2.3. Логічні прийоми економічного аналізу

Логічні методи економічного аналізу практично використовують від моменту виділення цієї спеціальної системи знань. Їх визначають як традиційні, базові, основні, спеціальні, логічні. Йдеться про найпоширеніші, ключові методи, без яких аналітичні дослідження практично неможливі. Існують різні класифікації логічних методів і найбільш коректна, на нашу думку, така:

• методи порівняння;

• методи елімінування;

• статистичні методи;

• балансові методи.

Характерним для логічних методів є творче осмислення цілей і принципів дослідження, застосування загальнонаукового підходу до дослідження зміни і розвитку явищ та процесів через їх дроблення (диференціацію) і синтез (інтеграцію) та абстрактний підхід. Абстрагування – важливе знаряддя будь-якого аналітичного дослідження, оскільки велику кількість складових, властивостей, аспектів явищ і процесів, а також їх зв’язки неможливо вивчити відразу. Досліджуючи вплив одного фактора, треба абстрагуватись від інших. Дроблення складних систем на елементи дає змогу пізнати внутрішню будову і зв’язки зміни та розвитку, а логічний синтез об’єднує результати дослідження, показуючи предмет у пізнаному вигляді.

Порівняння – це найбільш універсальний метод пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни і розвитку, початковий етап реалізації аналізом своєї цільової функції. “Все пізнається у порівнянні” – загальновизнана філософська теза виводить метод порівняння в економічному аналізі в розряд основних. Пріоритетним при застосуванні методу порівняння є вибір бази порівняння та досягнення якісної порівняльності параметрів. Щодо бази порівняння, то її вибір зумовлю­ється цільовою орієнтацією аналізу логічною коректністю оцінки зміни і розвитку. Наприклад, якщо метою аналізу є оцінка виконання плану, то за базу порівняння обирають планові значення показників, а при рейтинговій оцінці – найкращі результати. Коректність оцінки визначають за якісною характеристикою середовища зміни і розвитку. Наприклад, некоректним є порівняння показників у різних фазах економічного зростання, у різних умовах економічної самостійності. Найбільш характерні прийоми порівняння наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Прийоми порівняння в економічному аналізі

Порівняльна характеристика	База порівняння
Фактичне значення	Планове значення
Фактичне значення	Досягнутий результат у минулому
Планове значення	Досягнутий результат у минулому
Планове значення	Значення потенціальних можливостей (оптимальний результат)
Планове чи фактичне значення	Середні дані
Планове чи фактичне значення	Кращі результати

Вимоги якісної порівняльності – часова, просторова і сукупність властивостей. Наприклад, нелогічно порівнювати показники діяльності підприємств різних форм організації виробництва і праці, виробіток металурга і садівника.

Застосовуючи метод порівняння, можна отримати такі кількісні аналітичні результати:

• визначити абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів;

• визначити відносне відхилення значень порівнюваних параметрів;

• визначити еластичність зміни.

Абсолютне відхилення значень порівнювальних параметрів визначають як різниця значення порівнювальної характеристики та її базової величини. Наприклад, якщо фактичний випуск продукції за рік становить х₁, а плановий – х_пл., то абсолютне відхилення фактичного випуску продукції від запланованого дорівнює

.

Відносне відхилення – це відносна динаміка зміни порівнювальних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень І і темпом їх приросту . Зокрема, за попереднім прикладом,:

(%),

.

Еластичність зміни визначають відповідними коефіцієнтами зв’язку на основі зіставлення динаміки зміни різних за економічним змістом параметрів. Таке порівняння дає змогу за динамікою окремих показників і коефіцієнтами еластичності екстраполювати значення відпо­відних до них інших показників. Коефіцієнт еластичності показує, наскільки пунктів зміниться значення одного параметра, якщо значення еластичного до нього параметра змінити на один пункт. Наприклад, якщо випуск продукції стосовно плану збільшився на процентів, а чисельність працівників – на процентів, то коефіцієнт еластичності становитиме:

Він показує, наскільки процентів збільшується випуск продукції стосовно плану, якщо кількість працівників збільшується на 1 %.

Методи елімінування використовують в економічному аналізі для дослідження прямих чи обернених детермінованих факторних систем. Елімінування – це логічний метод, за допомогою якого абстрагується вплив низки факторів, які впливають на зміну досліджуваного параметра, і залишається в оцінках один, вплив якого вимірюють шляхом послідовної заміни його базового значення на значення порівняльної характеристики і зіставлення з попереднім результатом. В економічному аналізі найчастіше використовують такі методи елімінування: метод ланцюгових підстановок, метод різниці абсолютних величин, метод різниці відносних величин, метод перерахунку даних і метод пайової участі.

Метод ланцюгових підстановок використовують для розрахунку впливу окремих факторів на сукупний результат. Цей метод можна вико­ристо­ву­вати лише тоді, коли залежність має строго функціональний характер прямого чи обернено пропорційного зв’язку і виражена у вигляді алгебри суми, добутку чи частки від ділення. Метод ланцю­гових підстановок полягає у послідовній заміні базової величини впливу фактора на його аналізоване значення за умови, що значення інших факторів залишаються незмінними. Визначений результат порівнюють з попереднім і розраховують ступінь впливу аналізованого фактора. Кількість таких ітерацій визначають кількістю аналізованих факторів. Наприклад, нехай детермінована факторна система має мультиплікативну залежність типу:

Зміна її факторного значення стосовно базового визначати­меться:

.

Зміна під впливом фактора

або .

Зміна під впливом фактора

.

Зміна під впливом фактора

або, .

Отже,

Використовуючи метод ланцюгових підстановок, важливо забезпечити строгу послідовність підстановок, бо її самовільна зміна може призвести до неправильних результатів. У практиці аналізу спочатку вимірюють вплив кількісних факторів, а потім якісних. Неправильний результат пояснюється утворенням нерозподіленого залишку, який приєднують до числового значення впливу останнього фактора. Цей недолік усувають в аналітичних розрахунках, застосовуючи інтегральний метод.

Метод різниці абсолютних величин є частковим вираженням методу ланцюгових підстановок і використовують під час дослідження двофакторних детермінованих залежностей мультиплі­кативного типу, коли один фактор виражає кількісні зміни, другий – якісні. Наприклад, при оцінках вартості випущеної продукції кількісним фактором виступає її обсяг, а якісним – ціна. Щоб визначити вплив кількісного фактора, необхідно його абсолютне відхилення помножити на базове значення якісного; щоб визначити вплив якісного – його абсолютне відхилення помножити на аналізоване значення якісного. Наприклад, розглянемо детерміновану двофакторну залежність мультиплікативного типу (табл. 2.2):

,

де – кількісний фактор впливу;

– якісний фактор впливу.

Таблиця 2.2