- •Дипломна робота (пояснювальна записка)
- •Завдання на виконання дипломної роботи
- •6. Календарний план-графік
- •Реферат
- •Основна частина
- •Поняття водно-дисперсних фарб та їх класифікація
- •Склад водно-дисперсних фарб
- •1.2.1. В'яжучі матеріали
- •1.2.2. Пігменти і наповнювачі
- •1.2.3. Функціональні добавки
- •Процес плівкоутворення полімеру з водної дисперсії
- •Властивості та переваги лакофарбових матеріалів на водній основі
- •2.1. Процеси набухання полімерів, гнучкість полімерів
- •2.2. Діелектричні втрати
- •2.3. Види діелектричних втрат в електроізоляційних матеріалах
- •2.4. Білки і вуглеводи
- •2.5. Загальні відомості про желатину
- •2.6. Загальні властивості високомолекулярних сполук
- •2.7. Властивості білків в ізоелектричному стані
- •2.8. Методика вимірювання діелектричної проникненості акрилового модифікованого покриття при низьких частотах
- •2.9. Метод діелектричної релаксаційної спектроскопії
- •3.1. Методика приготування зразків для випробувань
- •3.2. Аналіз електропровідності системи за допомогою приладу рН-метра
- •3.3. Аналіз процесів релаксації модифікованого полімерного покриття
- •3.4. Вплив желатини на зміну рівноважної діелектричної проникності
- •Розділ 4. Охорона праці
- •4.1 Аналіз умов праці
- •4.1.1. Організація робочого місця
- •4.1.2. Мікроклімат виробничого приміщення
- •4.1.3. Шкідливі речовини в повітрі робочої зони
- •4.1.4. Освітлення
- •4.1.5 Небезпека ураження електричним струмом
- •4.2. Розробка заходів з охорони праці
- •4.3. Пожежна безпека
- •4.4. Розрахункова частина
- •Розділ 5. Охорона навколишнього середовища
- •5.1. Екологічні аспекти застосування лакофарбових матеріалів
- •5.1.1. Токсичні промислові відходи, пов’язані з виробництвом та застосуванням лакофарбових матеріалів
- •5.2. Заходи щодо зменшення надходження шкідливих речовин в навколишнє середовище
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Дсн 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.
2.5. Загальні відомості про желатину
Гелеутворювач, загусник, покриття, піноутворювач, поживна речовина, освітлювач, флокулянт, засіб для капсулювання, стабілізатор піни, носій всі ці функції виконує желатин. Він являє собою білок з надзвичайно високим вмістом (13-15%) рідкісної амінокислоти гідроксипроліну. Амінокислотний склад желатини включає 18 амінокислот, пептидні ланцюги без істотної вторинної чи третинної структури.
Зовні желатин являє собою гранули, крупинки або порошок від буруватого до білого кольору, прозорі пластинки без стороннього запаху зі смаком прісного бульйону. Характеризується забарвленням, смаком, а також властивостями гелю, одержуваного розведенням в гарячій воді. Він добре розчиняється в гарячих воді, молоці, розчинах цукру і солі, менш розчинний в холодній воді, спиртах ( відбувається проце набухання); нерозчинний в органічних розчинниках.
Желатин входить до складу тваринного білка, сполучних тканин колагену.
Желатин переважно отримують з колагену: знежирені кістки, шкіру свиней чи великої рогатої худоби діють кислотним або лужним способом переводять в розчинний стан і піддають термічному розщепленню. Продукти гідролізу по фракціям випадають в осад з фільтрату у відповідності зі своїми значеннями ізоелектричних точок. Желатин відфільтровують, стерилізують і висушують. Домішками виступають мінеральні солі, можлива контамінація мікроорганізмами.
Желатин є їстівним білком, тому може вважатися харчовим продуктом. Через відсутність есенціальної амінокислоти триптофану власне, харчова цінність цього білка низька, проте желатин може збільшувати харчову цінність інших білків, наприклад, білків м'яса з 92 до 99%.
Желатин схильний до мікробіологічного забруднення, сумісний не з усіма згущувачами. У ЄС вважається харчовим продуктом, а не добавкою. У РФ дозволений в якості допоміжного засобу (матеріали і тверді носії) для іммобілізації ферментних препаратів.
Желатини утворюють гелі, які легко плавляться вже у роті. Варіюючи марку і кількість желатину, можна отримати пастоподібний, м'який желеподібний або гумоподібний продукт. Утворення гелю починається при температурі нижче 30 ° С, а вже при 32-35 ° С гель знову плавиться. Його міцність залежить від рН середовища, найбільша міцність спостерігається в інтервалі рН від 5,5 до 11,0. Добавка солей може повністю запобігти утворенню гелю. Желатин застосовують, як правило, у вигляді желатинового розчину, що готується наступним чином: спочатку желатин замочують у воді протягом 35-40 хв для набухання, а потім розігрівають до температури 65-70 ° С.
Звичайно використовувані кількості: холодці, тушонка, прозорі десерти, глазурі 20-50 г / кг; розчини для обмивання й обприскування шматків м'яса, риби, горіхів, мікрокапсулювання 20-30 г / кг; фрукти в желе, «гумові ведмежата» 70 -100 г / кг.
При виробництві вина желатин використовують для виявлення важкофільтрованих виноматеріалів, а також для видалення грубих часток з підвищеною терпкістю виноматеріалів.Також желатин використовується у фармацевтиці та косметиці при капсулюванні і таблетуванні, у фотографії, входить до складу замінників плазми крові, з нього готують бактеріологічні поживні середовища.
У продажу зустрічають желатини двох типів: А і В. желатин типу А отримують кислотною обробкою колагену свинячих шкір. Желатини типу В отримують лужною обробкою кісток великої рогатої худоби. Порівняно з желатином типу В желатинуючі здібності желатини типу А мають меншу в'язкість і кращу здатність тримати форму. Поряд з цим існують спеціальні желатини для поживних середовищ, фотографії, фармацевтики та косметики.
