,поховання в курганах

Слова «Дніпро та Дон»-Сарматські

-Анти:2ст.н.е.-5ст.н.е.

Слов’янські племена: з 5ст.н.е.

-Готи

- Племена зі Скандинавії

- Розпочали велике переселення народів

- Заснували свою державу,черняхівська культура

- Слова «Хлеб,Котел,Блюдо»

-Прийняли християнство

13 Формування словьянської культури на тер. Укр.

Слов. Культ.розв.у взаємовпливі з інш. Неслов. Культурами Сарматів, антів,готів,кіммерійців, римсько. Імперію.

Пліній старший 1 ст. н.е.»природна історія:племена венедів ,що сел. від Вісли. Йордан (6 ст н.е.)»Готика»Слов-венеди-Анти. Птолемей(2 ст н.е.)»географ.порадник »Венедів називає частиною народу сарматії. Отже територ.розсел. давн слов.(венедів)був басейн Війсли-Одеру. Артефакти черняхівської культ.-арх.джерела існування слов.

14.Релігійні вірування та міфологія східнослов’янських племен.

Фетишизм-віра в надприродні властивості різних предметів або об’єктів. Фетиші-матеріальні предмети, яким приписуються надприродні властивості (стріла, плуг,чаша, меч)

Магія-віра в існування надприродних засобів впливу на природу і людину. Види магії:виробнича,лікувальна,землеробська,рибальська,військова. У стародавніх слов’ян-це ворожбитство,замовлення,закликання.

Тотемізм-віра в те,що людина має родинні зв’язки з певним видом тварин. Тотем вважався покровителем роду,його шанували і забороняли вбивати. Родинні зв’яжи рослини,явищами природи.

Шаманство-це віра в методи екстатичного спілкування з надприродними силами спеціально визначених для цього осіб. Шаманам приписувалась здатність передбачення,узнавання,супроводжувати померлого у підземному світі,вплив на довкілля.

Землеробські культи-це покоління богам-покровителям землеробства,тваринництва та інших занять. Особливо шанувалися богині,що впливали на родючість полів,розвиток рослинного і тваринного світу.Особливу шану в стародавніх слов’ян мали жіночі божества. Богиня-матір світу-Лада. Стародавні слов’яни мали свій релігійний календар. Його характерною рисою був тісний зв'язок з природою та хліборобством,він охоплював увесь господарський цикл. Основний пантеон слов’янських богів доповнювала низка божеств нижчого рангу: Лель, Леля, Діванія, Дівонія, Дана, русалії,домовики,водяники,лісовики. Особливу шану також стародавні слов’яни віддавали деревам і птахам,що вважалися основоположниками або покровителями якогось роду, племені. До вищого рівня слов’янської міфології належали 2 праслов’янських божества:Перун та Велес. Міфологізація історичної традиції приводить до появи міфологічного епосу. Герої епосу:Кий,Щек,Хорив,Либідь Міфологічні погляди стародавніх слов’ян включають міфи про створення світу з яйця-райця. Дві групи релігійних вірувань: обожнення природи і культ роду. Міфологія стародавніх слов’ян включає погляд на походження людини. Міфи за сюжетними лініями: Космологічні,теологічні, тотемічні, антропологічні, есхатологічні, календарні, історичні.

15.Світоглядні та соц.-економіч. передумови формування культури Київської Русі.

Київська Русь-східнослов'янська середньовічня держава з 9 по 13 століття.

КР заснували східнослов'янські племена(поляне,древляне,северяне,кривичі,вятичі,дреговичі,волиняне,бужане,ківерці).

Світоглядні передумови формування культури КР:

-розвивалася в контексті світової середньовіч.культури з тяжінням до візантійських зразків(релегійний світогляд)

-специфічна риса-поєднання міфологічного тарелегійного світогляду хз перевагою першого.Наслідок-віроблення специфічної православної культури відмінної від візантійської.

Соц.-економіч. передумови та особливості формування культури КР:

-формується на основі розкладу родоплеменного ладу та зародження феодальних відносин

-майнова нерівність породжує відмінності між княжою та народною культурою.Перша має багато запозичень з Візантійської культури,остання-зберігає місцеву самобутність.

