Кровоток

Перерозподіл крові під час фізичного навантаження. При переході від стану спокою до виконання фізичного навантаження структура кровото­ку значно змінюється. Під впливом симпатичної нервової системи кров від­водиться з ділянок, де її наявність необов'язкова, і спрямовується в ділян­ки, що беруть активну участь у виконанні вправи. У стані спокою кровоток у м'язах становить 15-20 % серцевого викиду, а при інтенсивних фізичних навантаженнях — 80-85 %. Кровоток у м'язах збільшується головним чи­ном за рахунок зменшення кровопостачання нирок, печінки, шлунка та ки­шечника.

З підвищенням температури тіла внаслідок виконання вправи або висо­кої температури повітря значно більша кількість крові спрямовується до шкіри, щоб перенести тепло з глибини тіла до периферії, звідки воно виді­ляється у зовнішнє середовище. Збільшення шкірного кровотоку означає, що кровопостачання м'язів знижене. Цим, до речі, пояснюються низькі резуль­тати у більшості видів спорту, що потребують виявлення витривалості у спекотну погоду.

З початком вправи активні скелетні м'язи починають відчувати зростаю­чу потребу у кровотоці, котра задовольняється шляхом загальної симпатичної стимуляції судин тих ділянок, у котрих кровоток має бути обмежений (наприк­лад, у нирках та травній системі). Судини у цих ділянках звужуються і крово­ток спрямовується до скелетних м'язів, котрі потребують додаткової кількості крові. У скелетних м'язах симпатична стимуляція звужуючих стінки судин во­локон слабшає, а симпатична стимуляція судинорозширюючих волокон збіль­шується. Таким чином, судини розширюються і в активні м'язи надходить до­даткова кількість крові.

Під час фізичного навантаження також посилюється метаболізм м'язових тканин, внаслідок чого накопичуються продукти метаболічного розпаду. Підвищений метаболізм викликає збільшення кислотності, СО₂ та температури у м'язовій тканині. Ці локальні зміни зумовлюють розширен­ня судин шляхом ауторегуляції, збільшуючи кровоток у локальних капіля­рах. Ауторегуляція також викликається низьким парціальним тиском кис­ню (Ро₂) у тканинах (підвищена потреба у кисні), м'язовим скороченням і, можливо, іншими вазоактивними речовинами, що виділяються внаслідок скорочення.

Серцево-судинне зрушення. При тривалому навантаженні, а також виконанні роботи за умов підвищеної температури повітря об'єм крові знижується внаслідок втрати організмом рідини, зумовленої потінням та загальним переміщенням рідини з крові у тканини. Це — набряк. При поступовому зниженні загального об'єму крові по мірі збільшення трива­лості навантаження та переміщенні великої кількості крові до периферії з метою охолодження тиск серцевого наповнення знижується. Це зменшує венозне повернення у праву частину серця, що, у свою чергу, знижує систолічний об'єм (кінцево-діастолічний об'єм знижений; систолічний об'єм - кінцево-діастолічний об'єм - кінцево-систолічний об'єм). Зниже­ний систолічний об'єм компенсується збільшенням ЧСС, спрямованим на збереження величини серцевого викиду (серцевий викид = ЧСС × систо­лічний об'єм).

Ці зміни являють собою так зване серцево-судинне зрушення, що дозво­ляє продовжувати виконання вправи низької або середньої інтенсивності. Ра­зом з тим організм не здатний повністю компенсувати знижений систолічний об'єм при високій інтенсивності фізичного навантаження, оскільки макси­мальна ЧСС досягається раніше, тим самим обмежуючи максимальну м'язову діяльність.