Оціночна шкала інтенсивності процесу деградації рослинності

Зменшення ступеня озеленення	Інтенсивність процесу
>4	висока
1-4	середня
<1	низька

Головний спосіб боротьби з процесом деградації рослин-ності – своєчасне врахування необхідності озеленення на стадії проектування будівництва, проведення систематичних заходів щодо озеленення відкритих міських просторів, регу-лярне здійснення державного контролю за станом земель з цієї позиції. Крім того, при необхідності проводять роботи з захисту рослин від хвороб і шкідників.

Крім вищеописаних оцінок окремих аспектів екологічного і санітарно-гігієнічного стану міських земель, у практиці місто-будування приходиться спостерігати й оцінювати негативний вплив виробничих територій на селітебні, негативний вплив електричних і електромагнітних полів на міське середовище і т.д. Останнім часом при оцінці якості земель велика увага приділяється наявності аномальних і геопатогенних зон, при-сутність яких, виявлена навіть за суб’єктивними ознаками, різко знижує цінність, привабливість земель в очах землеко-ристувачів і потенційних інвесторів.

5.7. Процес забруднення міських земель

відходами різного походження

5.7.1. Загальна характеристика

процесу засмічення міських земель

До комплексних форм забруднення призводить захоронен-ня промислових та побутових відходів. Особливо гостро ця проблема є для України, де цей процес є супряженим з дуже низьким рівнем експлуатації відходосховищ. Дуже часто на території звалищ та полігонів виникає самозаймання. Іноді воно переходить у процес перманентного тління відходів, що супроводжується інтенсивним забрудненням атмосфери ін-градієнтами невідомого складу. Не вдається запобігти вто-ринним процесам забруднення ґрунтів відходами, що розчи-няються під дією ґрунтової води.

Цифри та факти свідчать, що сьогодні в Україні загальна кількість накопичених відходів (у поверхневих сховищах) пе-ревищує 25 млрд. т, що у розрахунку на 1 кв. м території складає приблизно 40 тис. т. На одного жителя приходиться більше 400 т. Загальна площа земель під накопиченими від-ходами (відвали, терикони, шламонакопичувачи, різного роду звалищ, ін.), складає більше 160 тис. га.

Щорічно в країні утворюється 40 млн. м³ побутових відхо-дів, тобто біля 0,8 м³ на одного жителя. Ці відходи складують в 700 сміттєсховищах, з яких 80% не обладнані системами захисту від забруднення ґрунтів, води та атмосферного повіт-ря.

У плачевному стані сьогодні зберігаються сільськогоспо-дарські хімікати (отрути, мінеральні добрива, інші речовини). Основна проблема полягає в тому, що в країні накопичилася значна кількість високо токсичних відходів, у більшості яких термін використання закінчився. Для багатьох з цих отрутохі-мікатів втрачена їхня ідентифікаційна маркировка. Не дотри-муються вимог щодо зберігання цих високотоксичних речо-вин. До теперішнього часу не вирішена проблема їхньої ути-лізації або нейтралізації. За статистичними даними у кожній з областей України зберігається приблизно 500-700 т невико-ристаних сільськогосподарських хімікатів.

Під засміченням розуміють процес нагромадження на міських землях комунально-побутових відходів, відходів ви-робничої діяльності підприємств і транспорту, будівельних матеріалів, обладнання і т.п. у непередбачених для цих ці-лей місцях. Засмічення відноситься до техногенних негатив-них процесів, що впливають на багато аспектів стану міських земель у результаті погіршення можливостей освоєння остан-ніх. Несанкціоноване розміщення відходів є грубим порушен-ням норм земельного законодавства.

Особливу екологічну небезпеку представляє крайній випа-док процесу засмічення – утворення несанкціонованих сміт-ників, під якими розуміються геологічні тіла, які стихійно утво-рилися, з відходів побутової і виробничої сфери площею не менш 0,5 га при потужності техногенних відкладень більш 1 м (обсяг більш 5 000 куб. м).

Процес засмічення земель досить просто дешифруєтьтся за допомогою аерофотозйомок. Основний спосіб його профі-лактики, крім архітектурно-планувальних рішень, – це недопу-щення засмічення шляхом упорядкування землекористуван-ня і підвищення відповідальності землекористувачів за стан займаних ними ділянок, а також припинення завезення не-якісних ґрунтів для будівництва і благоустрою.

До методів реабілітації земель відносяться локалізація і ліквідація в міській межі смітників і засмічених територій, у то-му числі рекультивація смітників як комплекс інженерних і санітарно-гігієнічних заходів, суть яких полягає у відновленні господарської цінності порушених земель і зниженні неспри-ятливих екологічних впливів на природне середовище і насе-лення міста. Роботи з рекультивації проводяться відповідно до робочих проектів. При цьому враховуються розміри і де-тальне місце розташування смітників, склад і морфологія від-ходів, характер рельєфу і ґрунтів місцевості, потенційна еко-логічна і санітарно-гігієнічна небезпека. У результаті рекульти-вації смітників ґрунти можуть бути при наявності припису ви-лучені на спеціалізовані полігони або для використання при земляних роботах. Якщо видалення не потрібно, проводять заходи щодо дегазації, створення гідроізоляційного і дренаж-ного шарів, нанесення ґрунтового покриву й озеленення тери-торії.

Як приклад економічного регулювання землекористування при наявності процесу засмічення заслуговує на увагу досвід Москви. Так, відповідно до твердого рішення міської влади, при засмічення підприємствами від 1 до 5% території своєї земельної ділянки орендна плата збільшується в два рази, при засміченні від 5 до 10% – у п’ять разів, понад 10% – у де-сять разів.