7.Проблема походження українського етносу.

Дослідження української культури стикається з багатьма проблемами, першою з яких є проблема походження. Хто ми? Звідки прийшли наші предки на територію сучасної України? Чи, може, ми тут жили вічно?

Проблема виявляється досить неоднозначною.

Офіційна історико-культурологічна думка Росії та Польщі, починаючи з середини XIX - поч. XX ст. (Сергій Соловйов, Василь Сергієвич, Василь Ключевський та ін.), український етнос не вважала за окремий етнос, окремий народ.

Вперше існування українського народу, як окремого, намагався обґрунтувати Історик Микола Костомаров. Він виходив з ідеї неоднозначності утворення українського і російського народів і вважав, що український народ існував уже у IX ст., а російська народність формується лише з другої половини XII ст. Отже, період Київської Русі стосується лише українського народу.

Видатний український історик початку XX ст., перший президент Української Республіки Михайло Грушевський вважав, що початком Історичних часів для українського етносу є IV ст. н.е. За його думкою, східнослов'янські племена уже в найдавніші часи мали певні відмінності, потрапляли у різне етнографічне середовище, різні географічні, екологічні і культурні умови: великоруська народність формувалась переважно на фінській основі, білоруська - в процесі асиміляції балтських племен; українська - у близькому спілкуванні з тюрками. Подальша історія вела ці три народи здебільшого різними шляхами. За М.Грушевським, вже за часів Київської Русі існував повністю сформований український народ, а Київська Русь за національним змістом - українська.

Радянські історики, культурологи і мовознавці вважали, що український народ, поряд з російським і білоруським, є пагонами спільної давньоруської народності, яка існувала до ХІІ-ХІV ст. Епоха формування трьох східнослов'янських народностей (і мов) як окремих систем припадає на ХІІ ст. Отже, початком виникнення української народності є XII—XIV ст.

• Сучасна культурологічна думка шукає коріння українського етносу в найархаїчніші епохи. Згідно з сучасними науковими дослідженнями, виникнення етнічних спільностей припадає на період розвинутого первісного суспільства. Отже, проблема полягає у пошуку первісних витоків українського етносу (як, до речі, і кожного іншого), що дозволить виявити специфічний характер культурно-побутового ладу українців, їх традицій, менталітету, національного характеру тощо.

8.Географічні фактори формування українського етносу та його культури.

Територія проживання-один з визначальних факторів формування етнокультури. Проживання на спільній території формує єдину свідомість, що втілюється в матеріальній та духовній культурі.

Географічні фактори поділяються на:

-геокультурні (вплив ландшафту та природи на культуру):

*Виникнення розвинутої аграрної культури У. внаслідок сприятливих клімат. і географ. умов.

*відносна однорідність духовної та матеріальної культури У. внаслідок міграцій від навал кочівників.

-геополітичні (зв’язки з сусідніми етносами та їх вплив):

*проміжне розташування терит. У. між Центр.європою і Азією.

*транзитні торгівельні шляхи на терит.У. з найдавніших часів(шлях «із варяг у греки»)

*терит.У. була оточена завжди наймогутнішими державами.

-геопсихічні (зв'язок етнопсихології з умовами проживання):

*землеробство та осілий спосіб життя(породжують терплячість, працьовитість,миролюбність українців та й індивідуалізм)

*навали кочівників породили оборонну позицію в характері укр.-ів.

*експансія сусідніх імперій мали наслідки: комплекс меншовартості та конформізм(пристосовництво), втрату почуття господаря на своїй території.

*транзитність укр.території сприяла розширенню світогляду українців,виробленню толерантного ставлення до інших етносів та культур. *багата природа породжувала любов до неї, що відбилося в укр.фольклорі,сприяло формуванню високої побутово-сімейної культури, вірності заповіту батьків,емоційності,мрійливості українців.