V. Пояснення вчителя щодо проведення читання мовчки.

Vі. Проведення читання мовчки. Тексти для навчального читання мовчки

1.Річка Стугна

Під Києвом оселився змій. Жителі села Трипілля і Києва по черзі повинні були давати цьому змієві дітей на з’їдання. От дійшла черга до київського князя, щоб він віддав свою дочку. Нічого не міг князь зробити і віддав князівну. Але змій її не з'їв, бо була вона дуже красива і сподобалася йому.

Князівна ж дізналась, як можна знищити змія, написала про це записку, прив’язала до ніжки голуба й випустила пташку. Голуб прилетів до свого гнізда у княжий палац. Прочитавши записку, князь наказав покликати вправних та дужих ковалів Кузьму та Дем’яна.

Ковалі викували велетенського плуга, упіймали змія, запрягли в плуг і почали орати.

Під час оранки плуг викидав такі великі скиби землі, що утворювалися вали. Пізніше їх назвали Змієвими валами.

Ковалі доорали до самого Трипілля. Змій страшенно втомився і почав пити воду з річки. Усю річку вихлебтав і луснув. Залишився тільки струмок, який став називатися Стугна через те, що змій здихав стогнучи. (Нар.творч.; 152 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Дітей змієві давали жителі

а) Києва і села Літок;

б) Києва і села Трипілля;

в) Києва і села П’ятихаток.

2. Дітей змієві давали

а) на вихoвання;

б) на загартування;

в) на з’їдання.

3. Змій не з’їв князівну, бо вона була

а) чемна;

б) працьовита;

в) красива.

4. Записку князівна прив’язала до ніжки

а) голуба;

б) ворона;

в) горобця.

5. Птаха прилетіла до свого гнізда

а) у купецькому теремі;

б) у княжому палаці;

в) у селянській хаті.

6. Князь наказав покликати

а) ковалів Кузьму та Дем’яна;

б) богатирів Кузьму та Дем’яна;

в) чарівників Кузьму та Дем’яна.

6. Змія запрягли

а) у віз,

б) у плуг;

в) у сани.

7. Викинуті скиби землі утворювали

а) гори;

б) стіни;

в) вали.

8. Ковалі зі змієм дістались

а) до Києва;

б) до Трипілля;

в) до Чернігова.

9. Змій почав пити воду

а) з моря;

б) з річки;

в) із струмка.

10. Випивши всю воду, змій

а) утік;

б) розтанув;

в) луснув.

11. Річку, яка утворилась із струмка, назвали Стугна, тому що

а) стогнали ковалі;

б) стогнав змій;

в) стогнала земля.

12. Передані в легенді події пояснюють

а) походження назв валів та річки;

б) походження назви річки.

В) походження назви села.

2.Покарання

Чим вище підбивалося сонце, тим лютішою ставала спека. Коні збилися докупи, звісили голови.

Хлопці лежали під вербою. Володька потягнувся, тріпнув чубом:

-Може, в грушевий сад махнемо, га?

Хлопці мовчали. Звичайно, затія спокуслива – поласувати соковитими грушами. Але виразніше за груші кожен бачив перед собою грізну постать колгоспного сторожа діда Гарби.

Не знав Гарба, що таке хвороба й утома. В найлютіші морози старий купався у річці. “Дід-степовик” – з острахом і повагою називали його в селі.

Сторож в саду ніколи не сидів, а порався біля хати. Та в критичну хвилину котилося громоподібне: “Ого-го-го!” З піднятою сапою летів дід Гарба. Він гнався за шибеником кілометрів із п’ять, а якщо траплявся дуже спритний, то й десять. Словом, не було ще такого випадку, щоб дід не зловив охочого до колгоспних фруктів.

Володька не відступав.

- Давайте на конях. Якщо той... втечемо.

Грицько й Михайло нехотя підвелись. Льонька – за ними. Скочили на коней. Коли з-за горба вигулькнув сад, хлопці зупинили Льоньку й наказали: “Побачиш діда – свисни!”, а самі рушили далі.

Зловивши носом терпкий запах груш, Льонька пришпорив кобилу Муху і мерщій до крайнього дерева. Тільки скочив на землю, як над садом прогриміло:

• Ого-го-го!