-переламна подія-прийняття християнства 988 р. сприяло культурній консолідації східних слов'ян,посилення ролі КР на політичній арені,зміцненню феодального ладу.

-через християнство культура КР засвоїла спадщину Античності,тобто,долучилась до найкращих європ.традицій

16.Язичницька культура К.Р.

Древні слов'янські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів.

Найбільше вражали слов'ян явища природи, пов'язані з виявом сили та міці: блискавка, грім, сильний вітер, палахкотіння вогню. Не випадково верховним божеством був Перун — бог блискавки і грому, який, як і всі інші боги, втілював у собі добрий і злий початок: він міг уразити людину, її житло блискавкою, але водночас він, згідно з міфом, переслідує Змія, який переховується в будь-якому предметі, наздоганяє і вбиває його. Після перемоги над Змієм іде дощ і очищає землю від нечистої сили. Не менш сильними і грізними були Сварог — бог вогню; Стрибог — бог вітрів, який втілює стріли і війну; Даждьбог — бог успіху, який ототожнювався з сонцем; Хорс — бог сонця (іноді місяця); Симаргл — бог підземного світу, як він здебільшого трактується. Уявляли його в образі крилатого пса та інш.

У пантеоні східнослов'янських божеств, на відміну від давньогрецького та давньоримського, було порівняно мало богів, які безпосередньо втілюють інтереси і заняття людини. Можна назвати тільки Велеса (Волоса) — бога багатства, худоби і торгівлі, Мокош (Мокошу) — богиню дощу і води, яка в той же час протегувала ткацтву, а також Дану — богиню річок (згадка про неї є у багатьох піснях) та різні берегині.

Помітною рисою є і слабко виражений антропоморфізм богів: вони мало схожі на людину, нагадують переважно фантастичних істот. Скульптурні зображення божеств виконувалися частіше за все з дерева, рідко з каменю. Унікальним пам'ятником культової скульптури є так званий Збручський ідол. Вчені досі сперечаються, кого ж саме він зображає. Одні вважають, що це ідол Святовита — чотириликого божества. Український філософ М. Попович доводить, що таке пояснення суперечить суті язичницького багатобожжя. На його думку, це чотири різних божества.

Ідоли богів встановлювалися не в храмах, а в гаях, на берегах річок і т. д., такі місця називалися капищами. ?Такі … погані мольбища їх: ліс, і каміння, і ріки, і болота, джерела, і гори, і горби, сонце і місяць, і зірки, і озера. І, простіше кажучи, всьому існуючому поклонялися вони яко Богу, і шанували, і жертви приносили?, — осудливо писав пізніше один з церковників про прихильників народної релігії.

Культи божеств — прийняті ритуали жертвоприношень і звертань, священні атрибути, слова молитов — відомі дуже мало. Шкоду, марноту, негативні властивості втілювали в дохристиянських народних віруваннях злі духи: лісовик, біс, водяний, русалки, полуденниця — дух літньої полуденної спеки, крикси — духи крику і плачу тощо. Злі духи вважалися безпечними для тих, хто дотримувався всіх обрядів і заборон.

Світогляд східних слов'ян формувався відповідно до загальноєвропейських тенденцій розвитку уявлень про світ. Як і інші народи, вони вірили у пекло, небесну твердь, центр світу (?світове дерево?), вирій (місце на небі, куди відлітають душі померлих праведників). Життя людини підлегле долі — ?суду божому?. Правда, доля у східних слов'ян не була, очевидно, такою ж невідворотною, як фатум у древніх греків, але головні події людського життя вважалися визначеними наперед. Недаремно майже кожне календарне свято включало обряди ворожби про майбутнє життя людини.

Релігія східних слов'ян, як і інші складники культури, які формувалися на етапі родоплемінних відносин, з виникненням і розвитком державності неминуче повинні були зазнати серйозних змін. Якісно нові культурні процеси в Русі відбулися вже після прийняття християнства.

