30.Козацтво як явище української історії та культури

На поч.17 ст. козацтво вже не було організованою національно-політичною силою, з якою рахувались сусідні держави.

Виникнення козацтва є свідченням національної свідомості українців, відчуття власної сили та постійної готовності до опору.

Демократичні традиції управління Запорозької Січі сформували несприйняття насильства чужоземної влади як рису укр. Характеру українців.

Козацтво започаткувало традиції самостійного державотворення в Україні(Гетьманщина і ЗС)

Козацтво стало осередком збереження та захисту православної віри, духовної культури українців.

З козацтва сформувалась еліта українського народу( аристократія, старшина та інтелігенція, що фінансувала та розвивала освіту, церкву, науку, мистецтво.

Опікувалися культурою: Б. Хмельницький, П. Конашевич-Сагайдачний, Дорошенко, Косинський, Сулима, Орлик, Мазепа та ін.

Козацькі часи називають добою українського бароко.

Виникають тогочасні літописи ( Густинський, літопис Самовидця, С. Величка, «Сказання», Грабенки.), де в патріотичному дусі описуються події національно-визвольної боротьби та діяльності гетьманів.

Отже, козацтво стало джерелом та рушійною силою розвитку української національної свідомості та культури.

31.Розвиток духовної культури: церква, освіта, наука.

Церква:

Оновлення церковного життя на засадах демократизації та обов’язкової освіти для церковнослужителів.

Активізація освітньо-місіонерської роботи на противагу ідеям самозаглибленн, що панували в попередню епоху.

Націоналізація церкви

Несприйняття європейського раціоналізму та індивідуалізму як наслідок спротиву окатоличенню.

Рух за подолання «візантійських» традицій, протиставлення «морського та «духовного».

Протистояння уніатів і православних.

Перевага православ’я як осередку укр. Духовності та культури.

Відродження Києва як центру православної культури, особливо після культуро творчої діяльності митрополита Могили.

Розвиток освіти та науки:

Братські та приходські школи – початкова освіта, могли відвідувати всі діти. Вчили дітей мандрівні дяки.

Школи типу гімназій, колегіуми – уніатські, протестантські – на Правобережжі, навчались діти дрібної шляхти, заможних міщан.

Єдиних програм освіти не було, навчалися за західноєвропейськими зразками.

Утворення Києво-Могилянського колегіуму в 1632 викликала дискусія щодо напрямку розвитку.Тримовність викладання ( церковнослов’янська, латинська, польська). Українська мова вважалась розмовною, «простою», зневажливе ставлення до неї освічених людей.Києво-Могилянська академія з 1701р отримала самоврядування і стала осередком вищої освіти та науки. Діяв і Львівський університет (з 1661 р), освіта в ньому ополячена, наука – на європейському рівні.Врешті освіта стала державною справою, поєднавши місцеві та західноєвропейські ренесанські гуманістичні традиції.В кінці 17ст в Україні вже була розвинена система освіти (початкова, середня, вища), але за 18ст національна освіта занепала підпала під вплив асиміляційної політики.

Сільські школи були закриті.В містах Лівобережжя для простих людей за зразком Росії відкрили народні училища

Більшість дітей не навчалися.

Правобережжя – початкові та неповні початкові школи.