52. Географічне положення, тектонічна будова, рельєф і корисні копалини Австралії і Океанії.

Австралія – найсухіший материк Землі, який повністю лежить в південній півкулі. Його крайні точки: північна – мис Йорк (10°41’ пд. ш.), південна – мис Південно-Східний (39°11’ пд. ш.), західна – мис Стіп-Пойнт (113°05’ сх.. д.), східна – мис Байрон (153°39’ сх.. д.).

Австралія – це найменший материк земної кулі. Його площа становить 7,6 млн. км2.

Австралія повністю розташована в південній півкулі. Майже посередині материк перетинає південний тропік. Тому основна частина материка розташована в жаркому тепловому поясі. З півночі, заходу й півдня Австралія Індійським океаном, а зі сходу – Тихим.

Австралія – відокремлений материк планети, віддалений від всіх інших континентів на значну відстань. Тільки на півночі архіпелаги островів й внутрішні моря зв’язують його з Південно-Східною Азією.

Береги Австралії слабо порізані. Найбільше розчленовано північне узбережжя материка, де глибоко в материк проникають води затоки Капентарія й виступає далеко на північ півострів Кейп-Йорк. Кілька зручних бухт розташовано на південному сході материка, де й знаходяться головні порти. Південні береги Австралії лмиває Велика Австралійська затока. Біля південного узбережжя знаходиться найбільш острів поблизу Австралії – Тасманія.

Австралію омивають теплі води Індійського й Тихого океанів з високими температурами на поверхні (літом +24оС, зимою – близько +20оС). Такі температурні умови сприяють розвитку коралів. Саме тому вздовж північно-східного узбережжя материка на протязі 2000 км простягнувся Великий Бар’єрний Риф

В геологічному минулому основна частина території материка була разом з Африкою у складі Гондвани, від якої Австралія відкололась в кінці мезозою. Основу сучасного материка складає докембрійська Австралійська платформа – частиною Індо-Австралійської плити. Кристалічний фундамент платформи виходить на поверхню на півночі, заході й в центральній частині материка, де утворює кристалічні щити. На решті території фундамент платформи перекритий потужною товщею осадових порід як континентального, так і морського походження. На східній окраїні материка до Австралійської платформи примикає гірька область герцинської (а частково ще каледонської) складчастості - Великий Вододільний хребет та Австралійські Альпи.

В сучасному рельєфі Австралії виділяють: Західно-Австралійське плоскогір’я, Центральна низовина й Східно-Австралійські гори.

В рельєфі Західно-Австралійського плоскогір’я чергуються плато й підвищені денудаційні рівнини; в окремих районах найновіші тектонічні рухи створили відроджені брилові гори.

Центральна низовина розташована між затокою Карпентарія на півночі й Індійським океаном на півдні. Вона складена морськими й річними осадовими відкладами. Висота Центральної низовини не перевищує 100 м, а в районі озера Ейр знаходиться западина, що лежить на 16 метрів нижче рівня моря. Це найнижча точка материка.

Основу рельєфу Східно-Австралійських гір складає Великий Вододільний хребет (середня висота 800-1000 м) й Австралійські Альпи (максимальна висота 2228 м – гора Косцюшко, яка є найвищою точкою Австралії). Гори на сході материка, які утворились в палеозої, пізніше були сильно зруйновані, а в епоху альпійської складчастості – розбиті розломами й при підняті. Зараз це невисокі хребти з характерними куполоподібними вершинами.

Австралія – єдиний материк, на якому немає діючих вулканів й сучасного зледеніння в горах.

Австралія багата на корисні копалини. Австралійська платформа має значні запаси золота, платини, уранових, залізних, мідних, свинцево-цинкових руд й олова. До товщ осадових порід приурочені родовища фосфоритів, кам’яного й бурого вугілля, нафти й природного газу. Багато корисних копалин залягають на невеликій глибині й їх добуток ведеться відкритим способом.

За запасами залізних руд й руд кольорових металів (бокситів, свинцю, цинку, нікелю), а також урану Австралія займає провідні місця в світі. Вона є великим поставником мінеральної сировини на світовий ринок.

Океанією називають острови й архіпелаги островів, що лежать в центральній і південно-західній частині Тихого океану на північ від Австралії між 28о пн. ш. і 53о пд. ш. та між 130oо сх..д. і 105о зх.д. Цей острівний світ включає майже 7 тисяч островів. Загальна площа острівного суходолу Океанії близько 1,3 млн. км2. Це лише 2% площі акваторії Тихого океану.

