- •Передмова
- •Частина 1. Теоретичні основи фізіології фізичних вправ
- •Основні принципи тренувальних навантажень
- •Контрольні питання
- •1.2. Фізіологічна класифікація фізичних вправ спортивної та оздоровчої спрямованості
- •Циклічні вправи
- •Енергетична та ергометрична характеристика циклічних вправ
- •Ациклічні вправи
- •Контрольні питання
- •1.3. Динаміка функціональних станів організму під час м’язової діяльності
- •Фізичні вправи оздоровчого характеру
- •Причини виникнення стомлення
- •Проміжні продукти метаболізму та стомлення
- •Нервово – м’язове стомлення
- •Відновлення фізіологічних функцій після припинення фізичних вправ
- •Контрольні питання
- •Загальні поняття про адаптацію організму до фізичних навантажень
- •Фізичне навантаження → робоча гіпертрофія → збільшення м'язової маси
- •Формування довготривалої адаптації
- •Специфічність реакцій адаптації
- •Явище деадаптації, реадаптації, переадаптації
- •Контрольні питання
- •Загальні закономірності росту та розвитку дітей і підлітків
- •Вікова періодизація
- •Вікова періодизація (за а.А.Маркосяном, 1969)
- •Контрольні питання
- •Розділ 2. Нервова система і руховий апарат людини та їх роль у забезпеченні м’язової діяльності
- •Структура та функції нервової системи
- •Нервовий імпульс
- •Центральна нервова система
- •Периферична нервова система
- •Рефлекторна діяльність
- •Сенсорний імпульс та руховий контроль (Дж. Вілмор, д.Костіл, 2003)
- •Контрольні питання
- •2.2. Скелетний м’яз. Механізм м’язового скорочення м’язова система
- •(Дж. Вілмор, д.Костіл, 2003)
- •Скорочення м'язового волокна
- •Контрольні питання
- •2.3. Фізіологічні основи формування рухових навичок і навчання спортивної техніки
- •Умовно-рефлекторні механізми як основа формування рухових навичок
- •Фази формування рухових навичок (м.В.Зімкін)
- •Динамічний стереотип та екстраполяція рухових навичок
- •Роль зворотних зв'язків, аферентного синтезу й акцептора дії у формуванні рухових навичок
- •Контрольні питання
- •2.4. Скелетний м’яз та фізичне навантаження
- •Тип волокна і фізичне навантаження
- •Типи м'язового скорочення
- •Контрольні питання
- •2.5. Адаптація нервової системи та рухового апарату людини до фізичних навантажень Адаптація нервової системи до фізичних навантажень
- •Нервово-м’язова адаптація людини до силової підготовки
- •Контрольні питання
- •Вікові особливості нервової системи та рухового апарату людини Вікові особливості нервової системи
- •Розвиток м’язової системи
- •Вікові особливості розвитку рухової функції
- •Система судин
- •Контрольні питання
- •3.2. Реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження
- •Частота серцевих скорочень
- •Систолічний об'єм крові
- •Кровоток
- •Артеріальний тиск
- •Контрольні питання
- •3.3. Фізіологічні особливості дихальної системи
- •Легенева вентиляція
- •Дифузійна здатність легень
- •Транспорт кисню та діоксиду вуглецю
- •Механізми регуляції легеневої вентиляції
- •(Дж. Вілмор, д.Костіл, 2003) контрольні питання
- •3.4. Реакції дихальної системи на фізичні навантаження Артеріовенозна різниця за киснем
- •Легенева вентиляція при фізичному навантаженні
- •Проблеми дихання при виконанні фізичного навантаження
- •Вентиляційний еквівалент за киснем
- •Контрольні питання
- •3.5. Адаптація кардіореспіраторної системи до систематичних занять фізичними вправами Адаптаційні реакції серцево-судинної системи
- •Адаптаційні реакції дихальної системи на тренувальні впливи
- •Деякі фізіологічні зміни в результаті тренування, що спрямоване на розвиток витривалості у неспортсмена та спортсмена (Дж. Вілмор, д.Костіл, 2003)