Дід Гарба! Льонька шмигнув до переляканої Мухи. Щоб допомогти вершнику, Муха спіймала його зубами за штанці й підкинула вгору. Описавши петлю, хлопець зарив носом у землю. В цей час хтось згріб його залізною п’ятірнею:

-Ага, попався!

В щілинку приплющеного ока Льонька побачив грізно настовбурчені дідові вуса. В Льончиному горлі забелькотіло:

-Ой, не бу-буду! Відпу-пу-стіть!

Дід узяв Муху за повід, полоненого – за комір і потяг вглиб саду. Кобила упиралася, Льонька ж пальцем боявся поворухнути . “Що він зробить зі мною? –тремтів він кожною жилкою. – Повісить на груші чи кине в трясовину?..”

Прив’язавши Муху, дід турнув малого до куреня. Поставив повне відро груш і наказав:

-Їж!

-Не буду! – видзеленькав Льонька зубами.

-Їж, кажу тобі!

Примочуючи грушу сльозами, Льонька почав їсти. Терпко звело рот, не було сил ні жувати, ні ковтати. Ледве домучив першу грушу.

-Їж! – знову почулося страшне слово.

Після третьої груші напала гикавка. Муха, дивлячись на Льоньчині муки, жалібно заіржала. Дід стояв нерухомо.

• Дідусю, рідненький... Не можу...

• А красти – можеш?

Ще проковтнув Льонька кілька груш. Бридке місиво застряло в горлі, очі полізли на лоб.

• Пустіть, дідусю, більше не бу...

• Не будеш? Отож дивись! І дітям, і внукам закажи: не беріть чужого – воно печеться.

• Дід узяв хлопця за комір і, наче жабеня, підняв над собою. Льонька й не отямився, як опинився на Мушиній спині. Старенька з місця рвонула в галоп; вона так стрибала через кущі й рівчаки, ніби випорснула з вогню.

З кущів вигулькнули хлопці. Льонька, побачивши своїх, заревів на весь голос. Хлопці перезирнулися.

• Він що, бив тебе?

• Не бив... грушами... годував.

• Годував? – витріщились хлопці. – Чого ж ти ревеш?

• Еге ж, аби вас так... годували... На все життя вистачить... (За В.Близнецем; 450 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.

1. Поласувати грушами з колгоспного саду запропонував

а) Грицько;

б) Володька;

в) Михайло;

г) Льонька.

2. Пропозиція була заманливою через

а) голод;

б) спрагу;

в) спеку;

г) бажання подратувати сторожа.

3. У селі колгоспного сторожа називали

а) дід-садівник;

б) дід-степовик;

в) дід-лісовик;

г) дід-водяник.

4. Люди відчували до сторожа

а) бридливість і зневагу;

б) повну байдужість;

в) панічний страх;

г) острах і повагу.

5. За злодієм, що заліз до саду, дід гарба гнався

а) з батогом;

б) з ременем;

в) з сапою;

г) з лопатою.

6. За злодієм-шибеником дід гнався

а) метрів з п’ять;

б) метрів з десять;

в) з кілометр;

г) кілометрів з п’ять, а то й десять.

7. Рушивши до саду, хлопці наказали Льоньці

а) повертатися назад;

б) стояти на варті;

в) відволікати увагу сторожа;

г) обірвати крайні від дороги груші.

8. Кобила Муха підкинула Льоньку вгору, щоб

а) допомогти хлопцеві сісти в сідло;

б) допомогти сторожеві впіймати хлопця;

в) закинути хлопця на дерево, де він міг би сховатись;

г) провчити хлопця за погане до себе ставлення.

9. Дід Гарба схопив Льоньку

а) в гарячі обійми;

б) лагідною рукою;

в) залізною п’ятірнею;

г) в лещата.

10. Хлопець боявся, що дід

а) відведе його до батька;

б) відведе його до міліції;

в) зв’яже його мотузкою й замкне в погребі;

г) повісить його на груші чи кине в трясовину.

11. Дід примусив Льоньку

а) назвати імена співучасників крадіжки;

б) сказати ім’я своє власне й батькове;

в) їсти груші;

г) працювати в саду.

12. На все життя Льонька запам’ятає дідову науку:

а) бережи честь змолоду;

б) не плюй в криницю – пригодиться;

в) не вмієш – не берись;

г) не бери чужого – воно печеться.

VІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).