3. Соціальний захист та соціальне забезпечення людей

Відповідно Конституції України створюються умови для досягнен­ня високого матеріального добробуту громадян, запровадження дієвої системи соціального захисту усіх членів суспільства, для вільного та всебічного розвитку, для самореалізації можливостей кожної людини.

У всіх європейських державах запроваджені певні принципи і правила соціального захисту громадян, що забезпечує соціальну стабільність у державі. На соціальний захист витрачається 28 % ВВП, а разом із пенсіями і медичним обслуговуванням — більше як 32 %. Від реалізації заходів соціально-економічного змісту залежить ство­рення соціально орієнтованої економіки. Для цього виділяються значні кошти, хоча їх обсяг обмежений, не достатній для забезпечення високо­го рівня соціальних потреб населення. Створення умов для соціального захисту та соціального забезпечення людей сприяє прийняття Верхов­ною Радою України низки законів, які визначають рівень стандартів та гарантій, формують систему соціальної безпеки для всіх громадян.

Законом України «Про соціальні послуги» (2003 р.) визначений склад соціальних послуг, до яких відносять надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребу­ють сторонньої допомоги. Це такі життєві обставини, за яких особа набуває права на отримання соціальних послуг: інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа.

До основних форм надання соціальних послуг відносять

ма­теріальну допомогу

соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається у вигляді грошової або натураль­ної допомоги: харчових продуктів, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої пот­реби, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціаль­них послуг: за місцем проживання особи (вдома); у стаціонарних ін­тернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та за­кладах; в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; в територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної під­тримки (догляду).

Конкретними видами соціальних послуг можуть бути: соціально-побутові послуги — забезпечення харчовими продук­тами, транспортними послугами, виклик лікаря, придбання та до­ставка медикаментів

Соціальний захист пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, пенсійне забезпечення та пенсійне страхування

В Україні проведена певна робота по забезпеченню соціального захисту пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Соціальний захист пенсіо­нерів, ветеранів та інвалідів регулюється законами України «Про пенсійне забезпечення» (1991 р.), «Про загальнообов'язкове пенсій­не страхування» (2003 р.), «Про недержавне пенсійне забезпечення» (2003 р.), «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захис­ту» (1993 р.), «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (1991 р.), «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та іншими правовими актами. Загальнодержавними і місцевими органами виконавчої влади та орга­нами місцевого самоврядування, відповідними організаційними комі­тетами здійснюються організаційні, соціальні та виховні заходи щодо створення належних умов для проживання пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Мова йде про ту частину громадян, яких називають золотим поколінням, яке віддало кращі роки життя, а нерідко й здоров'я, ство­ренню багатств, якими користуються в сучасні часи.

Це — покоління, яке вийшло переможцем у боротьбі з фашизмом, відстояло незалежність, нинішній суверенітет України.

Це — покоління, яке забезпечувало перемогу зброєю, матеріаль­ними і продовольчими ресурсами на трудовому фронті, а у повоєнні роки відбудувало зруйновне народне господарство.

Це — покоління, дитинство якого припало на важкі воєнні роки і яке в народі отримало статус «діти війни».

Удосконалюється законодавча база щодо пенсійного забезпечення і соціального захисту, зростає рівень бюджетного фінансування прог­рам соціальної підтримки ветеранів, надано статус інваліда війни учас­никам бойових дій, які стали інвалідами внаслідок загального захво­рювання у повоєнний період, підвищено щомісячну грошову допомогу до пенсії інвалідам війни, спрощено порядок виплати ветеранам війни одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги, проводяться щоріч­ні медичні обстеження та диспансеризація.

Незважаючи на вжиті заходи, розміри пенсій залишаються низьки­ми. Проблема бідності серед пенсіонерів стала найгострішою проблемою нашого суспільства, породжує невдоволення більшості пенсіонерів.

В умовах існуючих труднощів в економічному розвитку України місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самовря­дування не вдається забезпечувати в повному обсязі вимоги Консти­туції і законодавства України щодо соціального, медичного і пенсій­ного забезпечення ветеранів і інвалідів. Низьким залишається рівень пенсійного забезпечення ветеранів. Лише частково задовольняються потреби ветеранів у забезпеченні транспортними засобами, зубопроте-зуванням, кардіостимуляторами, ліками на пільгових умовах та путів­ками для санаторно-курортного лікування.

