Зміни функції серцево-судинної системи з віком

Однією з найсуттєвіших змін внаслідок процесу старіння є зниження ЧСС_макс. Якщо у дітей вона нерідко перевищує 200 уд./хв., то у 60-літніх людей вона становить близько 160 уд./хв. За оцінками ЧСС_МАКС знижується менше ніж на І уд/хв. за рік. Середню ЧСС_макс у людини будь-якого віку можна визначити за такою формулою:

ЧСС_МАКС = 220 — вік.

Зниження ЧСС_МАКС з віком однакове як у малорухливих, так і в добре підготовлених людей. Наприклад, ЧСС_МАКС у 50-річних фізично активних чоловіків така сама, як у колишніх бігунів на довгі дистанції такого ж віку, котрі продовжують займатися оздоровчою фізичною культурою. Зменшення ЧСС_макс очевидно, викликане морфологічними та електрофізіологічними змінами у системі серцевої провідності, особливо у синусно-передсердному вузлі та пучку Гісса, котрі можуть сповільнювати серцеву провідність. Окрім того, має місце знижена регуляція β-рецепторів серця, що зменшує його чутливість до стимуляції катехоламінами.

Однак ця формула дозволяє визначити тільки середній показник для даного віку. Індивідуальні показники можуть коливатися у межах ±20 уд./хв і більше. Наприклад, згідно з наведеною вище формулою, ЧСС_МАКС у 60-річної людини становить 160 уд./хв однак дійсний показник може досягати або 140, або 180 уд./хв.

З віком зменшуються також максимальний систолічний об'єм та серцевий викид. Як показали дослідження, що проводилися за участю бігунів на довгі дистанції, зменшене МСК у літніх людей було зумовлене зниженням максимального серцевого викиду, незважаючи на те, що об'єм серця у літніх спортсменів майже такий самий, як у молодих. Зменшення систолічного об'єму у літніх спортсменів пояснюється головним чином підвищенням периферичного опору. Разом з тим порівняно з малорухливими чоловіками такого ж віку у цих літніх спортсменів МСК було набагато вищим внаслідок більшого систолічного об'єму і, отже, — більшого максимального серцевого викиду.

Систолічний об'єм мало змінюється у людей середнього та літнього віку, які продовжують інтенсивно тренуватися. Розмір серця у фізкультурників похилого віку, які займаються спортивним орієнтуванням, був майже таким самим, як у молодших людей, які займаються циклічними видами спорту. Кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка у тренованих літніх людей значно більший, ніж у чоловіків, які ведуть малорухливий спосіб життя одного з ними віку і з такими ж розмірами тіла. Це свідчить про те, що з віком у літніх людей систолічний об'єм мало змінюється, хоча й поступається об'єму, характерному для організму більш молодих спортсменів.

Периферичний кровотік, зокрема в ділянці ніг з віком знижується, навіть незважаючи на те, що щільність капілярів може не змінюватися. Результати показують, що у спортсменів середнього віку кровопостачання працюючих м'язів за даної інтенсивності роботи на 10-15 % нижча, ніж у добре підготовлених молодих спортсменів. Однак знижене кровопостачання м'язів ніг у бігунів на довгі дистанції середнього віку компенсується вищою АВР-О₂ (м'язи добувають більше кисню). Внаслідок цього, незважаючи на різний ступінь кровопостачання працюючих м'язів, утилізація ними кисню при даній субмаксимальній інтенсивності роботи виявляється однаковою у спортсменів обох вікових груп. Чому ж тоді з віком знижуються серцевий викид та МСК? Можливо, процес старіння викликає підвищення периферичного опору судин. З віком артерії та артеріоли втрачають еластичність та здатність розширюватися. Це призводить до підвищення їх периферичного опору і, відповідно, вищого тиску крові як у спокої, так і при виконанні фізичного навантаження. Хоча у літніх спортсменів середній артеріальний тиск трохи нижчий, ніж у більшості чоловіків, які ведуть малорухливий спосіб життя, периферичний тиск у них усе ж вищий, ніж у молодших спортсменів, що обмежує їхній систолічний об'єм крові.

Таким чином, поступове зменшення максимального серцевого викиду та споживання кисню у літніх спортсменів-ветеранів є результатом погіршення насосної здатності серця та зниження периферичного кровотоку. Досить важко визначити, чи є вікове зниження систолічного об'єму, серцевого викиду та периферичного кровотоку результатом процесу старіння чи зниженням функції серцево-судинної системи внаслідок меншої рухової активності. Результати останніх досліджень показують вплив і того, і іншого. Безсумнівно, спортсмени-ветерани тренуються менше, ніж 20-річні спортсмени. Процес старіння меншою мірою знижує функцію дихальної та серцево-судинної систем і витривалість, ніж саме погіршення фізичного стану внаслідок бездіяльності або зниження рівня м'язової діяльності.

Зниження МСК з віком і в результаті фізичної бездіяльності в основному зумовлене зниженням ЧСС_МАКС, максимального систолічного об'єму та АВР-О₂. Зменшення ЧСС_МАКС, в основному, є результатом зниження активності симпатичної нервової системи та зміни системи провідності серця. Зменшення систолічного об'єму викликане, головним чином, підвищеним загальним периферичним опором судин внаслідок зниженої з віком еластичності артерій, а також скоротливої здатності лівого шлуночка. Зниження АВР-О₂ пов'язане зі зниженим кровопостачанням активних м'язів, очевидно, внаслідок зменшеного серцевого викиду (менше ЧСС та систолічний об'єм, тому має бути змен­шений і серцевий викид).

Таким чином, зменшення витривалості, аеробних спроможностей та функції серцево-судинної системи, очевидно, насамперед зумовлені зниженою руховою активністю, а не процесом старіння. Знижений рівень рухової активності, збільшення маси тіла та вікові зміни діяльності дихальної та серцево-судинної систем зумовлюють зниження МСК у чоловіків на 10 % за кожні 10 років, починаючи з 25-річного віку. Якщо склад тіла та рівень рухової активності не змінюються, то МСК зменшується у процесі старіння усього на 5 % за 10 років. Є дані, що у спортсменів-ветеранів, які тренуються з такою ж інтенсивністю і у такому ж обсязі, як і молоді спортсмени, рівень аеробних спроможностей знижується усього на 1-2 % за 10 років до віку 50 років. Піз­ніше, у віці 55-65 років, зниження функції серцево-судинної системи зумов­лене меншою максимальною частотою серцевих скорочень.