Шкала оцінювання (за м.В.Макаренком)

Види подразників	Високий	Вищий від середнього	Середній	Нижчий від середнього	Низький
Предметні	≤335 мс	336-390 мс	391-463 мс	464-501 мс	≥502 мс
Словесні	≤446 мс	447-482 мс	483-539 мс	540-600 мс	≥601 мс

Пред'являється серія із 30 сигналів, 10 з яких – гальмівні. Латентні періоди реакцій вимірюються автоматично в процесі подачі сигналів і висвічуються на цифровому дисплеї. Після зупинки приладу, як і в підрежимах 1 і 2 почергово на цифровому дисплеї виводяться статистичні величини латентних періодів та реакцій та кількість помилок.

Завдання 4. Визначення часових характеристик реакції на рухомий об’єкт

Реакцію на рухомий об’єкт також визначали за допомогою комп’ютерної системи «Діагност-1». Завдання полягало в якомога швидшому реагуванні обстежуваного шляхом натиснення та відпусканням правою чи лівою рукою кнопки при появі на екрані рухомого об’єкту, коли цей він буде рухатися в місці певних «маяків». Обстежуваному пред’являли 10 сигналів у 3 серіях. Час руху об’єкту становив 1 с. Після закінчення пред’явлення подразників на екрані висвічувалися показники кількості правильних спів падань, випереджаючих відповідей, запізнюючих відповідей, середній час випереджаючих відповідей, середній час запізнюючих відповідей та середній час реакції на рухомий об’єкт (М _сер) у мілісекундах. Ми для аналізу реакції на рухомий об’єкт брали лише кількість відповідей випередження та запізнення у 3 серіях завдання.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що називають швидкісними якостями?

2. Які існують форми прояву швидкісних можливостей?

3. Які основні фізіологічні фактори визначають прояв швидкості?

4. Які методи використовують для визначення різних форм прояву швидкісних якостей?

5. Що таке латентний період?

6. Які різновиди рухових реакцій існують для визначення швидкісних можливостей?

Лабораторна робота №18.

ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЗА ТЕСТОМ РWC ₁₇₀ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДУ СТЕПЕРГОМЕТРІЇ

Мета: визначити стан фізичної працездатності організму при збіль­шенні навантаження методом степергометрії.

Обладнання: сходинка, секундомір, метроном.

Література

1. Шмалєй С.В, Щербина Т.І., Кубатько Б.І. Валеологія та методика викладання: Методичні рекомендації. – Херсон: Айлант, 2001. – 52 с.

2. Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека.- К.: Здоров'я, 1986. -152 с.

3. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей. – Донецк: Изд-во ДонНУ, 2005. – 290 с.

Хід роботи

Фізична працездатність характеризується максимальною робо­тою, яку може виконати обстежуваний. Р.М.Баєвський, В.П.Казначеєв та інші пов'язують фізичну працездатність з певним обсягом м'язової ро­боти, яка може бути виконана без зниження заданого (або того, що встановився на максимальному рівні для даного індивідуума) рівня функціо­нування організму, в першу чергу серцево-судинної та дихальної сис­тем. Виходячи з цього, автори вважають, що фізичні можливості орга­нізму - це той рівень фізичної працездатності, який може бути досяг­нутий без перенапруги і виснаження механізмів адаптації.

Встановлено, що найбільше уявлення про функціональні резерви організму може бути в умовах навантаження, які включають не менше 2/3 м'язового масиву. Подібне навантаження забезпечують крайню інтен­сифікацію всіх фізіологічних систем і дозволяють виявити не тільки глибинні механізми забезпечення працездатності, але й граничний з нормою стан та приховану нестачу функцій. Такі тести-навантаження все більше розповсюджуються у клінічній практиці, фізіології праці і спорту.

Всесвітньою організацією охорони здоров’я висунуті наступні вимо­ги до тестування з навантаженням:

1. навантаження повинно кількісно вимірюватися;

2. при повтореннях точно відтворюватися;

3. забезпечувати роботою близько 2/3 м'язового масиву і макси­мальну інтенсифікацію фізіологічних систем;

4. бути простою і виключати висококоординовані рухи;

5. забезпечувати змогу реєстрації фізіологічних показників під час виконання тесту.

На сьогодні запропоновано більше 200 різних тестів, які визначають "резервні можливості організму" на основі відповідних реакцій серцево-судинної системи. Найбільше розповсюджені проби з 20 присіданнями за 20-40 с, 3-хвилинний біг на місці, комбінована проба Лєтунова, орто-, і кліностатичні проби тощо.

Найчастіше про зміну фізичної працездатності (аеробної продук­тивності) роблять висновки за зміною максимального споживання кис­ню або потужності навантаження, під час якої ЧСС встановлюється на рівні 170 ударів за 1 хвилину (РWC ₁₇₀). У осіб старших за 50 років у зв'язку із віковими обмеженнями амплітуди зростання частоти пуль­су під час виконання фізичних вправ оцінку фізичної працездатності виконують за тестом РWC₁₅₀.

