10. Фізико-географічне районування Євразії.

На території Євразії виділяють 8 природних областей – під континентів: Північна, Середня й Південна Європа; Південно-Західна, Центральна, Північна, Східна й Південна Азія.

Для Північної Європи (архіпелаг Шпіцберген і острів Ісландія) характерне переважання арктичних і субарктичних океанічних типів клімату; переважання арктичних пустель і тундр.

Середня (Західна) Європа лежить в межах одного кліматичного поясу, для якого характерна нестійкість природних умов через вплив циклонів. Тут представлені природні зони лісів помірного поясу.

Південна Європа займає величезні півострова й прилеглі до них острівні архіпелаги Середземного моря. Ландшафти Середземномор’я формуються під впливом субтропічного клімату; поширені твердо листі вічнозелені ліси і чагарники..

Південно-Західна Азія – найжаркіший і найсухіший регіон Євразії. Тут поширені сухі степи, напівпустелі і пустелі субтропічного і тропічного поясів.

Центральна Азія лежить в центрі материка. Вона відзначається високою континентальністю клімат. Переважають напівпустельні та пустельні ландшафти.

Північна Азія лежить на півночі й північному сході Євразії. Характеризується різким кліматом й лісовою рослинністю.

Східна Азія займає територію Східного Китаю, півострова Корея й Японських островів. Переважає мусонний клімат; формується унікальна флора та фауна.

Південна Азія включає Індостан, Індо-Гангську низовину, Гімалаї, півострів Індокитай, Зондські острови. Характеризується субекваторіальним й екваторіальним кліматом; багатим органічним світом.

11. Загальні риси природи Європи.

Євро́па (іноді Евро́па) — частина світу в Північній півкулі.

Поділ одного материка на Європу та Азію склався ще в Древній Греції. Древні греки виділяли три частини світу — Європу, Азію і Лівію (Африку). Кордон між Європою та Азією проходив для них водними шляхами від Середземного до Азовського моря. Сучасні східні межі Європи (Урал) були встановлені за пропозицією шведського географа Філіпа Йогана фон Страленберга.

В буденному вжитку для жителів Східної Європи та острівних держав на заході континенту поняття Європи дещо вужче. Для них має сенс фраза «поїхати до Європи», хоча в суто географічному сенсі вони вже перебувають у Європі.

З Азією Європа утворює континент Євразію, займає 8% поверхні Землі; площа 10 532 000 км². Європа повністю лежить у північній півкулі між 36° пн. ш. і Північним Льодовитим океаном. Майже 2/3 території займає велика плоска рівнина, на якій розташована вся Європейська частина Росії, і простирається на захід до «низинних територій» і Біскайської затоки.

В різні часи східна межа Європи проводилася по-різному, простежується загальна тенденція «розростання Європи на схід». Останні три століття умовну межу Європи на суходолі проводять вздовж східного підніжжя Уралу, ріки Емби, Кумо-Маницької западини; Чорне море, Босфор та Дарданелли відокремлюють Європу від Азії, Гібралтарська протока та Середземне море — від Африки; часто до Європи зараховують Кавказ.

Протяжність вздовж меридіану — 4300 км, вздовж паралелі — 5000 км.

Найбільш розчленована частина світу (півострови становлять 1/4 території Європи; острови займають близько 730 тис. км²).

Середня висота — 292 м; гора Ельбрус (5642 м) на Кавказі є найвищою в Європі; пік Монблан (4807 м) — найвища гора в Альпах; найнижча точка — на узбережжі Каспійського моря (28 м нижче рівня моря).

Гори й височини належать до 3 рівнів складчастості; каледонської (Скандинавські гори, Каледонські гори), герцинської (Іберійський масив, Центральний масив, Воґези, Арденни, Урал) та альпійської (Піренеї, Альпи, Карпати, Апенніни, Стара Планина, Динарські гори).

Найбільші рівнини: Східно-Європейська платформа, Скіфська плита, Паданська рівнина, Паризький басейн.

Діючі вулкани: Гекла, Везувій, Етна, Стромболі.

Майже уся Європа лежить у зоні помірного клімату; у південній частині Європи субтропічний клімат (середземноморський), на півночі — субполярний; річна кількість опадів — 500—800 мм, в горах (особливо на західних схилах) — понад 2000 мм (над Которською затокою 4650 мм).

Озера найчастіше зустрічаються у північній частині Європи; найглибші — біля підніжжя Альп (Комо, Ґарда, Женевське, Боденське). Озера (площею більш 5100 кв. км) включають Ладозське, Онезьке, Чудське. Основні ріки (довжиною більш 800 км): Волга, Дунай, Дніпро, Урал, Дон, Печора, Дністер, Рейн, Луара, Ельба, Вісла, Одер, Прут, Рона;

Льодовики — на Шпіцберґені, Новій Землі, в Ісландії, в Альпах та Скандинавських горах (разом 120 тис. км²).

Натуральна рослинність значною мірою змінена або знищена людиною; стан лісів постійно погіршується.

Родовища нафти та підземного газу (у Північному морі, Баку), вугілля (Рур, Верхньосілезький, Донецький, Печорський, Підмосковний басейни), залізних руд (Курська магнітна аномалія, Лотаринґія, північ Скандинавії), кольорових металів, бокситів, кам'яної солі та соди.