Географічне положення, розміри й рельєф островів тісно пов’язані з їх походженням. За генезисом острова Океанії відносяться до таких основних типів: материкові, вулканічні, біогенні й геосинклінальні (виникають в зонах контактів літосферних плит – острівні дуги).

Материкові острови – найбільші по площі (Нова Гвінея, Нова Зеландія). Гірські хребти на них поєднуються з широкими низовинами й плато. Типовим прикладом островів вулканічного походження є Гавайські острови. Коралові рифи й атоли мають біогенне походження. Атоли – це плоскі, невисокі кільцеподібні острови з лагуною в центрі, яка має сполучення з океаном. Такими наприклад є острови Центральної Полінезії (архіпелаг Туамоту – найбільше в світі скупчення атолів). Геосинклінальні острівні дуги лежать в західній частині Океанії. Рельєф островів цього типу – поєднання гір і рівнин. Таким є наприклад острів Нова Каледонія, який простягнувся на понад 400 км.

Корисні копалини Океанії обумовлені походженням і геологічною будовою островів. Так, на Новій Каледонії характерні величезні родовища нікелю, хромітів, ряду інших металів. Вугілля, боксити і нафту добувають на Новій Гвінеї. На островах-атолах виявлені поклади фосфоритів.

53. Клімат і внутрішні води Австралії і Океанії.

Австралія – найсухіший материк планети. Лише 1/3 частина її території отримує достатнє чи надмірне зволоження. Загалом над континентом випадають в 5 раз менше опадів, ніж над Африкою.

Кліматичні умови Австралії передусім залежать від особливостей її географічного положення по обидві сторони від південного тропіка. Крім географічної широти на клімати материка впливають особливості циркуляції атмосфери, рельєф, слабка порізаність берегової лінії й океанічні течії, а також більша протяжність материка з заходу на схід.

На більшій частині Австралії переважають пасати. Але їх вплив на клімат східної гірської й західної рівнинної частини материка проявляються по-різному. На крайньому півдні в формуванні клімату відчутний вплив в холодний період року західних вітрів помірних широт. Північ материка знаходиться під впливом північно-західних екваторіальних мусонів.

Мала порізаність берегової лінії й гірський бар’єр на сході материка значно послаблюють вплив оточуючих океанічних водних просторів на клімат внутрішніх (тропічних) частин Австрії.

Материкова Австралія розташована в трьох кліматичних поясах: субекваторіальному, тропічному й субтропічному.

В субекваторіальному поясі знаходиться північна окраїна материка приблизно до 20о пд. ш. До цих широт літом південної півкулі (грудень-лютий) проникають північно-західні екваторіальні мусони.

В тропічному поясі (між 20о і 30о пд.ш.) в Австралії формуються два типи клімату: тропічний вологий – на сході й тропічний сухий – на заході.

Область вологого тропічного клімату займає східне узбережжя материка. Тут дмуть цілий рік південно східні пасати. Вони проходять над теплою Східно-Австралійською течією, насиченою вологою й приносять сильні опади на східні схили Великого Вододільного хребта (1000-1500 мм на рік). Область сухого тропічного клімату охоплюють західні й центральні райони поясу. Тут цілий рік владарюють сухі тропічні повітряні маси. Літом температура повітря в пустелях Західної Австралії піднімаються вище 30оС, зимою – тримаються в межах +10..+15оС. Опадів всього близько 200-300 мм, випадають вони нерегулярно, епізодично.

В субтропічному поясі (південніше 30о пд. ш.) виділяють три типи клімату: субтропічний вологий – на південному сході, субтропічний континентальний – на північ від узбережжя Великої Австралійської затоки, субтропічний середземноморський – на південному заході поясу.

Розрізнять ці типи клімату головним чином за кількістю річних опадів і їх режимом. Так, в області субтропічного вологого клімату опадів випадає опади випадають на протязі всього року (1000-2000 мм на рік); температури січня близько +22оС, липня – +6оС. Субтропічний континентальний клімат характеризується малою кількістю опадів (300-400 мм на рік) й доволі різкими річними й добовими коливаннями температур. Субтропічний середземноморський клімат в Австралії відзначається сухим й жарким літом, прохолодною й дощовою зимою, річною кількістю опадів 500-600 мм.

Острів Тасманія, крім північної частини, де субтропічний середземноморський клімат, лежить в помірному кліматичному поясі. Тут цілий рік переважають західні вітри, які приносять багато опадів. Тому клімат Тасманії вологий, з прохолодним літом й відносно теплою зимою

Австралія бідна на поверхневі води, що пов’язано з переважанням на материку сухого тропічного й субтропічного клімату, відсутністю високих гір зі снігами й льодовиками. В Австралії мало рік й озер, близько 60% території не має стоку в океан.