- •Контрольні питання
- •3.6. Вікові особливості серцево-судинної та дихальної систем людини Вікові особливості системи крові та кровообігу
- •Вікові особливості дихальної системи
- •Джерела енергії
- •Запаси палива та енергії в організмі
- •Біоенергетика утворення атф
- •Система атф-кф
- •Гліколітична система
- •Окиснювальна система
- •Окиснювальні здатності м'язів
- •Контрольні питання
- •4.2. Баланс води та електролітів
- •Баланс води у стані спокою
- •Баланс води при фізичному навантаженні
- •Зневоднення організму та фізична діяльність
- •Баланс електролітів під час фізичного навантаження
- •Поповнення втрат рідини
- •Контрольні питання
- •4.3. Ендокринна система та м'язова діяльність
- •Природа та функції гормонів
- •Механізми дії гормонів
- •Вплив гормонів на обмін речовин та енергозабезпечення
- •Гормональні зміни, що зумовлені фізичними навантаженнями
- •Вплив гормонів на баланс рідини та електролітів під час фізичного навантаження
- •Контрольні питання
- •4.4. Адаптація обміну речовин та ендокринної системи до м'язової діяльності
- •Адаптаційні реакції м'язової системи
- •Адаптація ендокринної системи до фізичних навантажень
- •Контрольні питання
- •4.5. Коротка характеристика вікових особливостей обміну речовин та ендокринної системи дітей і підлітків Вікові особливості обміну речовин у дітей та підлітків
- •Вікові особливості гормональної системи
- •Контрольні питання
- •Розділ 5. Фізіологічні основи розвитку фізичних якостей. Вікові особливості розвитку фізичних якостей
- •5.1. Поняття про силові якості та вікові особливості їх розвитку Загальна характеристика сили як фізичної якості людини
- •Фактори, що зумовлюють силові можливості людини
- •Вікова динаміка природного розвитку сили
- •Контрольні питання
- •5.2. Загальна характеристика швидкості як фізичної якості людини. Вікові особливості її розвитку
- •Фактори, що зумовлюють прояв швидкості
- •Вікова динаміка розвитку швидкості
- •Контрольні питання
- •5.3. Поняття витривалості як фізичної якості та вікові її особливості
- •Фактори, що зумовлюють витривалість людини
- •Вікові особливості розвитку витривалості у дітей та підлітків
- •Біологічна потреба організму в руховій активності
- •Норми рухової активності дітей і підлітків
- •Контрольні питання
- •6.2. Вплив оздоровчої фізичної культури на організм людини. Види оздоровчої фізичної культури
- •Оздоровчі види гімнастики
- •Оздоровче тренування з ходьби та бігу
- •Контрольні питання
- •6.3. Фізіологічні основи оздоровчого фізичного тренування Показання і протипоказання до використання оздоровчого фізичного тренування
- •Принципи, методи і засоби оздоровчого фізичного тренування
- •Дозування фізичного навантаження в оздоровчому тренуванні
- •Обсяг, кратність і структура оздоровчого тренування
- •Контроль адекватності й ефективності оздоровчого тренування
- •Контрольні питання
- •6.4. Фізіологічні особливості людей літнього віку під час занять фізичними вправами Зміни дихальної системи в процесі старіння
- •Зміни функції серцево-судинної системи з віком
- •Зміни силових якостей з віком
- •Контрольні питання
- •Тестування:
- •Нормативи рухових тестів для оцінки основних фізичних якостей (в.А.Романенко, 2005) (фрагмент)
- •Хід роботи:
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №3. Зміна кровообігу і дихання під час вправ субмаксимальної інтенсивності
- •Література
- •Хід роботи
- •Тестування
- •Протокол реєстрації зміни чсс
- •Тестування
- •Протокол реєстрації зміни фізіологічних показників