В ряді областей незадовільно вирішується питання пільгового проїзду ветеранів війни, особливо у приміському транспорті. Гострою залишається проблема санаторно-курортного лікування, виплати компенсацій за невикористані путівки. Гармонійне реформування існуючої пенсійної системи забезпечується прийняттям законів «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (2003 р.) та «Про недер­жавне пенсійне забезпечення» (2003 p.). Введено нове, різнорівневе пенсійне законодавство, яке за принципами своєї побудови відповідає вимогам соціальної справедливості.

Запроваджена трирівнева система пенсійного забезпечення.

Перший рівень становить солідарна система загальнообов'язко­вого пенсійного страхування. Вона грунтується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних пос­луг за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Другий рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вона ґрунтується на засадах нако­пичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді, який створюється за рахунок страхових внесків застрахованих осіб для оп­лати довічних пенсій або одноразових виплат.

Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, яка грунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отриман­ня з них громадянами пенсійних виплат, в тому числі з недержавних пенсійних фондів.

Закон надає право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи двом категоріям громадян:

пенсіонерам, яким до дня набрання чинності цим законом уже було призначено пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпе­чення» (крім соціальних пенсій) або щомісячне довічне грошове утримання за іншими законодавчими актами (за умови, якщо вони не отримують пенсію з інших джерел);

громадяни України, які застраховані згідно із законом та досягай вста­новленого пенсійного віку чи визнані інвалідами і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Страховий стаж визначається як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню і сплачувала збір на обов 'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхування згідно із цим законодавством і сплачує страхові внески.

До видів пенсійних виплат відносять:

пенсія за віком;

пенсія у зв'язку з інвалідністю внаслідок загального захворювання;

пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсія призначається після досягнення особою загальновстанов-леного пенсійного віку — 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. Визначена диференціація розмірів пенсій залежно від:

тривалості страхового стажу;

розміру заробітної плати (доходу).

Це досягатиметься шляхом запровадження системи персоніфіко­ваного обліку відомостей про заробіток та сплату пенсійних внесків, на основі даних якої призначатимуть і виплачуватимуть пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України.

Солідарна система пенсійних виплат ґрунтуватиметься на внесках до неї коштів усіма працюючими громадянами країни та їхніми робо­тодавцями. З цих коштів і виплачуватимуться страхові пенсії.

Загальнообов'язкова система державного пенсійного страхуван­ня охоплюватиме усіх працюючих громадян (у тому числі й тих, хто забезпечує себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки). Це створює рівні права на пенсійне забезпечення для всіх категорій громадян.

Нова форма нарахування пенсій передбачає розширення періоду врахування заробітку під час визначення розмірів пенсій, зарахуван­ня до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески, та ставить майбутній розмір пенсії у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу протягом якого вони сплачувались.

Передбачені пільги більш пізнього виходу на пенсію порівняно із досягненням пенсійного віку у вигляді підвищення розміру пенсії.

Відповідно до закону пенсії та інші види соціальних виплат та до­помоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом запроваджується принципово новий механізм індекса­ції пенсій. Так, у разі зростання середньої заробітної плати в Україні індексацію пенсій планується проводити щорічно, на рівні не менше 20% темпів зростання заробітної плати за попередній рік.

Накопичувальну систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування намічено впровадити після формування необ­хідних економічних передумов та налагодження ефективного держав­ного нагляду й регулювання в пенсійній сфері, а також за умови ство­рення тут належної інфраструктури.

Сутність загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування, яке запроваджуватиметься відповідно до нового законо­давства, полягає в тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійно­го фонду зосереджуватимуться у єдиному Накопичувальному фонді. Тут ці внески обліковуватимуться на індивідуальних пенсійних рахун­ках громадян. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліко­вуються на накопичувальних пенсійних рахунках, можна буде отриму­вати такі пенсійні виплати:

довічну пенсію з установленим періодом;

довічну обумовлену пенсію;

довічну пенсію подружжя;

одноразову виплату.

