2. Особливості економічного розвитку малих міст

Важливе значення для впровадження організаційно-економічних та нормативно-правових методів управління соціально-економічним розвит­ком малих міст має Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст» (2004 p.). Програма спрямовує діяльність на забезпечення позитивних зрушень в економічному та соціальному стані малих міст, поліпшення життєвого рівня населення, ефективного ви­користання ресурсного га науково-виробничого потенціалу. Програма дає змогу органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади са­мостійно складати і реалізовувати плани відродження та розвитку малих міст з використанням для цього відповідної державної підтримки. Про­грама сприяє активному залученню до цієї роботи кадрів місцевих органів виконавчої влади, населення та суб'єктів підприємницької діяльності. Програмою визначені такі основні напрями діяльності:

• запровадження ефективних механізмів стимулювання соціаль­но-економічного розвитку малих міст, у першу чергу депресивних;

• активне сприяння створенню високопродуктивних робочих місць у сферах господарювання та забезпеченню зайнятості населення;

• розвиток малого підприємництва, місцевої промисловості, онов­лення технологічної бази виробництва;

• розвиток соціальної сфери малих міст;

• розвиток мереж та засобів сучасного зв'язку як однією з основних умов розвитку економіки малих міст;

• підвищення ролі територіальних громад, органів місцевого самовря­дування в розробленні та виконанні програм розвитку малих міст;

• формування та відновлення складових частин екологічної мережі як основного природного елемента екологічної безпеки території. Пріоритетні напрями покращення економічного становища малих міст встановлені з врахуванням типу малого міста. Для малих міст, що прилягають до центрів систем розселення (міста — супутники центрів систем розселення), — передбачено розміщення філіалів і цехів про­мислових підприємств, що виносяться за межі цих центрів. Для міст, що мають значні рекреаційний та оздоровчий потенціали (міста-курор-ти і санаторно-курортні та рекреаційні центри), планується забезпечити стимулювання розвитку курортних функцій, заборонити будівництво нових і розширення діючих промислових підприємств, не пов'язаних із задоволенням потреб відпочиваючих і населення малих міст та таких, що можуть негативно вплинути на природні лікувальні фак­тори. Для міст, що мають значні природний та історико-культурний потенціали (історичні, історико- архітектурні, культурні та туристичні центри), впроваджується розвиток туристичних функцій із збережен­ням і можливим господарським використанням об'єктів культурної спадщини, захист довкілля. Для міст — центрів сільськогосподарських районів (адміністративні центри районів, центри низових локальних систем розселення, господарські центри місцевого значення) — впро­ваджується розвиток економічного потенціалу, пов'язаного з перероб­ленням продукції сільськогосподарського виробництва, та соціальної інфраструктури з урахуванням можливостей обслуговування сільсько­го населення, забезпечення водо-, газо-, і енергомережами, дорогами. Для монофункціональних міст (індустріальних і аграрно-індустріаль­них центрів) стає необхідним забезпечити стабілізацію соціально-еко­номічного розвитку, здійснити структурну перебудову виробничої бази, вирішення екологічних проблем, пов'язаних з нераціональною господарською діяльністю, покращення виробничої і соціальної інфра­структури міст та створення умов для їх інвестиційної привабливості та розміщення високотехнологічних виробництв, раціонального вико­ристання місцевих природних і матеріальних ресурсів.

У кризовому стані в умовах малих міст знаходяться процеси у сфері зайнятості населення. Головними чинниками кризи на ринку праці для малих міст є монопрофільність виробництва, незбалансо-ваність структури господарства. Розвиток сфери зайнятості населення та формування ринку праці малих міст досягається за рахунок забезпе­чення раціонального розміщення продуктивних сил та їх подальшого розвитку з урахуванням збереження навколишнього середовища. На ос­нові використання місцевих матеріальних та сировинних ресурсів за­безпечується розвиток місцевої прохмисловості. В її складі:

• легка промисловість, яка задовольняє потреби населення та внут­рішнього ринку шляхом стабілізації та нарощування виробництва текстильної і хутряної продукції, натуральних і штучних шкір, льняних тканин, взуття та шкіряно-галантерейних виробів, роз­ширення виробництва імпортозамінної продукції;

• харчова промисловість, що займається переробленням сільсько­господарської продукції;

• деревообробна, целюлозно-паперова промисловість та про­мисловість будівельних матеріалів.

Для розв'язання проблеми зайнятості населення у малих містах важливого значення набуває економічне стимулювання платоспромож­ного попиту на робочу силу, розвиток малого і середнього підприємниц­тва, спрямованого на створення нових робочих місць з безпечними і здо­ровими умовами праці, розвиток самостійної зайнятості населення.

Основою стабілізації та покращення життєвого рівня населення малих міст служить необхідність докорінного покращення соціальних умов життя людей. Цей фактор є основним при вирішенні якісно ново­го підходу до розвитку малих міст. Заходи загальнодержавного змісту спрямовуються на задоволення інтересів і потреб людей у сфері праці, освіти, культури, охорони здоров'я, забезпечення житлом, торговельно­го і побутового обслуговування, відпочинку. При вирішенні соціальних питань враховані особливості малих міст. Наприклад, у монофункціо-нальних індустріальних та аграрно-індустріальних центрах плануєть­ся створення комплексів об'єктів обслуговування населення, які скла­даються з підприємств торгівлі, громадського харчування, поштового та електрозв'язку, побутового обслуговування, навчальних закладів, закладів освіти та культури, охорони здоров'я. У малих містах — цент­рах вугледобування, металургійної, хімічної промисловості, які мають несприятливу демографічну ситуацію внаслідок зменшення природно­го приросту населення і в яких переважає населення старших вікових груп, особлива увага приділятиметься розвиткові соціальних служб, медичного обслуговування, сфери побуту. У малих містах — центрах розвитку електроенергетики, де швидко зростає чисельність населення за рахунок природного приросту і значної частки осіб молодших віко­вих груп, дефіцит житла та інших об'єктів соціальної інфраструктури буде ліквідовуватися шляхом прискорення темпів житлового будівниц­тва, комунального благоустрою, формування мережі дитячих дошкіль­них, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів. Для кате­горії малих міст-супутників, населення яких користується розвину­тою сферою соціальних послуг великого міста — центра цієї міської агломерації, розвиватимуться об'єкти повсякденного та невідкладного попиту: станції швидкої допомоги, аптеки, відділення соціального за­безпечення, дитячі садки, школи тощо. Для малих міст-курортів поряд з лікуванням, відпочинком, туризмом розвиватимуться наука (медична, курортологія, інтродукція рослин тощо), фестивальна, театрально-кон­цертна, спортивно-видовищна діяльність, будівельна індустрія, хар­чова, легка, сувенірна промисловість, транспорт, роздрібна торгівля. Одним із завдань соціального розвитку малих міст є охорона культур­ної спадщини шляхом реконструкції та реставрації пам'яток культур­ної спадщини, формування мережі будинків ремесел з відродженням національної культури та народних ремесел. Малі міста, що належать до категорії історичних, історико-культурних та туристичних центрів, будуть включені до системи туристичних маршрутів держави.

Програма розвитку малих міст містить науково-методичні, еконо­мічні, організаційні, правові заходи щодо забезпечення сталого еконо­мічного розвитку та суттєвого покращення життя людей малих міст.