38. Рослинність, грунти, тваринний світ Південної Америки.

В відміну від Північної Америки, де зміни в рослинному покриві залежать в значною мірою від змін температурних умов, в Південній Америці з її високими температурами характер рослинності залежить головним чином від ступеня зволоження. Велика кількість сонячного тепла дозволяє рослинам південного материка ве-гетіровать протягом всього року майже повсюдно. Як і в Африці, головним фактором, що визначає тривалість вегетації, є ступінь зволоження. Остання в спекотних поясах зменшується не від океанів в глиб материка, а від екватора до тропікам, і лише в субтропіках різко виступають відмінності між приокеанічних і внутріматеріко-вимі територіями. У зв'язку з цим основні лісові масиви в Південній Америці одягають приекваторіальних області. Влажноекваторіальние лісу (Гілеї), у тому числі Гілеї з коротким посушливим періодом (листопадно-вічнозелені ліси), і мусонні ліси покривають Амазонію і прилеглі схили Анд і нагорій. Клімат цих областей не зазнав істотних змін з кінця мезозою. І флора приекваторіальних Америки з своїм складом, що включає саговники, плауновие і т. п., є залишком однією з найдавніших флор на Землі. Вона складається з представників неотропіческой флори, формування якої почалося з крейдового або з кінця юрського періоду, т. тобто тоді, коли ще існували безпосередні зв'язки з Африкою та іншими частинами гіпотетичної Гондвани. Тому 12% пологів дводольних рослин є загальними для Неотропіческой і Палеотропіческой областей. Тривала ізольованість Південної Америки в третинне час зумовила високий ендемізм її флори. Ендемічні або мають в Південній Америці центр свого видового поширення не тільки багато пологи рослин, але навіть цілі сімейства (кувшінчатие - Marcgraviaceae, бромелієві - Bromeliaceae та ін.) Від неотропіческой гігрофільной флори відбулася, мабуть, флора саван, горнотропіческіх лісів і навіть частково ксерофільні флора напівпустель. Види кактусів, агав і бромелієвих, наприклад, спочатку виникли під влажноекваторіальних лісах; екологічно пристосовуючись і видозмінюючись, вони проникли і на західний пустелю узбережжя, і в напівпустелі Аргентини, і на межандійскіе плато. Переважно у вигляді епіфітів вони широко поширені в Амазонії і в даний час. Приекваторіальних лісу з'явилися, таким чином, найважливішим центром формування рослинного покриву Південної Америки, більша частина якої входить до Неотропіческую флористичні область. Майже настільки ж древньої є флора саван і редколесий. Вони розташовуються на північ і південь від влажноекваторіальних та мусонних лісів на рівнинах і плоскогір'ях сходу материка до 30 ° пд. ш., а на заході - між 0-5 ° ю. ш., займаючи площу приблизно рівну Гілея і мусонним лісах.

Савани і рідколісся знову поступаються місцем вологим лісових формацій на східних, навітряних схилах нагорій і субтропічних вічнозелених змішаним (хвойно-листяним) лісам-в більш прохолодних, високих районах Бразильського нагір'я між 24-30 ° пд. ш. Вологі ліси покривають і південних схили Анд, на південь від 38 ° пд. ш. До 46 ° пд. ш. вони складаються з вічнозелених листяних і хвойних порід (гемігілея). На західних, навітряних схилах більш густі ліси, на східних -- розріджений і мають домішка листопадних видів. На крайньому півдні Патагонських Анд на західних схилах вони переходять п змішані, листопадно-вічнозелені субантарктичні ліси, а на східних-в переважно листопадні. У зв'язку з тим, що в четвертинний час південні Анди майже повністю перекривалися льодовиками, заселення цього відрізка гір відбулося порівняно недавно. Мабуть, центром розповсюдження флори в південні Анди після заледеніння з'явилися субтропічні Анди середнього Чилі, де під час заледеніння існував ряд сховищ, що дозволили зберегтися багатьом реліктом Там є ареали реліктової медової пальми (YaJaea specfatitfis], чилійської араукарії (Araucaria itnbricata var, araucana) і т. п., з Анд середнього Чилі просувалися на південь південний бук (Nothofagus), алерце (Fitzroya cupressoides var. patagontca). На північ від 38 ° пд. ш. (до 32 °), як і на інших, на заході Південної Америки вологі ліси змінюються жорстколистяними (середземноморськими) лісами і чагарниками. Молоді типи лучно-степовий, напівпустельній і пустинній рослинності переважають у субтропіках на сході материка, у тому числі на східних схилах Анд. Поширені чагарникові напівпустелі і в Патагонії, що лежить ще південніше в дощової тіні Анд; рослинний покрив Патагонії також сформувався лише в післяльодовикової час з антарктичної флори. Патагонія і південь Чилі відносяться до Антарктичної флористичної області. Дуже молодим є рослинний покрив міжгірських плато і західних схилів Центральних Анд. Недавні підняття цієї ділянки і четвертинні заледеніння викликали значні зміни клімату і рослинного покриву. У третинне час там існувала мезо-Фільнія тропічна флора, а зараз панують гірничо-степові, напівпустельні і пустельні типи рослинності. У зв'язку з положенням Південної Америки переважно в низьких широтах, в ній переважають різні типи латеритні грунтів. Гарячим лісовим областях з постійними і рясними опадами властиві опідзолені латеритні грунту, які важко відокремити від дуже потужної кори вивітрювання. В областях з сезонним зволоженням типові червоні, коричнево-червоні і червоно-бурі грунти.

Значне поширення мають давні залізисті кори. Процеси латерітізаціі ще проявляються у вологих субтропіках на сході материка, де характерні червоноземи і червонувато-чорні грунти прерій. Далі на захід, як і в Північній Америці, вони послідовно змінюються сіро-коричневими грунтами і сіроземах, а на крайньому заході-коричневими грунтами. Типи грунтів прохолодних помірних широт представлені бурими лісовими грунтами - на заході, каштановими і бурими, пустельно-степовими -- на сході. В Андах чітко виражена висотна поясність з гірськими типами зональних грунтів. Контрасти природних умов та особливості палеогеографічне розвитку Південної Америки обумовили багатство і своєрідність тваринного світу. Фауна материка також відрізняється великою ендемізм, що дозволило чітко виділити Неотропіческое зоогеографічний царство з єдиною Неотропіческой областю. Ендемічні три сімейства загону Неповнозубі (броненосці, мурахоїди і лінивці), широко-носие мавпи, кажани (вампіри), гризуни (морські свинки, агути, шиншили), цілі загони птахів (страуси-нанду, тинаму і гоаціни, а також грифи, тукани, 500 видів колібрі, багато пологи папуг та ін) З плазунів характерні ендемічні каймани, ящірки-ігуани і удави-боа, серед риб -- електричний вугор, двоякоди-шащая сирена та інші. Особливою різноманітністю і ендемізм (3400 видів з 5600) відрізняються комахи. Лише в плейстоцені в Південну Америку з Північної переселилися і широко розповсюдилися ягуар і пума, скунси, видри, тапіри, пекарі та лами. У Південній Америці відсутній цілий ряд тварин, широко розповсюджених на інших (вузьконосий мавпи, майже немає комахоїдних, мало копитних). Екологічні умови пустельних-степових просторів та прохолодних лісів південних Анд різко відмінні від жарких саван і лісів більш північних частин материка. Тому істотно відрізняється і тваринний світ цих територій. Південні райони об'єднуються в Чилійсько-Патагонських зоогеографічний підобласть, північні - в Бразильську.