17.Християнство як чинник нових культурних процесів.

Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань, стародавніх слов'ян лежав страх перед стихійними силами природи, ворожими і пануючими, то християнство плекало надію па порятунок, почуття захоплення навколишнім світом. У процесі поширення та утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів східних слов'ян. Візантійські церковні канони поступово пристосовувалися до особливостей давньоруського етносу. Водночас слід зазначити, що у боротьбі з “поганством” християни знищили безцінні пам'ятки мистецтва стародавнього язичницького світу, зокрема шедеври дерев'яної скульптури, забороняли старовинні танці, скомороше дійства тощо. Разом з тим християнство справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі.

Запровадження християнства мало позитивні наслідки для розвитку Київської Русі (і не тільки в культурному та духовному плані). Воно зміцнило авторитет і владу князя, сприяло розбудові держави. Тіснішими ставали стосунки Володимира, що тепер належав до християнської ?сім'ї правителів?, з іншими монархами. Прийняття християнства мало позитивні наслідки й для внутрішнього життя країни. Оскільки вчення візантійської церкви підтримувало монарше право на владу, київські князі знайшли в ній ту ідеологічну опору, якої раніше не мали. До того ж церква з її складною внутрішньою підпорядкованістю знайомила київських правителів з новими моделями управління. А в самому суспільстві Київської Русі з'явилася активно діюча установа, що не лише забезпечувала незнане раніше духовне й культурне єднання, а й справляла величезний вплив на культурне і господарське життя. Взагалі кажучи, завдяки епохальному вибору Володимира Русь стала пов'язаною з християнським Заходом, а не з ісламським Сходом. Цей зв'язок зумовив її небачений історичний, суспільний і культурний розвиток. Важко переоцінити значення того, що християнство прийшло до Києва не з Риму, а з Візантії. Згодом, коли відбувся релігійний розкол між цими двома центрами, Київ став на бік Константинополя, відкинувши католицизм. Так була закладена основа майбутніх запеклих конфліктів між українцями та їхніми найближчими сусідами католицької віри -- поляками.

Значний поштовх також дала нова ідеологія піднесенню давньоруської культури. Лише з часу “хрещення Русі” у ній поширилися писемність і книжність. В Києві, а далі повсюдно на Русі почали влаштовувати школи й книгописні майстерні, і незабаром східнослов'янська країна стала однією з найкультурніших у середньовічній Європі. Запровадження християнського віровчення зробило можливими рівноправні й плідні взаємовідносини між нею та Візантією, Германією й іншими державами. Християнська діалектика, активно використовувана давньоруськими філософами та публіцистами, стала основою для багатьох (іноді дуже цікавих) ідей. Це у свою чергу, слугувало поштовхом для швидкого прогресу у сфері творчого життя, що забезпечило розвиток давньоруської культури. Було б помилкою вважати, що до 988 р. люди на Русі не знали науки, творчості, мистецтва, але бурхливий розквіт культури прийшовся на часи, коли затвердилася християнська релігія. В монастирських брамах концентрувалися основні кадри вчених того часу, письменників, публіцистів, художників, архітекторів. Судовий монастирський статут, який було введено на Русі у другій половині ХІ ст., зобов'язував ченців започатковувати у себе бібліотеки, скрипторії, школи, іконописні майстерні, лікарні та інші заклади. Серед монастирів у Київській Русі на першому місці був Києво-Печерський, який став, можливо, найвизначнішим центром давньоруської культури. З ним пов'язана діяльність визначних публіцистів (Феодосій Печерський, Іаков Мніх), істориків (Нікон Печерський, Ігумен Іван, Нестор Літописець), художників (Алімпій, Григорій), лікарів (Агапіт) та багатьох інших. Також функціонували культурні центри при архієрейських кафедрах. Найбільш відомим з них був Софійський гурток книжників, заснований у Києві при Ярославі Мудрому та очолюваний Іларіоном.

