Запитання для самоперевірки

1. Що означає термін «лідер»?

2. Якими обов’язковими якостями повинні володіти ефективні лідери на сучасному етапі розвитку ринкової економіки?

3. Які існують сучасні підходи до розуміння суті лідерства?

4. Як слід розуміти поведінковий підхід до лідерства?

5. Які існують сучасні ситуаційні моделі лідерства?

6. У чому полягає сутність ситуаційної моделі прийняття рішень Врума-Єттона?

Рекомендована література до теми

1. Горшкова Л.А. Основы управления организаций. Практикум: учебное пособие / Л.А. Горшкова, М.В. Горбунова – М.: КНОРУС, 2009. – 240 с.

2. Діденко В.Н. Менеджмент: Підручник / Діденко В.Н. – К.: Кондор, 2008. – 584 с.

3. Менеджмент: теорія і практика. Навчальний посібник / А.А. Мазаракі, Г.Є. Мошак, Л.А. Гамба, Г.К. Погодаєв, Ю.В. Паканєвич, Л.В. Семенчук – К.: Атіка, 2007. – 584 с.

4. Мильнер Б.З. Теория организации: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. / Мильнер Б.З. – М.: ИНФРА – М, 2006. – 720 с.

5. Шеметов П.В. Менеджмент: управление организационными системами: учеб. Пособие / П.В Шеметов, Л.Е. Чередникова, С.В. Петухова. – Москва: Издательство «Омега – Л». – 2008. – 406 с.

Тема 10. Комунікації в управлінні

Мета: ознайомитись з природою і труднощами комунікацій, а також з тим, що можна зробити, аби більш ефективно обмінюватися інформацією як серед менеджерів, так і за межами їх кола.

Усі функції менеджменту взаємопов’язані і починають діяти при наявності в організації певної схеми комунікацій.

Спільна (колективна) діяльність людей передбачає контакти між ними у вигляді обміну інформацією. Тільки на цій основі люди, об’єднані в організацію, можуть досягти своєї мети. Будь-яка організація, навіть дуже мало чисельна, обов’язково має відповідну схему комунікацій.

У вузькому розумінні слова комунікація – це обмін інформацією між двома й більшою кількістю людей. Тобто основним матеріалом комунікації є інформація.

М.Мескон, М.Альберт і Ф.Хедуорі підкреслюють, що комунікації виникають між:

• організацією та зовнішнім середовищем (споживачами, державою і т.д.);

• підрозділами та працівниками організації (між різними рівнями) управління організацією, між керівниками й підлеглими, між неформальними організаціями тощо).

Рис. 10.1. Спрямованість потоків інформації

Весь шлях від джерела інформації (відправника) до отримувача називається каналом комунікації.

Канали можуть бути формальні (офіційні) й неформальні (неофіційні). Формальні канали встановлені адміністративно й зв’язують працівників як по вертикальних, так і по горизонтальних щаблях управління. До неформальних каналів комунікацій відносяться ті, які не співпадають із офіційно встановленими.

Р ис. 10.2. Елементи комунікації

Якщо організація володітиме лише системою формальних комунікацій, то процес проходження інформації буде бюрократизуватися. Якщо домінуватиме система неформальних комунікацій, то це призведе до розповсюдження чуток, які заважатимуть нормальній діяльності.

Інформація – це сукупність повідомлень, які відображають конкретний стан явища, події виробничо-господарської діяльності.

В.Зігерт та Л.Ланг списують поняття тотальної інформації. Тотальна інформація – це не лише фрази, почуті або прочитані, а вся сукупність «сприйнятого сигналу»; тон та інтонація голосу, настрій і зовнішній вигляд передавача, довколишня обстановка, навіть спогади та асоціації.

Ефект комунікації залежить від цілого ряду соціально-психологічних факторів, які мають місце в процесі передачі та сприйняття інформації, яка є складовою. Особливо сильно проявляються соціально-психологічні фактори при мовній (словесній) передачі інформації. При цьому здійснюються три канали її передачі та сприйняття кожною людиною: емоційний, нормативний та канал знань.

Емоційний канал тестує поступаючу інформацію на відповідні асоціації, настрої, важливість тощо. Наприклад, сприйняття інформації доповідача залежатиме від постановки його мови, зовнішнього вигляду, віку й посади, тобто від його емоційних елементів. Крім цього, велике значення матиме манера поведінки доповідача, його жести, міміка, тобто його відповідність певним соціальним та особистим нормам, які прийняті в тому чи іншому колективі чи навіть суспільстві. Це все включається в поняття нормативного каналу сприйняття й передачі інформації.

І нарешті, в каналі знань відбувається оцінка змісту інформації, її призначення, що є найважливішим. Мета передачі інформації саме в тому й полягає, щоб вона набула якості знань у тих, для кого вона призначена. Але ця якість буде недостатньою або інформація буде сприйматися набагато важче й довше, якщо вона буде передаватися без відповідних емоційних та нормативних складових.

Зв’язок між відзначеними каналами того, хто передає інформацію, хто її сприймає, називається трансакціями.

При передачі інформації дуже важливо постійно аналізувати трансакційні зв’язки. Адже якщо в інформації будуть домінувати емоційна й нормативна складові, то може і не відбутися її сприйняття отримувачем.

У комунікаційних процесах постійно вникають шуми. Інформаційний шум – це те, що деформує інформацію, її зміст (відхилення, помилки тощо).

Отже, слід враховувати можливі неточності при передачі інформації. Є зона попадання (відправлено й отримано), є частина сигналу, що не дійшла до адресата (відправлено, але не отримано), та є найбільш загадкова частина – щось доходить до адресата, не будучи відправленим. Тому при передачі інформації слід бути максимально точним і уважним.

Теорія інформації, основи якої були сформовані К.Шеноном, в число значущих властивостей високоякісної інформації відносить: час, зміст та форму.

Часовий вимір інформації передбачає, що інформація надається в міру необхідності – своєчасно; оперативно поновлюється – терміново; є доступною на минуле, теперішнє та майбутнє – періодично.

Змістовий вимір інформації означає: достовірність інформації – її точність; відповідність інформації вимогам конкретного користувача – її доречність; надання всієї необхідної інформації – її повноту; забезпечення тільки необхідною інформацією її кратність (стислість).

Формальний вибір інформації вимагає, щоб вона:

• подавалась в простій, зрозумілій формі, тобто щоб вона була чіткою;

• забезпечувалась точними і підсумковими даними (була детальною);

• надавалася в описовій, цифровій або посторово-наочній формі і була показовою.

Способами наочного зображення протікання, наприклад, виробничого процесу, можуть бути графіки. Використовують такі групи графічних засобів:

- діаграми – відображають кількісні співвідношення (показників, явищ);

- хронограми – характеризують зміну явищ у часі;

- органіграми – характеризують структуру і взаємовідносини явища;

- топограми – відображають явища у просторі.

В икористовується інформація за допомогою комунікаційного процесу обміну інформацією на засадах використання певних складових та реалізації відповідних етапів з метою розв’язання конкретної проблеми.

Рис. 10.4. Етапи комунікаційного процесу