Для основної частини материка, особливо для його пустельних напівпустельних районів, характерні тимчасові водостоки – кріки. Вода в них з’являється тільки після дощів, які тут випадають дуже рідко, й існує дуже короткий час. Інші ріки материка наежать до басейнів Індійського й Тихого океанів. Ріки басейну Індійського океану короткі, мілководні, часто пересихають в сухий період. До басейну Тихого океану належать ріки, які стікають зі східних схилів Великого Вододільного хребта. Ці ріки повноводні на протязі всього року (бо тут випадає багато опадів), короткі й мають багато порогів. Живлення більшості рік материка переважно дощове, а в Австралійських Альпах – мішане.

Найважливіша річкова система Австралії – ріка Мюррей з притокою Дарлінґ. Мюррей (довжина – 2570 км) бере початок в Австралійських Альпах, живиться дощовими й частково сніговими водами. Влітку річка повноводна, в дощовий період нерідко виходить з берегів, зимою міліє. Головна притока Мюррея – Дарлінґ, найдовша річка Австралії (2740 км). Але ця річка мілководна. Рівень води в залежності від сезону сильно коливається. В суху пору року Дарлінґ не завжди доносить свої води до Мюррея й розпадається на окремі потоки.

В Австралії нараховується близько 800 озер. Більшість з них озера-релікти, улоговини яких утворились у вологіші геологічні епохи. Багато з сучасних озер Австралії (Торренс, Фром, Амадіес та інші) являють собою сухі котловини, які заповнені глинисто-солончаковим мулом й покриті шаром солі чи гіпсу. Вони наповнюються водою лише після рідкісних злив, які випадають в Західній Австралії один раз на кілька років.

Найбільше озеро Австралії – безстічне солоне озеро Ейр. Воно знаходиться в зниженні й лежить на 16 метрів нижче рівня моря. В суху пору року озеро Ейр розпадається на багато окремих водойм, а в дощовий період перетворюється на величезну водну поверхню площею 15000 км2.

Австралія дуже багата на підземні води. Площа всіх артезіанських басейнів займає 1/3 частину території материка. Глибина залягання підземних вод від 100 до 2100 м. Інколи (наприклад, в районі озера Ейр) підземні води під природним тиском виходять на поверхню у вигляді мінеральних джерел. Найбільше сховище підземних вод в Австралії – Великий Артезіанський басейн в Центральній низовині – займає площу 1736 тис. км2.

Клімат островів Океанії визначається географічним положенням території й пом’якшуючим впливом океану. Основні архіпелаги островів лежать у екваторіальному, субекваторіальних і тропічних поясах Північної й Південної півкуль. Лише Нова Зеландія й прилеглі до неї острови знаходяться в субтропічному й помірному поясах. Середні місячні температури найтеплішого місяця змінюються в межах від +25оС на півночі до +16оС на півдні; найхолоднішого – від +16оС на півночі до +5оС на півдні. Маршалові, Каролінські й Марсіанські острови, а також Нова Гвінея лежать в смузі, де температура цілий рік біля +26оС. Пом’якшуючий вплив океану виявляється в незначних коливаннях температур за порами року й на протязі доби. Опадів в Океанії випадає багато, в середньому 3000-4000 мм. Особливо сильні вони в західній частині Океанії, де на шляху пасатів з океану стають гори материкових островів. Але одне з найвологіших місць на Землі знаходиться на Гавайських островах, де на навітряних схилах вулканів випадає до 12500 мм опадів на рік.

Видовий склад рослинності й тваринного світу бідний і своєрідний у зв’язку з віддаленістю островів Океанії від решти суходолу. Великі острови Океанії вкриті переважно вічнозеленими вологими лісами або саванами. Тут серед дерев переважають фікуси й бамбуки. Багато цінних порід дерев і корисних для людини рослин: кокосова пальма, хлібне дерево, банани, манго та інші. В складі лісів Нової Зеландії багато ендемічних видів: особливі види деревоподібних папоротей, сосен та інших.

Тваринний світ своєрідний. Він багатший і різноманітніший на островах, що розташовані ближче до Австралії. Так, на Новій Гвінеї поширені єхидна й кенгуру, в ріках водяться крокодили. На Новій Зеландії живуть ківі – птахи, які не літають, а бігають. Серед сухопутних тварин Океанії майже немає ссавців.