Ставка земельного податку для населених пунктів, де не встановлена плата за землю

Розмір населеного пункту (тис. чол.)	Середня ставка податку коп./м2	Коефіцієнт для міст обласного підпорядкування
20 - 50 50 - 100 100 - 250 250 - 500 500 - 1 000 1 000 і більше	7,5 9,0 10,5 12,0 15,0 21,0	1,2 1,4 1,6 2,0 2,5 3,0

У тому випадку, коли розмір зайнятих ділянок перевищує норми відведення, ставки податків збільшуються у п’ять разів за понаднормативні площі зайнятих земель.

Плата (збори) за вилучення угідь під непрофільне ви-користання.

У Законі “Про оплату за землю” цей розділ формулюється так: “Плата за землі промисловості, транспорту, зв’язку, обо-рони та іншого призначення, а також за землі природоохорон-ного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного при-значення і за землі лісового та водного фондів (за межами населених пунктів)”.

Земельний податок за вказаний вид вилучення земель утримується з розрахунку 5% від грошової одиниці площі пашні по області.

Для залізничного транспорту та воїнських об’єднань ве-личина податку встановлена у розмірі 0,02% грошової оцінки пашні по області.

За тимчасове вилучення земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначен-ня розмір плати складає 50% від грошової оцінки одиниці площі пашні по області.

Податок за вилучення лісових угідь прирівнюють до плати за використання лісових ресурсів. У тому випадку, коли землі лісового фонду вилучаються під виробничі, культурно-побуто-ві, житлові та господарські будівлі та споруди, розмір земель-ного податку складає 0,3% від грошової одиниці площі пашні по області.

Земельний податок за ділянки водного фонду складає 0,3% від грошової оцінки одиниці площі пашні по області.

Орендна плата – плата за користування землею, обгово-рена договором-оренди сторін.

Щорічні платежі носять – рентний характер. Їхня необхід-ність випливає із соціальної цінності міських земель і відби-ває неоднорідність ділянок за зручністю для здійснення будів-ництва, концентрації місць докладання праці і насиченості со-ціально-культурними об’єктами, транспортного доступу, при-родними факторами, престижності, привабливості, цінності іс-торичної забудови і т.д.

Диференціальну земельну ренту отримують через оренд-ну плату і податок на землю. Це частина додаткового прибут-ку, яка виникає в юридичних і фізичних осіб не за рахунок трудових зусиль, а за рахунок розташування зайнятих ними земельних ділянок на територіях більш високої містобудівної цінності, що забезпечує певні соціально-економічні переваги. Образно кажучи, рентні платежі – не стільки плата за землю, скільки плата за привілей користування кращими землями. Виділяють диференціальну земельну ренту I і диференціаль-ну земельну ренту II. Перша означає величину прибутку, який одержує землекористувач на початково кращих землях. Дру-га – підвищення прибутку від землі завдяки вкладеним у зем-лю додатковим капіталам, що йдуть на підвищення якості (“поліпшення”) землі.

Отже, рента відображає диференціацію об’єктивних умов використання земельних ресурсів (і інших природних ресур-сів). Вона становить прибуток, обумовлений не зусиллями працівників, а виключно якістю земельних ресурсів, їхньою вичерпністю чи обмеженістю та близькістю до ринку збуту продукції, яка отримана за рахунок використання земель.

Для практичної реалізації системи земельних платежів не-обхідно проводити оцінку земель. Вона входить як складова частина в поняття державного земельного кадастру (рис. 4).

Рис. 4. Складові частини державного кадастру

Державний земельний кадастр – це єдина державна система зе-мельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права корис-тування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих діля-нок, їхню оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характе-ристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення ка-дастрів інших природних ресурсів.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпе-чення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підпри-ємств, установ і організацій, а також громадян з метою регу-лювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цін-ність земель у складі природних ресурсів, контролю за вико-ристанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

– забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділян-ки;

– застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

– запровадження єдиної системи земельно-кадастрової ін-формації та її достовірності.

