- •1. Предмет і завдання науки «Регіональна економіка»
- •2.Принципи та методи регіональних досліджень
- •3.Регіон як об'єкт дослідження
- •1. Особливість розміщення населення на територіях регіонів.
- •2.Напрями покращення демографічної ситуації в Україні.
- •3. Поняття «трудові ресурси» та показники оцінки їхнього стану.
- •4. Незайнятість населення, причини безробіття та міграція.
- •1. Сутність та класифікація природних ресурсів.
- •1. Земельні ресурси
- •2. Водні ресурси
- •3. Лісові ресурси
- •2. Загальнодержавні підходи до охорони природних ресурсів
- •3. Охорона земельних ресурсів
- •1.Види економічної діяльності, що входять до складу виробничої сфери
- •2. Вплив організаційно-економічних факторів на розвиток виробничої сфери
- •3. Показники оцінки стану та розвитку промисловості
- •1. Склад соціальної сфери
- •2.Показники, що використовуються для оцінки стану соціальної сфери.
- •3. Соціальний захист та соціальне забезпечення людей
- •1. Сутність та мета створення спеціальних економічних зон
- •2. Види та органи управління сез
- •Недоліки та труднощі у формуванні сез
- •1. Сутність та типи малих міст
- •2. Особливості економічного розвитку малих міст
- •1.Зміст планування розвитку регіону
- •3. Системи планування
- •3. Теоретичні основи регіонального планування
- •4. Характеристика програм соціально-економічного розвитку регіону
- •Сутність та принципи формування місцевих бюджетів
- •2 .Основні джерела поповнення доходної частини та напрями поточних витрат місцевого бюджету
- •Тема : “закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил”
- •Предмет і завдання науки «Регіональна економіка».
- •Тема : “населення і трудові ресурси україни”
- •Тема : “природно-ресурсний потенціал україни”
- •Тема : “виробнича сфера”
- •Тема : “соціальна сфера ”
- •Тема : “соціальні економічні зони”
- •Тема : “малі міста”
- •Тема : “регіональна економічна політика україни”
- •Тема : “планування економічного та соціального розвитку регіону”
- •Тема : “ місцевий бюджет ”
3. Охорона земельних ресурсів
Законом України «Про охорону земель» (2003 р.) визначені правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості грунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.
Охорона земель — це система правових, організаційно-економічних та технологічних заходів, спрямованих на:
раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для не-сільськогосподарських потреб;
захист від шкідливого антропогенного впливу;
відтворення і підвищення родючості ґрунтів;
підвищення продуктивності земель лісового фонду;
забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Важливою характеристикою ґрунтів є їх родючість. Під родючістю ґрунту розуміють здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку.
Оцінка родючості земель та визначення ефективності використання земель характеризується виходом продукції з одиниці земельної площі. Економічна ефективність збільшується внаслідок запобігання збитків в аграрному секторі, зменшення витрат на ліквідацію наслідків забруднення виробничих об'єктів в сільському господарстві, зменшення витрат сировини, енергії та витрат, пов'язаних із забезпеченням нормального стану природного середовища.
Деградація ґрунтів є неминучий процес і залежить від рівня розвитку суспільства, економічного стану країни. Україна має впровадити високу культуру землекористування, вжити необхідних заходів, що попереджають деградацію ґрунтів. Для збереження ґрунтів важливим є підвищення рівня знань про ґрунти та їх властивості керівників підприємств аграрного сектору, окремих користувачів земельних ресурсів, які розглядають ґрунти винятково як засіб задоволення споживчих функцій, як джерело для одержання сільськогосподарської продукції. Недостатніми знаннями володіють користувачі земель стосовно екологічної функції ґрунтів, від якої залежить водно-сольовий баланс, умови функціонування великої кількості організмів, склад повітря, обмін газів між ґрунтом і атмосферою. Вказані процеси в остаточному підсумку впливають на життя людини. Різностороння, малокваліфікована дія людини на ґрунт супроводжується глибокими геологічними змінами середовища ґрунту. Порушується екологічна рівновага, змінюються кількісні співвідношення між окремими.поживними елементами ґрунту, що викликано незбалансованою системою виробництва, недостатнім внесенням в ґрунт мінеральних добрив. Втрата ґрунтового гумусу знижує рівень економіко-екологічної ефективності землекористування.
Відчутної шкоди земельним ресурсам надає застосування отрутохімікатів, що використовують для боротьби з сільськогосподарськими шкідниками. Останнім часом заборонено застосування ДДТ, албри-ну, меркаптафосу, обмежено застосування препаратів ртутно-органічних і миш'якових. Якщо чітко наслідувати агротехнічні прийоми, то застосування хімічних засобів можна значно скоротити. Вдалося поставити перепону, наприклад, хлібній жужелиці, хлібним пильщикам.
Відчутної шкоди сільськогосподарським культурам завдає заразиха. Своїми присосками вона «прилипає» до коренів рослини — «господаря», висмоктує звідти воду і поживні речовини. Соняшник, диня, кавун, огірок хиріють, стають менш врожайні або зовсім гинуть. Для боротьби з заразихою використовують мушку — фітомизу. Самка комахи ховає свої яєчка в квітці заразихи, через день-два з'являються личинки, котрі знищують ще не визріле насіння, а перетворившись на дорослу муху, дірявлять стебло рослини-паразита.