4.6. Охорона міських земель від небезпечних геологічних процесів

Заходи щодо охорони земель від негативних процесів у ці-лому досить різноманітні. Їх можна згрупувати з огляду на різ-ні рівні і поєднання засобів управління розвитком міста у та-кий спосіб:

попереджувальні (профілактичні, превентивні) заходи (прогнозування і планування містобудівної і промислової ді-яльності з метою забезпечення охорони геологічного середо-вища і раціонального земле- і надровикористання);

захисні заходи (забезпечення безпеки експлуатації споруд і комунікацій та відповідності споживання ресурсів установле-ним нормам);

реабілітаційні заходи (усунення джерел виникнення нега-тивних процесів і ліквідація їхніх наслідків).

Для міст та територій майбутньої забудови, прогнози роз-витку небезпечних геологічних процесів розробляються на ос-нові геологічної моделі середовища, яка включає комплект карт і розрізів різної специфіки: геологічних, геоморфологіч-них, гідрологічних, інженерно-геологічних. Прогноз реалізу-ється в схемі або плані заходів щодо захисту територій від небезпечних геологічних процесів.

За останні роки для збору, аналізу й представлення інфор-мації, яка відноситься до геологічного середовища, викорис-товують комп’ютерні технології, що об’єднані в географічну ін-формаційну систему (ГІС). Використання цієї системи дозво-ляє на базі наявних даних швидко отримати новий інформа-ційний продукт, в тому числі прогнозні карти. При розгляді альтернативних варіантів захисту, крім екологічних аспектів враховують технічні й економічні можливості реалізації запла-нованих заходів.

4.6.1. Охорона земель від проявів карстово-суфозіонних процесів

У практиці містобудування існує три основних способи бо-ротьби з карстово-суфозіонними процесами.

1. Неосвоєння під забудову небезпечних ділянок територій.

2. Мінімізація можливості утворення провалів і просідань над підземними кавернами, пустотами.

3. Інженерна підготовка будинків і споруд до можливих провалів і просідань.

Перший з цих способів полягає в архітектурно-плану-вальних рішеннях, у результаті яких будинки і споруди на по-тенційно небезпечних ділянках, де ймовірні осідання і прова-ли, не проектуються і не зводяться. Природно, такий варіант боротьби з карстово-суфозіонними процесами застосовуєть-ся лише для знову освоюваних земель міста і не придатний для вже забудованих кварталів і мікрорайонів. Крім того, реа-лізація даного способу багато в чому залежить від рівня і якості інженерно-геологічного прогнозування.

Інженерні заходи, що відносяться до другого способу, нази-ваються активними. До них відносяться, у першу чергу, за-повнення підземних пустот і порожнин, а також тріщин у кар-бонатних породах матеріалами, що твердіють (цементним розчином чи піщано-бетонною сумішшю). Піщані породи реко-мендується закріплювати цементним розчином, рідким склом чи синтетичною смолою (рис. 9А). Ще один спосіб, який за-стосовується через високу ресурсоємність лише для захисту від можливих провалів особливо цінних споруд – повна кон-сервація гідрогеологічного режиму в суфозіонно-нестійких по-родах шляхом виключення водовідбору й усунення витоків з водонесучих комунікацій.

Третій спосіб боротьби з наслідками карстово-суфозіонних процесів називається пасивним інженерним захистом і пред-ставляє собою створення особливої конструкції фундаментів і самої споруди. Рекомендуються монолітні залізобетонні фундаменти у виді або суцільних плит, або перехресних стрі-чок з виступаючими консолями (рис. 9Б). Конструкції споруд повинні мати підвищену просторову жорсткість, що перешкод-жає їхньому руйнуванню з появою в будь-якому місці під спо-рудою провалу діаметром до 6 м. При неглибокому заляганні корінних скельних порід, що не піддані розчиненню, можлива установка пал-стійок, на які споруди додатково спираються.