Важливим чинником в історії ранньої Русі був розвиток писемності та розповсюдження грамоти. Як відомо, східнослов'янська писемність сформувалася раніше від офіційної християнізації країни та незалежно від неї, але використовувалася переважно у чисто практичних цілях. Принципово важливим етапом була поява книжковості у середині ІХ ст. Саме тоді Русь починає створювати свою церковну літературу та започатковує літописи. На основі археологічних знахідок (берестяні грамоти у Новгороді) можна припустити, що грамота у Київській Русі не була прерогативою одного тільки духовенства, вона охоплювала і феодалів і демократичні шари народу.

Церква активно сприяла розвитку давньоруської архітектури та образотворчого мистецтва. Більшість кам'яних споруд, збудованих на протязі Х - ХІІ ст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним та станковим живописом. Проте впливи східної церкви на мистецтво не завжди були благотворними.

Отже,християнство

-піднесло моральний та релегійний дух народу

-сприяло виникненню нових ремесел та мистецтв,та розквіту в поєднанні з візантійськими та місцевими традиціями

-укріпило соц.-культцрні зв'язки з Візантією,країнами Центральної та Західної Європи

-під патронатом держави і церкви розвивалася освіта,література

18.Розвиток освіти та науки Київської Русі

-потреби церкви і днржави спричинили утворення перших шкіл після хрещення Русі

-свідчення про шкільну освіту в дохристиянській Русі немає Володимир Великий створив першу школу при десятинній церкві для дітей аристократів(навчали читанню,письму,аріфметиці)

Шлях розвитку освіти:

-бурхливий розвиток ремісничих шкіл

-Я.Мудрий 1037р. При Софії Київській створив першу вищу школу з європейським рівнем виконання(філософія,риторика,граматика,історія,грецька)

-при церквах створювалися школи для простих людей

-в школах вчилися не тільки хлопці,а й дівчата

-3 11ст. Освітним осередком став Києво-Печерський монастир,започаткований традицією літописання

Особливості розвитку науки в КР:

-центри науки-Киів,Новгород,-менше-Полоцьк,Чернігів,Галич

-наукова парадигма базувалась на теології та релійній філософії в поєднанні з антич.традиціями та елементами з міфології

-галузі науки:богослов'я,історія,право,природознавство,математика,астрономія,медицина.

Наукові праці часів КР: -Теологія:Клим Смолятич-полемік аз Хомою(12ст)

-Енциклопедії:”Ізборники” князяСвятослва(11 ст)

-Історія “Велесова книга”,”Повість минулих літ” Настора літописця,багато літописоі велося при монастирях

-Право:”Руська правда”(11-12 ст)-збірка законів князя Ярослава та його наступників.

19.Література та книжна справа

В основному розвивається релігійна лутература.

Особливості розвитку:

-основна маса літератури це переклади візантійських джерел.Поступово розвивалась оригінальна література

-розквітла за часів Я.Мудрого

-книги переписувались вручну

-оформлення книг було мистецтвом

перша бібліотека-при Софійському соборі(11 ст),пізніше-при Києво-Печерському монастирі,в Новгороді,Чернігові тощо

-більшість книг-релегійні за змістом

Напрямки літератури:

-апокрифи(некононічні твори біблійної тематики,христ.фольклор)

-житійна(опис життя святих)

-патерики(оповідання про життя святих з певної території)

-природ.-наукова(енциклопедії природничо-наукового змісту(переклади “фізіолог”,”шестоднев”,”христ.топографія”))

-історичні(опис подій світової історії та літописання(Біблія,візантійські хроніки,”Повість мінулих літ”))

-повісті(художня література(переклади “Александрія”-про Македонського,”Гудейська війна” Йосифа Славія))

-поломницька(книги про мандри до святих місць)

-повчання(настанови до життя та управління державою-”Повчання Волод.Мономаха”)

-оригінальна(власна література,написана місцевими авторами-”Повчання до братії” Луки Жидяти,”Слово про закон та благодать” митрополіта Іларіона)

Важливі книги-пам'ятки: “Слово о полку Ігоревім”,”Слово про загибель Руської землі”(13 ст),”Моління Данила Заточника(12-13 ст).

Отже,література КР являла собою як переклади,так і оригінальні твори.