Тема 7. Автоматизовані системи міжбанківських розрахунків

Банківська система України пройшла шлях від міжбанківськихрозрахунків поштовими та телеграфними авізо до розрахунків документами в електрон­ному вигляді. З 1994 року в Україні впроваджено систему електронних платежів Національного банку (СЕПНБУ). Наявність власної платіжної системи в країні свідчить про певний розвиток ринкової економіки. СЕП НБУ - класична система брутто-розрахунків, що працює в режимі псевдореального часу та пакетної обробки, об 'єднує всю мережу комерційних банків України. Сьогодні СЕП НБУ с складовою частиною системи електронних міжбан­ківських переказів (СЕМП) НБУ, яка є мультивалютною та надає для банків вісім моделей автоматичного управління кореспондентськими рахунками філіалів. Наявність такої кількості моделей обслуговування консолідованого коррахунку банку забезпечує оптимальний вибір моделі в залежності від структури байку та завдань щодо управління коррахунками. В даній темі розкриваються питання організації розрахунків у системі електронних міжбанківських переказів (СЕМП) НБУ та характеристика моделей обслуговування коррахунків.

7.1. Види організації систем міжбанківських розрахунків

Системи міжбанківських розрахунків призначені для здійснення платіжних транзакцій між банками, що зумовлені виконанням платежів клієнтів банків або власних зобов'язань одного банку перед іншим. Системи міжбанківських розрахунків різних країн можуть значно відрізнятися. В світі не існує єдиної платіжної моделі, але існують загальні принципи побудови платіжної системи.

Залежно від характеру стосунків між учасниками платіжного процесу розрізняють два основних методи здійснення розрахунків:

> з використанням двосторонніх кореспондентських рахунків;

> з використанням рахунків у центральному банку, який відіграє роль посередника у розрахунках.

За повнотою здійснення міжбанківських розрахунків розрізняють дві системи розрахунків:

> систему міжбанківських розрахунків на чистій основі або нетто-систему (net);

> систему міжбанківських розрахунків на валовій основі або брутто-систему (gross). Механізм розрахунків на чистій основі використовується з метою

скорочення потреби в коштах та спрощення порядку обміну платіжними документами і заснований на принципах взаємозаліку - клірингу.

* Кліринг - процедура періодичного взаємозаліку за зобов 'язаннями учасників розрахунків певної платіжної системи, що включає процес отримання, сортування та розподілу розрахункових документів кожного учасника розрахунків, а також визначення остаточного розрахункового сальдо.

За цим механізмом розрахунки і документи не проводяться в реальному часі, а накопичуються на протязі певного часу. Розрахунки здійснюються на чистій основі, тобто залік дебіторської та кредиторської заборгованості проводиться у визначений час в кліринговій палаті, яка на кінець дня гроводить розрахунки залишку кожного банку, що приймає участь у взаємозаліку з урахуванням всіх відправлених та отриманих платежів, виконанням проведення на суму чистого залишку Якщо по банку отримано дебетове сальдо, то банк має погасити заборгованість, шляхом перерахування в"клірингову палату відповідної суми. В кінці всі;: розрахунків сума взаємних зобов'язань банків має бути нульовою.

Таким чином нетто-система забезпечує накопичення певного обсягу платіжних повідомлень, після чого виконується підрахунок чистої нетто-позиції кожного з банків-учасників, що називається неттінгом. Тобто, за платіжними документами, що стосуються одного учасника,

вираховується різниця між сумами коштів, які цей банк отримує, та коштами, які він сплачує, і ця різниця може бути як дебетовою, так і кредитовою. Саме ці чисті нетто-позиції відображаються потім на рахунках банків-учасників.

Механізм розрахунків на валовій основі передбачає розрахунок за кожним платіжним документом, тобто за кожною транзакцією окремо. Система на валовій основі виконує розрахунки в реальному часі, відразу при отриманні документа і використовує кореспондентські рахунки, що відкриті банкам в розрахунковій палаті.

Кореспондентські відносини з відкриттям кореспондентського рахунку це договірні відносини між банками, метою яких є здійснення платежів, розрахунків та надання інших банківських послуг за взаємними дорученнями. За системою на валовій основі платежі виконуються лише в межах наявних коштів на коррахунку банку. СЕП НБУ функціонує за системою "брутто".

Кореспондентський рахунок це рахунок, який відкривається банку (філії) для обліку коштів та проведення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору.

Кореспондентський рахунок ЛОРО - кореспондентський рахунок, який відкриває комерційний банк банку-кореспонденту в себе та за яким комерційний банк здійснює операції списання і зарахування коштів згідно з чинним законодавством України та укладеним договором. Відповідно у банку-кореспондента цей рахунок є кореспондентським рахунком НОСТРО

Консолідований кореспондентський рахунок - об'єднання коштів комерційного банку та його філій (або певної кількості філій) на кореспондентському рахунку, відкритому в територіальному управлінні Національного банку України з метою роботи банку (філії) в СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспон­дентського рахунку.

Залежно від того, хто є власником системи міжбанківських розра­хунків, діють дві системи:

> система, якою центральний банк володіє, яку він обслуговує і в якій виконує розрахунки;

> система, що є власністю структур приватного сектора (банківських асоціацій або клірингових палат) і в якій центральному банку відводиться роль агента з кінцевих

розрахунків.

Обидві системи поєднує те, що остаточний розрахунок виконує центральний банк.

Залежно від режиму функціонування кореспондентського рахунку розрізняють дві системи міжбанківських розрахунків:

> система розрахунків з наданням банком, який веде кореспондентський рахунок, кредиту-овердрафту;

> система розрахунків без надання банком, який веде кореспондентський рахунок, кредиту-овердрафту, тобто платежі здійснюються у межах залишків коштів на кореспондентському рахунку.

За операційними параметрами електронних систем міжбанківських розрахунків розрізняють дві системи розрахунків:

> система пакетного режиму, коли платіжні документи обробляються періодично і групами (пакетами файлів платіжних документів);

> система реального часу, коли платежі зараховуються на кореспондентські рахунки в міру їх надходження.

Згідно з нормативними актами Національного банку міжбанківські

розрахунки на території України можуть здійснюватись:

через систему електронних платежів Національного банку України;

> внутрішньобанківську платіжну систему;

> прямі кореспондентські відносини лиж банками (за наявності дозволу регіональ­ного управління НБУ за місцем відкриття кореспондентського рахунку).