Довічна пенсія — це пенсійна виплата, сума якої визначається в договорі страхування довічної пенсії та сплачується у визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім'ї чи спадкоємцям.

Кошти Накопичувального фонду інвестуватимуться в економіку країни для отримання інвестиційного доходу і захисту внесків від інф­ляційних процесів. Управління цими коштами здійснюватимуть обрані на конкурсній основі спеціальні компанії з управління активами, для яких зазначена діяльність є професійною і які матимуть на це ліцензії.

Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснюватиме бан­ківська установа-зберігач, яка нестиме відповідальність за цільове ви­користання цих активів. Адміністративне обслуговування цієї системи здійснюватиме Пенсійний фонд України.

Кошти на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, які зможуть скористатися ними з досягненням пенсійного віку або у випадках, передбачених за­коном, — і раніше цього терміну, наприклад, у разі набуття інвалід­ності. Виплати з Накопичувального фонду здійснюватимуться додат­ково до виплат із солідарної системи.

Введення накопичувального пенсійного страхування має позитивні переваги. Дасть можливість збільшити загальний розмір пенсійних витрат завдяки отримання інвестиційного доходу; посилює залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи. Крім того, функціонування накопичу­вального пенсійного страхування поряд із солідарною пенсійною систе­мою знижує ризик одержання громадянами низьких за розміром пенсій і певним чином страхує майбутніх пенсіонерів від негативних демографіч­них тенденцій та можливих коливань в економічному розвитку держави.

Основу системи добровільного недержавного пенсійного забез­печення становитимуть недержавні пенсійні фонди, які за типами поділятимуться на відкриті, корпоративні та професійні. В рамках цієї системи працівники матимуть можливість тільки в разі бажання май­бутнього пенсіонера, додатково до заощаджень у загальнообов'язковій системі (Накопичувальному фонді) перераховувати внески до обрано­го ними недержавного пенсійного фонду.

Система недержавних пенсійних фондів дасть можливість за­лучати і кошти роботодавців (корпорацій, підприємств, компаній тощо) до формування пенсійних заощаджень їх працівників ще біль­ше сприяти забезпеченню належного рівня добробуту громадян, які перебувають на заслуженому відпочинку. Передбачається, що внески до недержавних пенсійних фондів і від працівників, і їхніх робото­давців, а також отриманий інвестиційний доход матимуть податкові пільги. Розмір пенсії в такій системі залежатиме від розміру страхових внесків, терміну, протягом якого ці внески накопичувались, та розміру отриманого на них інвестиційного доходу.

Таким чином, громадяни України можуть бути учасниками та от­римувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсій­ного забезпечення.

В складі заходів, спрямованих на покращення пенсійного забез печення: встановлення розміру пенсії, якщо вона є основним джерелом іс­нування, на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, вста­новленого законом;

підвищення рівнів пенсійного забезпечення працівників сфери ос­віти охорони здоров'я, культури та працівників інших бюджетних організацій, а також аграрного сектору;

підвищення розмірів пенсій особам, які стали інвалідами внаслі­док Чорнобильської катастрофи;

удосконалення законів про пенсійне забезпечення з урахуванням практики їх застосування;

подальше реформування системи оплати праці, посилення її сти­мулюючої ролі, поетапного наближення розміру мінімальної за­робітної плати до прожиткового мінімуму;

проведення послідовної роботи щодо створення економічних умов для запровадження накопичувальної системи: стабільного функціонування фінансових механізмів, інвестиційного ринку, ринку цінних паперів, дотримання гарантій захищеності пенсій­них активів;

посилення контролю за додержанням органами виконавчої влади вимог чинних законів у сфері пенсійного забезпечення тощо.

Соціальний захист дітей війни

Законодавством України визначений рівень соціального захис­ту громадян — дітей війни. До категорії громадян «дитина війни» відноситься особа, яка є громадянином України та якій на час закінчен­ня (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Дітям війни надаються такі пільги:

право на переважне залишення на роботі при скороченні чисель­ності або штату працівників;

використання чергової відпустки в зручний для них час;

одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;