Кадастрове зонування включає встановлення місця розта-шування обмежень щодо використання земель; меж кадаст-рових зон та кварталів; меж оціночних районів та зон; кадаст-рових номерів (території адміністративно-територіальної оди-ниці).

Кадастрові зйомки – це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, які вклю-чають в себе геодезичне встановлення меж земельної ділян-ки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власника-ми та землекористувачами; відновлення меж земельної ді-лянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ді-лянки, які містять обтяження та обмеження щодо використан-ня землі і виготовлення кадастрового плану.

Бонітування ґрунтів проводиться з метою оцінки якостей ґрунтів і земельних угідь за 100-бальною шкалою з урахуван-ням як вмісту в них гумусу, так і рівнів забруднення небезпеч-ними речовинами і деградації, а також кількісних показників родючості. У сукупності ці фактори визначають продуктив-ність земель, якість сільськогосподарської продукції та ефек-тивності її виробництва. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну про-дуктивність. Оцінка ґрунтів корелюється з урожайністю основ-них сільськогосподарських культур при порівняльних рівнях агротехніки й інтенсивності землеробства, а для природних кормових угідь – за виходом сіна і зеленої маси. Для оцінки лісових насаджень встановлюються класи бонітету, які харак-теризують співвідношення віку та середньої висоти.

Виконання робіт щодо визначення бонітету ґрунтів пов’яза-ні з певними діагностичними ознаками: вмістом гумусу в ор-ному шарі, потужністю гумусових горизонтів, змістом фізичної глини в орному шарі та інше. Порядок виконання робіт вста-новлюється уповноваженим органом виконавчої влади у сфе-рі використання та охорони земельних ресурсів, а безпосе-редні роботи виконує інженер-землевпорядник. Дані боніту-вання ґрунтів використовують для визначення грошової оцін-ки земель сільськогосподарського призначення.

Економічна оцінка земель – це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільськогосподарському і лі-совому господарстві та як простого базису в суспільному ви-робництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та доходність з одиниці площі. Вона проводиться для порівняльного аналізу ефектив-ності використання земель різного призначення та виража-ється в умовних кадастрових гектарах або у грошовому вира-зі.

Економічна ж оцінка земель багато в чому залежить від зовнішнього середовища процесу оцінки – діючого цивільного і земельного законодавства. У силу зазначених причин оцінка якісного стану земель більш фундаментальна, а економічна має більш суб’єктивний характер і залежить від ступеня зрі-лості суспільства і конкретно-історичної політичної ситуації.

Кадастр міських земель призначений для інформаційного забезпечення процесів оцінки міських земель і прийняття рі-шень щодо їхнього використання.

Оцінка якісного стану земель міста має важливе значення для визначення придатності земель для будь-яких конкретних потреб, під будь-які конкретні вимоги, або функції (під будів-ництво житлових будинків, виробничих та культурно-побуто-вих об’єктів, під використання з метою рекреації і т.д.). При цьому необхідно враховувати оцінку окремих аспектів стану земель (наявності і ступеня прояву підтоплення, забруднен-ня, тієї чи іншої щільності забудови, озеленення території і т.п.).

Отже, багатоцільова спрямованість кадастру визначає складність його структури, що включає блоки правових, при-родних, господарських і соціальних факторів.

Задача кадастрової оцінки земель носить синтезуючий ха-рактер. Для оцінки якісного стану земель необхідні зведення з різних областей наукових знань (архітектури і містобудуван-ня, геології і гідрогеології, географії, землевпорядження, ме-дицини, екології і т.д.), для економічної оцінки – в області еко-номіки і права. У даній роботі будуть обговорені основні під-ходи і методи оцінки якісного стану земель, тісно зв’язані з їх-нім моніторингом.

Крім оцінки земель у практиці міського землекористування буває важливо оцінити і збитки, викликані негативними при-родними процесами, а також заподіяні місту негативним впливом у результаті діяльності підприємств, організацій і окремих осіб. Принципи і методики таких розрахунків також будуть обговорені нижче.