36. Клімат Південної Америки.

Клімат Південної Америки визначається географічним положенням її території, особливостями планетарної циркуляції атмосфери, впливом навколишніх водних просторів океанів й океанічних течій, а також особливостями макрорельєфу.

Південна Америка перетинається екватором в північній частині. Тому материк простягся від субекваторіальних широт північної півкулі до помірних широт південної півкулі. В помірні широти заходить лише найвужча частина материка. Таким чином, основна частина материка знаходиться в екваторіальному, субекваторіальному, тропічному і субтропічному поясах й отримує значні суми сонячної радіації.

В південній Америці не так жарко, як в Африці. Тут немає великих пустельних просторів у тропічному поясі. Це пов’язано з впливом планетарної циркуляції атмосфери й океанічних течій. Основна частина материка розташована в зоні пасатної циркуляції з переважанням на північ від екватора північно-східних, на південь – південно східних вітрів зі сторони Атлантичного океану. Повітряні маси з Атлантики насичені вологою (цьому сприяють теплі течії біля східного узбережжя материка) й приносять сильні опади на східне узбережжя материка і при відсутності перешкод зі сторони рельєфу проникають аж до Анд, зволожуючи їх східні схили. Саме завдяки цьому Південна Америка є найвологішим материком на Землі.

Вплив Тихого океану в Південній Америці відчутний тільки на вузькій смузі західного узбережжя материка. Це пов’язано з орографічним бар’єром у вигляді Анд, які перешкоджають проникненню повітряних мас з Тихого океану. Крім того поблизу західного узбережжя Південної Америки знаходиться холодна Перуанська течія, яка перешкоджає утворенню опадів. Тому тут утворюється пустеля Атакама, де опади – надзвичайно рідкісне явище.

Південна частина західного узбережжя материка знаходиться в помірних широтах й перебуває під впливом західного перенесення. На західних схилах Патагонських Анд випадає 2000-3000 мм опадів на рік.

В Андах в кожному кліматичному поясі знаходиться область високогірного клімату, де добре виражена висотна поясність. В нижньому поясі гір клімат майже не відрізняється від клімату прилеглих рівнин. Але при піднятті на кожний кілометр підйому відбувається зниження температури на 6оС, зниження тиску на 100 мм ртутного стовпчика, зростає кількість опадів.

Анди в Південній Америці перетинають всі кліматичні пояси й мають різну висоту, тому склад висотних поясів на окремих широтах відрізняється. Кількість висотних поясів найбільша в екваторіальному поясі

37. Внутрішні води Південної Америки.

Вологість клімату й регулярні значні опади на основній території материка, широкі рівнинні простори сприяють формуванню на материку великих й повноводних рік. Під впливом вологих вітрів з Атлантики Південна Америка отримує в два рази більше опадів, ніж в середньому весь суходіл Землі. Таким чином, Південна Америка багатша за інші материки на водні ресурси.

Живлення більшості рік Південної Америки дощове. Лише деякі ріки отримують додаткове живлення за рахунок ґрунтових вод, танення снігу й льоду в горах. Всі великі ріки материка несуть свої води в Атлантичний океан. До басейну Тихого океану належать короткі гірські річки Анд. Території внутрішнього стоку займають невеликі площі (всього 6%).

Серед річок материка особливо виділяється Амазонка – найповноводніша річка Землі й найбільша по площі басейну (понад 7 млн. км2). Довжина Амазонки, якщо витоком вважати початок річки Мараньйон, складає 6437 км. Амазонка – друга по довжині річка земної кулі після Нілу. Але на відміну від Нілу Амазонка має багато приток – понад 500; 17 з них мають довжину від 2000 до 3500 км; понад 100 – судноплавні. Ширина русла Амазонки після зливання річок Мараньйон і Укаялі (з цього місця річка називається Амазонка) складає 1-2 км; Поблизу міста Манаус сягає 5 км, в нижній течії – 20 км, а в гирлі річки ширина головного русла Амазонки має 90 км при глибині 70 м. Річка судноплавна на великій відстані. Океанічні судна піднімаються вверх по ріці приблизно на 1700 км, до міста Манаус.

Амазонка приймає притоки з обох півкуль, тому вона повноводна на протязі всього року. Середньорічна витрата Амазонки – 5000 км3, що складає 15% стоку всіх річок земної кулі.

Парана й Оріноко також великі й повноводні річки материка. На відміну від Амазонки вони мають яскраво виражену сезонність стоку. Підйом рівня води припадає на літній сезон, а зимою вони сильно міліють. Річки і їх притоки у верхній течії протікають по схилах Бразильського й Гвіанського нагір’їв. Тут вони мають багато порогів і водоспадів. На одній з приток Оріноко (річці Чурун) знаходиться найвищий в світі водоспад – Анхель (1054м). На притоці Парани річці Ігуасу знаходиться великий водоспад Ігуасу.

Південна Америка бідна на озера. Найвідоміше озеро материка – Тітікака. Це найбільше високогірне озеро світу. Воно розташоване на висоті 3812 метрів над рівнем моря. Площа озера – 8300 км2, максимальна глибина – 304 метри.

Вздовж берегів Атлантичного океану розташовані великі озера лагуни. Найбільше з них – озеро Маракайбо, сполучене з Венесуельською затокою Карибського моря.