2.Напрями покращення демографічної ситуації в Україні.

Подолання демографічної кризи є проблемним завданням і потре­бує комплексного підходу до її вирішення на рівні держави.

Для значного покращення демографічної ситуації необхідна дер­жавна Концепція демографічного розвитку. З врахуванням досвіду передових європейських країн необхідно запровадити цілісну систе­му заходів економічного, правового, соціального, освітнього, культур­ного, інформаційно-пропагандистського та організаційного характеру, спрямованих на зниження смертності, підвищення народжуваності, захист, реабілітацію та відновлення генофонду населення України, відвернення міграції. Необхідно забезпечити належне фінансування заходів, спрямованих на реалізацію гарантованих Конституцією Украї­ни прав на працю та можливість заробляти собі на життя, соціальний захист, достатній життєвий рівень, охорону здоров'я, медичну допомо­гу, безпечне довкілля, освіту. Слід зосередити зусилля на забезпечен­ні сталого економічного зростання та підвищення рівня і якості життя населення, подолання масового безробіття та різкого майнового розша­рування населення, збільшення кількості робочих місць, достойної оп­лати праці, ефективного функціонування системи соціального захисту інвалідів, ветеранів війни і праці, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З метою підтримки молодих сімей з дітьми запровадити:

• пільгове оподаткування та довгострокове кредитування сімей з дітьми залежно від кількості дітей;

• збільшення видатків на пільгове кредитування будівництва житла;

• одноразову допомогу сім'ї при народженні дитини, яка має бути адекватною всім витратам;

• розвиток системи дошкільного виховання дітей;

• економічне стимулювання активності сім'ї шляхом зменшення оподаткування сукупного доходу сім'ї залежно від кількості дітей тощо.

3. Поняття «трудові ресурси» та показники оцінки їхнього стану.

Трудові ресурси — сукупність здатних до праці людей, становлять повний елемент продуктивних сил суспільства, характеризуються масою живої праці, що в даний період є в наявності у держави, намічають сучасний стан та перспективний розвиток економіки держа­ви.

Відрізняють соціальну та економічну сутність трудових ресурсів:

Соціальну сутність трудових ресурсів становлять люди, зайняті в конкретних виробничих умовах.

Економічна сутність визначається робочим часом, необхідним для суспільно корисної праці.

Для оцінки стану трудових ресурсів певного регіону використову­ють кількісні та якісні показники демографічного та економічного змісту. Демографічні показники характеризують стан труд. ресурсів в залежності від відтворення населення, враховують такі характеристики як стать, вік, розселення, шлюбність, міграція та ін.

Економічні показники відображають залежність стану трудових ресурсів від розвитку виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, стан конкурентоздатної продукції тощо і відображають загальну кількість населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності; формування, розподіл та використання працездатного населення у різних галузях виробничої діяльності, на підприємствах різних форм власності.

Соціальні показники характеризують трудові ресурси з позицій впливу на їх формування соціального стану суспільства, за рівнем ос­віти, професійної підготовки, плинності, пов'язаної із забезпеченням соціальних потреб.

Вказані показники використовують для оцінки стану трудових ресурсів, а також кількості безробітних — нового прошарку населен­ня, який з'явився у суспільстві в результаті впровадження ринкових відносин.

Стан трудових ресурсів визначають показниками :

«кількість зай­нятого населення» — кількість людей у працездатному віці,через

коефіцієнт зайнятості (в %).

Працездатний вік чоловіків становить 44 роки (від 16 до 59 років включно), для жінок — 39 (від 16 до 55 включ­но). Крім того, враховується кількість працездатних людей (працездат­ного населення) поза межами працездатного віку — кількість осіб чо­ловічої та жіночої статі пенсійного віку.

Коефіцієнт зайнятості (к₃) визначається як відношення чисель­ності зайнятих у суспільному виробництві (Ч₃ ) до усієї кількості на­селення працездатного віку (Ч _н)

Ч_з

К_з=------

Ч_н

До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, від­несені особи працездатного віку і старші та підлітки, які протягом року були постійно зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці, само­стійно забезпечували себе роботою, включаючи підприємців, безкоштов­но працюючих членів їх сімей, служителів релігійних культів та інших.

У кількості зайнятого населення не враховуються: учні працездат­ного віку, які навчаються з відривом від виробництва, військові строко­вої служби та жінки, які перебувають у відпустці з вагітності, пологів та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законо­давством, а також іноземні громадяни.

До населення, зайнятого в галузях економіки, відносять робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій; робітників і службовців у працездатному віці та членів їх сімей зайнятих в особистому підсобному сільському госпо­дарстві; особи, зайняті у спільних, приватних підприємствах, міжна­родних організаціях, фермерських господарствах.

