3.6. Принципи побудови плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств

План рахунків – перелік рахунків, що відображає систематизоване групування необхідної інформації про всебічну господарську діяльність підприємства для здійснення управління, контролю і аналізу.

Плани рахунків можуть бути двох видів - типовий і робочий. Типовий план рахунків в Україні розробляє і затверджує Міністерство фінансів, а також Національний банк України. Враховуючи специфіку діяльності організацій, підприємств, установ в Україні діє кілька типових планів рахунків бухгалтерського облік.

Розглянемо принципи побудови типового плану рахунків бухгалтерського обліку суб'єктів підприємницької діяльності (наказ Мінфіну № 291). Він є єдиним для всіх підприємств різних сфер підприємницької діяльності незалежно від форми власності і організаційно-правової форми підприємства. У результаті простежується такий принцип, як універсальність застосування плану рахунків в економічних галузях (промисловості, сільському господарстві, торгівлі, будівництві, автотранспорті).

В основу побудови плану рахунків покладена класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом і в зв'язку з цим позначені групи (класи) рахунків відповідних об'єктів бухгалтерського обліку.

Структура і перелік рахунків в типовому плані побудовані за модульним принципом. Бухгалтерський модуль – це функціонально-завершений вузол плану рахунків, що забезпечує бухгалтерський облік і визначає фінансовий результат підприємства. Можна виділити такі бухгалтерські модулі: балансовий, витрати-доходи-результати, позабалансовий.

Балансовий модуль містить рахунки перших шести класів – «Необоротні активи», «Запаси», «Засоби, розрахунки та інші активи», «Власний капітал і забезпечення зобов'язань», «Довгострокові зобов'язання», «Поточні зобов'язання». Рахунки цих класів забезпечують складання наступних форм фінансової звітності: форма1 «Баланс», форма 3 «Звіт про рух грошових коштів», форма 4 «Звіт про власний капітал».

До рахунків бухгалтерського модуля «Витрати-доходи-результати» відносять рахунки класів: 7 «Доходи і результати діяльності», 8 «Витрати за елементами», 9 «Витрати діяльності». Вони забезпечують складання форми 2 фінансової звітності «Звіт про фінансові результати».

Представником позабалансового модуля є рахунки класу 0 «Забалансові рахунки», наприклад, 01 «Орендовані необоротні активи»; 02 «Активи на відповідальному зберіганні»; 07 «Списані активи»; 08 «Бланки строгого обліку» та ін.

Таким чином, в плані рахунків 10 класів, з них 9 класів об'єднані в балансові рахунки і один клас об'єднує позабалансові рахунки (Додаток Г.1).

З викладеного випливає, що найважливішим принципом побудови плану рахунків бухгалтерського обліку є його сумісність з формами фінансової звітності. Кожному розділу балансу і звіту про фінансові результати відповідають рахунки певних класів, а кожній статті – конкретні рахунки. Завдяки цьому процедура складання основних форм фінансової звітності зводиться до перенесення в них показників, уже сформованих на рахунках бухгалтерського обліку, не вимагаючи додаткових витрат часу на вибірку, групування і узагальнення даних.

Для зручності користування і в цілях автоматизації бухгалтерського обліку застосовується наступна система кодування: синтетичні рахунки пронумеровані за порядковою системою (від 01 до 99), субрахунки – за децимальною (від 1 до 9). Кожна цифра в коді рахунку визначає відповідну складову: клас, синтетичний рахунок, субрахунок. Наприклад, шифр 103: 1 – клас «Необоротні активи»; 0 – синтетичний рахунок «Основні засоби»; 3 – субрахунок «Будівлі і споруди».

План рахунків супроводжує Інструкція по його застосуванню (№ 291), в якій викладено короткий економічний зміст і призначення кожного синтетичного рахунку та його субрахунків, приведені типові схеми кореспонденцій рахунків. Вона направлена на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках.

На основі типового плану головний бухгалтер підприємства розробляє робочий план рахунків.

Робочий план рахунків – систематизований перелік рахунків, необхідний для обліку господарської діяльності конкретного підприємства. Він забезпечує оперативне складання бухгалтерської звітності, аналіз і контроль діяльності підприємства.

Для розробки робочого плану рахунків необхідно керуватися інструкцією 291, у якій чітко позначено, що нові синтетичні рахунки можуть вводитися в План рахунків тільки Міністерством фінансів України. Тому головний бухгалтер, як розробник робочого Плану, лише вибирає ті синтетичні рахунки, які необхідні для обліку активів, зобов'язань і власного капіталу даного підприємства. Субрахунки ним використовуються виходячи з потреб управління, контролю, аналізу і звітності; можуть доповнюватися введенням нових субрахунків або скорочуватися шляхом виключення непотрібних субрахунків.

Перелік аналітичних рахунків до субрахунків визначається головним бухгалтером самостійно виходячи з потреб управління, контролю, аналізу і звітності.

Слід врахувати те, що рахунки класів 0-7 є обов'язковими для всіх підприємств; рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуться всіма підприємствами (окрім малих підприємств) з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 «Витрати за елементами».

Робочий план рахунків оформляється за формою типового, є складовою частиною облікової політики і обов'язковим додатком до положення (наказу) про облікову політику підприємства (Додаток Г.2).