Фізіологічною передумовою визначення РWC₁₅₀ є наявність лі­нійної залежності між ЧСС і потужністю роботи, що виконується. При більш високих величинах ЧСС прямолінійний характер зв'язку порушу­ється. ЧСС₁₇₀ є оптимальною для роботи серця здорової молодої лю­дини і при цьому відмічається максимальне значення серцевої продук­тивності. Подальше прискорення призводить до зниження ударного об'єму крові. Перевага цього методу в тому, що при виконанні двох на­вантажень помірної потужності визначається працездатність (РWC ₁₇₀).

Існує два шляхи визначення РWC ₁₇₀: методом велоергометрії та ме­тодом степергометрії.

При методі степергометрії обстежуваному пропонують виконати два навантаження, потужність яких розраховують за формулою:

N = 1,33 ×Р×h×n,

де N - потужність навантаження;

Р - маса тіла, кг;

h - висота сходинки;

n - кількість циклів підйомів на сходинку;

1,33 - коефіцієнт, що враховує величину роботи під час спуску зі сходинки.

Висота сходинки вибирається в залежності від ноги обстежуваного. Досвід практичних досліджень вчених показує, що для степ-тесту краще за все ви­користовувати сходинку для жінок - 30 см висотою, а для чоловіків – 40 см.

При проведенні степергометрії навантаження призначають такої інтенсивності, щоб ЧСС у кінці першого навантаження стабільно зна­ходилося у межах 100-120, а у кінці другого - 140-160 за хвилину. Під час менших потужностей навантажень і відповідно менших значеннях ЧСС величина РWC ₁₇₀ буде визначена не точно.

Потужність другого навантаження можна підвищити за рахунок збільшення темпу підйому на сходинку. Це дозволяє скоротити загаль­ний час випробувань до 5 хвилин. При степ-тесті виконуються два на­вантаження без відпочинку між ними. Термін часу першої 3 хвилини, а другої - 2 хвилини. При цьому стійкий стан досягається на 2-3 хвилині першого навантаження, а при виконання другого навантаження - на 2 хвилині. Це пов'язано з підвищенням рівня функціонування всіх систем в результаті виконання першого навантаження.

При більшому скороченні часу виконання навантаження фізіологі­чні процеси не досягають стійкості і величина РWC ₁₇₀ буде невірно визначеною. Відсутність стійкого стану потребує продовження наван­таження ще на 1-2 хвилини. Якщо величина пульсу 170 уд./хв. буде досягнута в кінці першого навантаження, то друге не призначається. Таке підвищення ЧСС може бути пов'язано з невірним вибором потуж­ності першого навантаження, вираженим станом детренованості сер­цево-судинної системи, емоційною лабільністю тощо.

Розрахунок РWC ₁₇₀ при степ-тесті здійснюють за формулою В.Л.Карпмана:

РWC ₁₇₀ = N₁ + (N2 – N₁)× (170 – f ₁)/ (f ₂ - f ₁)

де N₁ - потужність першого навантаження,

N₂ - потужність другого навантаження,

f₁ - ЧСС у кінці першого навантаження,

f₂ - ЧСС у кінці другого навантаження.

Найбільш високі середні величини РWC ₁₇₀ зареєстровано у спортсменів, що займаються циклічними видами спорту (лижників). За даними В.Л.Карпмана у нетренованих чоловіків РWC ₁₇₀ коливається у межах 142-187,7 Вт, рідко підвищується до 200,4-250,5 Вт У жінок аб­солютна величина РWC ₁₇₀ складає тільки 60% від показників чолові­ків.

Деякі дослідження встановили високий кореляційний зв'язок між тестом РWC ₁₇₀ і максимальним споживанням кисню (МСК). Це дозво­лило виконувати тест на визначення РWC ₁₇₀ для прогнозування МСК.

Для нетренованих людей встановлена формула розрахунку МСК за РWC ₁₇₀:

МСК =1,7×РWC ₁₇₀ +1240.

Практичне завдання: провести визначення фізичної працездатності РWC ₁₇₀ та максимального споживання кисню використовуючи метод степергометрії.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Чому при дослідженні стану загальної працездатності ЧСС по­винна бути саме 170 ударів за хвилину?

2. Чим обумовлений термін проведення дослідження РWC ₁₇₀ за 5 хвилин?

3. Як і чому змінюють хід випробування, якщо ЧСС досягає максимального значення вже під час першого навантаження?

4. Як ви гадаєте, чому існує кореляційна залежність між величинами РWC ₁₇₀ та МСК?

Лабораторна робота №19.

ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА МАКСИМАЛЬНОГО СПОЖИВАННЯ КИСНЮ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДУ ВЕЛОЕРГОМЕТРІЇ

Мета роботи: визначити стан фізичної працездатності організму та максимального споживання кисню при збіль­шенні навантаження методом велоергометрії.

Обладнання: велоергометр (велотренажер), секундомір.

Література

1. Чижик В.В. Оздоровча фізична культура в умовах проживання на радіоактивно забруднених територіях. – Луцьк: Вежа, 2000. - 197 с.

2. Пирогова Е.А., Иващенко Л.Я., Страпко Н.П. Влияние физических упражнений на работоспособность и здоровье человека.- К.: Здоров'я, 1986.-152с.

3. Романенко В.А. Диагностика двигательных способностей. – Донецк: Изд-во ДонНУ, 2005. – 290 с.