Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Копия posybnyk2012.09.12.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

Транспорт кисню та діоксиду вуглецю

Отже, ми з'ясували, як здійснюються процеси легеневої вентиляції, а та­кож газообміну на основі дифузії. Розглянемо тепер транспорт газів у крові, що забезпечує доставку у тканини кисню та виведення з них діоксиду вуглецю.

Транспорт кисню. Кисень транспортується еритроцитами крові (> 98 %) або розчинюючись у плазмі крові (< 2 %). В 1 л плазми може розчинитися усього 3 мл кисню. Ви­ходячи з того, що загальний об'єм плазми 3-5 л, легко визначити, що у розчиненому вигляді може транспортуватися не більше 9-15 мл кисню. Така обме­жена кількість кисню не може задовольнити потреб тканин організму навіть у стані спокою. У цьому випадку тканинам необхідно понад 250 мл кисню на хвилину (залежно від розмірів тіла). На щастя, гемоглобін, що міститься у 4-6 млрд еритроцитів, може забезпечити транспорт у 70 разів більшої кількос­ті кисню.

Насичення гемоглобіну. Кожна молекула гемоглобіну може зв'язувати 4 молекули кисню, утворюючи оксигемоглобін (гемоглобін, котрий не зв'язу­ється з киснем, називається дезоксигемоглобіном). Інтенсивність з'єднання кисню з гемоглобіном залежить від Ро2, у крові та сили зв'язку між ними. На насиченість гемоглобіну впливає багато чинників. Якщо, наприклад, кров стає більш кислою, то крива дисоціації зміщується праворуч. Це показує, що на тканинному рівні від гемоглобіну відділилася велика кількість кисню. рН у легенях, як правило, високий, тому гемоглобін, що про­ходить по легенях, може «розраховувати» на значне насичення киснем. З іншого боку, на рівні тканин рН нижчий, що зумовлює дисоціацію кисню та ге­моглобіну і доставку кисню до тканин. При фізичному навантаженні здатність «вивантажувати» кисень у м'язи збільшується, оскільки рН м'язів знижується.

Температура крові також впливає на дисоціацію кисню. Підвищення температури крові викликає зміщення кривої дисоціа­ції праворуч, що свідчить про інтенсивніше «відвантаження» кисню. Внаслі­док цього гемоглобін віддає більше кисню, коли кров проходить по активних м'язах, «зігрітих» внаслідок метаболічних процесів. У легенях, де температу­ра кров і нижча, процес насичення гемоглобіну киснем інтенсивніший.

Киснетранспортна здатність крові — це максимальна кількість кисню, котру може транспортувати кров. Насамперед, вона залежить від вмісту гемог­лобіну в крові. У чоловіків у кожних 100 мл крові міститься у середньому 14-18 г гемоглобіну, у жінок — 16г. Кожний грам гемоглобіну може зв'язува­тися з 1,34 мл кисню. Таким чином, киснетранспортна здатність крові стано­вить 16-24 мл/100 мл при повній насиченості крові киснем. Кров, проходячи через легені, контактує з альвеолярним повітрям протягом близько 0,75 с. Цьо­го часу цілком достатньо, щоб гемоглобін приєднав майже увесь кисень. У підсумку насичення гемоглобіну становитиме 98 %.

У людей з низьким вмістом гемоглобіну у крові (наприклад, хворі на анемію) киснетранспортна здатність крові знижена. Залежно від ступеня анемії, вони можуть практично не відчувати цього, перебуваючи у стані спо­кою, оскільки серцево-судинна система компенсує знижений вміст кисню у крові, збільшуючи серцевий викид. Однак під час фізичного навантаження (інтенсивні зусилля аеробного характеру), що викликає обмеження транспор­ту кисню, знижений вміст кисню у крові зменшує утворення енергії та обме­жує м'язову діяльність.

Транспорт діоксиду вуглецю. Транспорт діоксиду вуглецю також здійснюється кров'ю. Виділений з клітин діоксид вуглецю транспортується кров'ю головним чином в одній з трьох форм:

1) розчинений у плазмі;

2) у вигляді іонів бікарбонату, що утво­рилися внаслідок дисоціації карбонатної кислоти;

3) зв'язаний з гемоглобіном (карбаміногемоглобін);

Розглянемо кожний вид транспорту.

Розчинений діоксид вуглецю. Певна кількість діоксиду вуглецю, виділе­ного з тканин, розчиняється у плазмі. Однак у такому вигляді транспортуєть­ся дуже незначна його кількість (усього 7-10 %). Розчинений діоксид вуглецю виділяється з плазми у ділянці зі зниженим Рсо2 наприклад у легенях. Там він дифундує з капілярів у альвеоли та виводиться з організму.

Іони бікарбонату. Більша частина діоксиду вуглецю (близько 60-70 %) транспортується у вигляді іонів бікарбонату. Молекули діоксиду вуглецю та води, з'єднавшись, утворюють карбонатну кислоту (Н2СО3). Ця кислота неста­більна й швидко розкладається, вивільняючи іон водню (Н+) та утворюючи іон бікарбонату (НСО3—):

СО2 + Н2О → Н2СОз → Н+ + НСО3—

Іон Н+ потім зв'язується з гемоглобіном, який діє як буфер, зв'язуючи та нейтралізуючи Н+ і тим самим запобігаючи значному підкисленню крові. Ко­ли кров надходить у легені, де Рсо2 нижчий, тоді Н+ й іони бікарбонату зно­ву з'єднуються, утворюючи карбонатну кислоту, котра потім розщеплюється на діоксид вуглецю та воду:

Н+ + НСО3— → Н2СОз → СО2 + Н2О.

Знов утворений таким чином діоксид може попасти в альвеоли і виділи­тися з організму.

Карбаміногемоглобін. Транспорт діоксиду вуглецю відбувається так са­мо, коли газ зв'язується з гемоглобіном, утворюючи сполучення, котре нази­вається карбаміногемоглобін. Така назва зумовлена тим, що діоксид вуглецю зв'язується з амінокислотами у глобіновій частині молекули гемоглобіну, а не з гемовою групою, як кисень. Оскільки діоксид вуглецю з'єднується з іншою частиною молекули гемоглобіну, ніж кисень, конкуренції між обома процеса­ми не відбувається. Зв'язування діоксиду вуглецю залежить від оксигенації ге­моглобіну (дезоксигемоглобін значно легше зв'язує діоксид вуглецю, ніж ок­сигемоглобін) та парціального тиску СО2 (діоксид вуглецю виділяється з ге­моглобіну при низькому Р со2 Таким чином, у легенях, де Рсо2 низький, діок­сид вуглецю легко виділяється з гемоглобіну, попадає в альвеоли та виводить­ся з організму.