- •Хід роботи
- •Оцінка термінових фізіологічних реакцій на фізичне навантаження динамічного характеру
- •Оцінка термінових фізіологічних реакцій на фізичне навантаження статичного характеру
- •Оцінка значення адаптаційного потенціалу
- •Тестування
- •Дослідження рівня функціонального стану
- •Тестування
- •Величини заданих і дійсних зусиль під час стискання обстежуваними кистьового (розтягуванні станового) динамометра
- •Хід роботи
- •Шкала оцінювання функціональної рухливості нервових процесів
- •Шкала оцінювання сили нервових процесів (сигн. / за 5 хвилин)
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 13. Визначення фізіологічного стану кардіореспіраторної системи під час фізичного навантаження
- •Література
- •Хід роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №14. Визначення анаеробної потужності
- •Література
- •Хід роботи:
- •Визначення силових якостей
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №17. Визначення часових характеристик різних за складністю сенсомоторних реакцій у спортсменів
- •Література
- •Хід роботи:
- •Шкала оцінювання (за м.В.Макаренком)
- •Хід роботи
- •Оцінка рівня фізичної працездатності за даними тесту рwc 170 , кг·м/хв (с.Н.Попов, 1987)
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Словник основних понять та термінів
- •Список рекомендованої літератури Основна література
- •Додаткова література
Транспорт кисню та діоксиду вуглецю
Отже, ми з'ясували, як здійснюються процеси легеневої вентиляції, а також газообміну на основі дифузії. Розглянемо тепер транспорт газів у крові, що забезпечує доставку у тканини кисню та виведення з них діоксиду вуглецю.
Транспорт кисню. Кисень транспортується еритроцитами крові (> 98 %) або розчинюючись у плазмі крові (< 2 %). В 1 л плазми може розчинитися усього 3 мл кисню. Виходячи з того, що загальний об'єм плазми 3-5 л, легко визначити, що у розчиненому вигляді може транспортуватися не більше 9-15 мл кисню. Така обмежена кількість кисню не може задовольнити потреб тканин організму навіть у стані спокою. У цьому випадку тканинам необхідно понад 250 мл кисню на хвилину (залежно від розмірів тіла). На щастя, гемоглобін, що міститься у 4-6 млрд еритроцитів, може забезпечити транспорт у 70 разів більшої кількості кисню.
Насичення гемоглобіну. Кожна молекула гемоглобіну може зв'язувати 4 молекули кисню, утворюючи оксигемоглобін (гемоглобін, котрий не зв'язується з киснем, називається дезоксигемоглобіном). Інтенсивність з'єднання кисню з гемоглобіном залежить від Ро2, у крові та сили зв'язку між ними. На насиченість гемоглобіну впливає багато чинників. Якщо, наприклад, кров стає більш кислою, то крива дисоціації зміщується праворуч. Це показує, що на тканинному рівні від гемоглобіну відділилася велика кількість кисню. рН у легенях, як правило, високий, тому гемоглобін, що проходить по легенях, може «розраховувати» на значне насичення киснем. З іншого боку, на рівні тканин рН нижчий, що зумовлює дисоціацію кисню та гемоглобіну і доставку кисню до тканин. При фізичному навантаженні здатність «вивантажувати» кисень у м'язи збільшується, оскільки рН м'язів знижується.
Температура крові також впливає на дисоціацію кисню. Підвищення температури крові викликає зміщення кривої дисоціації праворуч, що свідчить про інтенсивніше «відвантаження» кисню. Внаслідок цього гемоглобін віддає більше кисню, коли кров проходить по активних м'язах, «зігрітих» внаслідок метаболічних процесів. У легенях, де температура кров і нижча, процес насичення гемоглобіну киснем інтенсивніший.