При вивченні структури трудових ресурсів за віком виділяють такі основні групи:

• молодь (від і 6 до 25 років);

• особи віком від 25 до 40 років;

І особи перед пенсійного віку (чоловіки 55-59 років, жінки 50-54 роки); особи пенсійного віку (чоловіки 60 років і більше, жінки 55 років і більше).

Вивчаючи вікову структуру трудових ресурсів виділяють загальні закономірності у їх використанні такого змісту:

Люди, що зайняті навчанням, одержують професійну підготовку, приймають участь у військовій службі, включаються в суспільне ви­робництво після 25 років. Тому найвища трудова активність населення Спостерігається у людей віком 25-40 років.

У людей старших 50 років трудова активність, як правило, зменшується. Однак ця категорія людей може активно використовуватись у суспільному виробництві і являє собою значний резерв у загальних обсягах трудових ресурсів регіону.

Особливу групу становлять пенсіонери, які продовжують працювати у народному господарстві. Ці люди можуть раціонально використовуватися в галузях соціально-побутової інфраструктури.

Вивчаючи структуру трудових ресурсів за сферою діяльності, звертають увагу на співвідношення між чоловіками і жінками, які зай­няті в суспільному виробництві. Використання чоловіків і жінок може бути різним в залежності від характеру виробництва, розміщення під­приємств та інших факторів. Особливу увагу приділяють зайнятості людей на фізично важких і шкідливих для здоров'я роботах.

Об'єктивною характеристикою трудових ресурсів, показником інтелектуального потенціалу суспільства служить рівень професійної освіти. Структура трудових ресурсів в цьому напрямку безпосередньо залежить від впливу територіальних і галузевих факторів.

Чисельність трудового населення кожного регіону постійно змі­нюється. З одного боку відбувається збільшення чисельності трудових ресурсів за рахунок вступу молодих людей в працездатний вік, залу­чення до праці незайнятих людей, що проживають на даній території, а також людей, які переселились з інших регіонів. Одночасно можливе скорочення трудового населення за рахунок тієї частини населення, що стає непрацездатною, людей, що виходять на пенсію.

Для характеристики тенденцій у зміні стану трудових ресурсів на території окремих регіонів України в табл. 2.5 наведена кількість зайнятого населення за період з 1995 р. по 2002 р.

Таблиця 2.5.

Кількість зайнятого населення по регіонах (млн. чол.)

Регіони	1995 р.	2002 р.	2002 р. у % до 1995 р.
Поліський	3,86	3,44	89,1
Подільський	3,73	3,29	88,2
Степовий	5,67	5,28	93,1
Карпатський	2,92	2,60	89,0
Донбаський	5,21	4,36	83,7
Крим	1,03	1,00	97,0
м. Київ	1,30	1,41	108,4
Усього по Україні	23,72	21,38	90,1

Наведені дані свідчать, що в цілому по Україні кількість зайня­того населення зменшується. Збільшення кількості зайнятого населен­ня відмічено тільки в м. Києві (на 8,4%) та практично не змінюєть­ся в Криму. На території інших регіонів спостерігається зменшення кількості зайнятого населення з різною інтенсивністю в залежності від місцевих особливостей впровадження нових ринкових відносин. На території Степового регіону зменшення склало 6,9 % при практич­ній стабільності зайнятого населення в Одеській та Миколаївській об­ластях, на території Донбаського регіону кількість зайнятого населення

зменшилось на 16,3%, особливо в Луганській області — в 2 рази та Донецькій — на 18 %.

На формування кількісного складу трудового населення регіону не­гативно впливають такі фактори, як зменшення природного приросту на­селення, погіршення демографічної ситуації в сільській місцевості, зни­ження народжуваності, зростання смертності, міграція населення із сіл в міста в результаті впливу урбанізації, труднощі, що виникли у суспіль­стві в результаті формування нових економічних відносин, створення ринкового середовища. Змінився сучасний стан використання трудових ресурсів. На використання трудових ресурсів постійно впливають про­цеси приватизації державних підприємств, створення нових умов для розвитку підприємств різних форм власності та видів діяльності. В про­цесі змін, що відбулися у суспільних відносинах, стався перерозподіл трудових ресурсів між виробничою та невиробничою сферами, пере­розподіл між галузями народного господарства та підприємствами різ­них форм господарювання. Змінюється професійний рівень працівників під впливом вимог нових більш досконалих технологічних процесів, підвищується ефективність використання кваліфікованої праці. Фор­мується ринок праці — важливий елемент ринкового середовища.