Запитання для самоперевірки

1. Передумови виникнення менеджменту як науки.

2. Охарактеризуйте основні етапи розвитку менеджменту. Обґрунтуйте послідовність їх виникнення.

3. З’ясуйте революційність застосування системного підходу в менеджменті.

4. Розкрийте сутність головних етапів розвитку управлінської науки в Україні.

5. Визначте сучасні напрями розвитку науки управління.

Рекомендована література до теми

1. Дикань Н.В., Борисенко І.І. Менеджмент: Навч. посіб. /Дикань Н.В., Борисенко І.І. – К.: Знання, 2008. – 389 с.

2. Мильнер Б.З. Теория организации. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 480 с.

3. Робінс С.П., Деченсо Д.А. Основи менеджменту / Пер. з англ. А. Олійник та ін. - К. : "Основи", 2002. - с. 36 - 53.

Тема 3. Основи теорії прийняття управлінських рішень

Мета: визначити поняття «прийняття рішення» та з’ясувати місце цього процесу у системі управління; з’ясувати сутність класичної, поведінкової та ірраціональної моделей прийняття рішень; визначити основні етапи інтуїтивної технології прийняття рішень, її переваги та недоліки; ідентифікувати етапи раціональної технології прийняття рішень та визначити їх зміст; з’ясувати критерії, за якими оцінюється якість інформації, що використовується в процесі прийняття рішень; ідентифікувати чинники, що істотно впливають на процес прийняття управлінських рішень; виявити умови, доцільні для використання різних стилів рішень (наказ, консультації, консенсус, «штампування рішень»); засвоїти алгоритм вибору та умови застосування індивідуального та групового прийняття рішень; визначити особливості використання метолів творчого пошуку альтернатив.

У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні.

У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється з усім процесом управління. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації. Але це не відповідає уявленню, що кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення.

У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з численних альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння необхідно врахувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо. Зважаючи на це можна запропонувати таке визначення категорії «прийняття управлінського рішення»: прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

Рішення можуть бути:

1. директивні, рекомендуючі та орієнтуючі;

2. організаційні, регулюючі, ті, що активізують та контролють;

3. вибіркові (один аспект) та систематичні (вся проблема);

4. загальні та спеціальні, запрограмовані та незапрограмовані;

5. виробничі (технічні та технологічні), збутові та постачальницькі (маркетингові), фінансові, планові кадрові та ін.

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших належать такі:

• Ступінь ризику – мається на увазі те, що завжди існує імовірність прийняття невірного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію;

• Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов'язаний із зростанням відповідальності;

• Час, який відводиться менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу;

• Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень;

• Особисті якості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.

• Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

а) для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;

б) для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

в) коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади, аби нав’язати своє рішення.

Процес прийняття рішень

В теорії прийняття рішень виділяють два основних типа досліджень:

1. Нормативний;

2. Описовий.

Представники нормативного підходу концентрують увагу на розробці організаційних, інформаційних та методологічних засад прийняття раціонального рішення. Нормативний підхід опрацьовує «правила руху» в управлінській роботі, дотримання яких має забезпечити прийняття раціонального рішення.

Описовий підхід спрямований на емпіричне дослідження поведінки окремих осіб та груп людей в процесі прийняття рішень. Він має на меті визначити закономірності формування в процесі взаємодії вихідних параметрів проблеми, що вирішується, та характеристик суб’єкта, який приймає рішення.

Основи прийняття раціонального рішення:

1 етап – аналіз ситуації та симптомів (ознак). Формулювання проблеми;

2 етап – причинно-наслідковий аналіз проблеми (порушення принципів, правил, процедур, помилки в оцінці обстановки, непередбачені обставини і ін.);

3 етап – визначення цілі прийняття рішення;

4 етап – визначення доцільності прийняття або неприйняття рішення;

5 етап – розробка критеріїв відбору альтернатив;

6 етап – пошук самих рішень та їх розробка;

7 етап – вибір альтернативи;

8 етап – узгодження рішення з виконавцями і зацікавленими особами;

9 етап – затвердження рішення вищим керівництвом.

Рис. 3.1. Етапи раціонального вирішення проблем