Киснетранспортна здатність крові — це максимальна кількість кисню, котру може транспортувати кров. Насамперед, вона залежить від вмісту гемоглобіну в крові. У чоловіків у кожних 100 мл крові міститься у середньому 14-18 г гемоглобіну, у жінок — 16г. Кожний грам гемоглобіну може зв'язуватися з 1,34 мл кисню. Таким чином, киснетранспортна здатність крові становить 16-24 мл/100 мл при повній насиченості крові киснем. Кров, проходячи через легені, контактує з альвеолярним повітрям протягом близько 0,75 с. Цього часу цілком достатньо, щоб гемоглобін приєднав майже увесь кисень. У підсумку насичення гемоглобіну становитиме 98 %.
У людей з низьким вмістом гемоглобіну у крові (наприклад, хворі на анемію) киснетранспортна здатність крові знижена. Залежно від ступеня анемії, вони можуть практично не відчувати цього, перебуваючи у стані спокою, оскільки серцево-судинна система компенсує знижений вміст кисню у крові, збільшуючи серцевий викид. Однак під час фізичного навантаження (інтенсивні зусилля аеробного характеру), що викликає обмеження транспорту кисню, знижений вміст кисню у крові зменшує утворення енергії та обмежує м'язову діяльність.
Транспорт діоксиду вуглецю. Транспорт діоксиду вуглецю також здійснюється кров'ю. Виділений з клітин діоксид вуглецю транспортується кров'ю головним чином в одній з трьох форм:
1) розчинений у плазмі;
2) у вигляді іонів бікарбонату, що утворилися внаслідок дисоціації карбонатної кислоти;
3) зв'язаний з гемоглобіном (карбаміногемоглобін);
Розглянемо кожний вид транспорту.
Розчинений діоксид вуглецю. Певна кількість діоксиду вуглецю, виділеного з тканин, розчиняється у плазмі. Однак у такому вигляді транспортується дуже незначна його кількість (усього 7-10 %). Розчинений діоксид вуглецю виділяється з плазми у ділянці зі зниженим Рсо2 наприклад у легенях. Там він дифундує з капілярів у альвеоли та виводиться з організму.
Іони бікарбонату. Більша частина діоксиду вуглецю (близько 60-70 %) транспортується у вигляді іонів бікарбонату. Молекули діоксиду вуглецю та води, з'єднавшись, утворюють карбонатну кислоту (Н2СО3). Ця кислота нестабільна й швидко розкладається, вивільняючи іон водню (Н+) та утворюючи іон бікарбонату (НСО3—):
СО2 + Н2О → Н2СОз → Н+ + НСО3—
Іон Н+ потім зв'язується з гемоглобіном, який діє як буфер, зв'язуючи та нейтралізуючи Н+ і тим самим запобігаючи значному підкисленню крові. Коли кров надходить у легені, де Рсо2 нижчий, тоді Н+ й іони бікарбонату знову з'єднуються, утворюючи карбонатну кислоту, котра потім розщеплюється на діоксид вуглецю та воду:
Н+ + НСО3— → Н2СОз → СО2 + Н2О.
Знов утворений таким чином діоксид може попасти в альвеоли і виділитися з організму.
Карбаміногемоглобін. Транспорт діоксиду вуглецю відбувається так само, коли газ зв'язується з гемоглобіном, утворюючи сполучення, котре називається карбаміногемоглобін. Така назва зумовлена тим, що діоксид вуглецю зв'язується з амінокислотами у глобіновій частині молекули гемоглобіну, а не з гемовою групою, як кисень. Оскільки діоксид вуглецю з'єднується з іншою частиною молекули гемоглобіну, ніж кисень, конкуренції між обома процесами не відбувається. Зв'язування діоксиду вуглецю залежить від оксигенації гемоглобіну (дезоксигемоглобін значно легше зв'язує діоксид вуглецю, ніж оксигемоглобін) та парціального тиску СО2 (діоксид вуглецю виділяється з гемоглобіну при низькому Р со2 Таким чином, у легенях, де Рсо2 низький, діоксид вуглецю легко виділяється з гемоглобіну, попадає в альвеоли та виводиться з організму.
