Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
том 1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
11 Мб
Скачать
☆

I 267; Stokes kz зо, 557—558; Korsch AfSlPh 9, 493; Pokorny 99.— Пор. Букат, булава, булка, булла, буля, бульба2.

[бульон] (сорт картоплі); — неясне; може бути пов'язане з [буля] «картопля» або з бульйон.

бум1, бумкати, [бумбумкати]; — р. бр. болг. бум, п. ч. слц. bum, нл. bumb bumb (наслідування крику водяного бугая), м. бумти «гуркотить, гримить», схв. бум, слн. bum, bum;—звуконасліду­вальне утворення, паралельне бом, бем, бам, н. bumm і под.— Шанский ЭСРЯ І 2, 225; Machek ESJĆ 76; БЕР І 89.— Пор. бам, бом.

бум2 «у капіталістичних країнах — сенсація; галас; штучне підвищення гро­шового курсу»; — р. бр. болг. бум, п. ч. слц. слн. boom, схв. б$м; — запозичен­ня з англійської мови; англ. boom «тс.» походить від звуконаслідувального boom «звук пострілу, гудіння», можливо, спо­рідненого з гол. bommen «барабанити, шуміти».— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 225; Kopaliński 138; РЧДБЕ 125; Dan­zai 98; Klein 186.

бум3 «брус для гімнастичних вправ»; — р. бр. бум, п. bum, bom, ч. bom; — запозичення з англійської мови; англ. boom «жердина, колода» походить від гол. boom «колода, дерево», спорідне­ного з двн. boum «дерево», нвн. Baum «тс», англ. beam «тс, колода; промінь», шв. bom «колода, брус», двн. biogan «гнути», гот. biugan «тс», дінд. bhujäti «гне, відсуває», можливо, також укр. бгати, бігти; менш переконливе виве­дення бум від шв. bom (Шанский ЭСРЯ І 2, 225).—ССР ЛЯ 1, 686; Kopaliński 135; Klein 186; Skeat 67; Kluge—Mitzka 57, 74.— Пор. бгати, бігти.

бумага, бумажник, [бомага, бамага, гумага Кур], ст. бумага «бавовна; па­пір» (1627), бумажный (XVII ст.); — р. бумага, бумажник, ст. бумага (1414), бумажьниц'е «одяг з бавовняної повсті», п. bumaga «офіційний папір, акт» (зр.), ч. bumaga «тс», слц. [bumaźka] (з p.); — запозичення з італійської мови; іт. bambagia «бавовна», bambagino «бавов­няний», яке через лат. bombacium «ба-

294

бумазея

бундер

вовна, бавовняна тканина, бавовняний папір» і гр. παμβάκιον «тс.» зводиться до перс, pänbäk «бавовна», могло дати спо­чатку прикметник бумажный (із зміною bamb- y *бомб- > бом-, бум-), від якого пізніше був утворений іменник з анало­гійним г на місці ж (як у нога при нож­ний).— Макарушка 12; Шанский ЭСРЯ 12, 226; Фасмер І 240—241; Sadn.— Aitz. VWb. І 233; Korsch AfSlPh 9, 661; Lo-kotsch 130.— Пор. бомбак.

бумазея «ворсиста бавовняна ткани­на», бумазёйка; — запозичення з росій­ської мови; р. бумазейный, бумазея запозичені (можливо, через гол. bomba-zijn, φρ. bombasin) з італійської мови; іт. bambagino походить від лат. *bomba-cinus, bombycinus «шовковий», запози­ченого з грецької мови; гр. βομβύκινος «шовковий» є похідним утворенням від βόμβυξ «шовкопряд», засвоєного з тюрк­ських (пор. тур. заст. pambuk «бавовна») або іранських мов.— СІС 112; Шанский ЭСРЯ І 2, 226; Фасмер І 241; Преобр. I36;FriskI25l;ChantraineI 185.— Пор. бумага.

бумбак — див. бомбар.

[бумбаня] (бот.) «квасоля червоно-цвіта, королів цвіт, Phaseolus mul-tiflorus» Mak; — неясне; можливо, по­в'язане з [балабанка] «тс».

бумеранг; — р. бр. болг. бумеранг, п. ч. слц. вл. bumerang, схв. бумеранг, слн. bumerang; — запозичення з англій­ської мови; англ. boomerang «бумеранг» походить від австрал. wo-mur-rang «тс.» (букв, «вернись назад»).— СІС 112; Шан­ский ЭСРЯ І 2, 226; Hołub— Lyer 108; Klein 186; Dauzat 98.

[буна] «бабуся»ЖСЪТ,[бунйкаЖСЪТ, бунікаМСБГ, бунка Я, бунця Я] «тс»; — запозичення з східнороманських мов; молд. бг/на, бунйкэ (ρум. biinä, bunicä) «тс.» походять від лат. bonus «добрий, хо­роший», спорідненого з лат. beatus «щас­ливий», дінд. duvasyâti «шанує, наго­роджує, даоує».— Vrabie Romanosla-vica 14, 135; Kałuźn. 59; Cranjalä 227, 431; DLRM 100; Walde—Hofm. I 111.

[бунаца] «тиха погода на морі» Берл, [бунація] «тиха погода на лимані» Mo, [бунатарить] «встановитись тихій по­годі» Mo; — р. [бунацо] «штиль»; — по-

в'язане з іт. bonaccia «штиль; благопо­луччя, щастя», що є результатом видо­зміни слат. malacia «тиха погода, штиль» під впливом прикметника bonus «хоро­ший, добрий» (до якого зводиться й укр. [буна] «бабуся»); лат. malacia «тиха по­года, штиль» походить від гр. μαλακία «тс», пов'язаного з етимологічно не зо­всім ясним μαλακός «м'який, ніжний, розкішний, пишний; буйний», можливо, спорідненим з μύλλω «розтираю, розчав­люю», лат. molo «мелю», укр. молоти тощо.— Battisti—Alessio 557; Walde— Hofm. I 111; II 15, 104—106; Frisk II 165—166; Boisacq 604.— Див. ще буна, молоти.

[бунд! «горизонтальна перекладина, що з'єднує крокви на даху» Я, [бунт] «тс.» Я; — п. bunt «підпора; поперечна балка; корабельна шпонка»; — через польське посередництво запозичено з німецької мови; н. Bund «в'язка, зв'я­зок» пов'язане з дієсловом binden «в'я­зати».— SW І 234.— Див. ще бант, бйн-да, бинт.— Пор. банта.

[бунда] «вид суконного пальта; ко­роткий хутряний одяг; кожух без ру­кавів О; тепла білизна МСБГ; занадто широке пальто, плаття Mo; сарафан ЛексПол; дитяче (переважно дівчаче) плаття Me», [бд~ндя] «довга, погано піді­гнана до стану одежа (переважно жіно­ча)» Па; — бр. [бунда] «довге платтяч­ко», п. bunda «теплий дорожній балахон», ч. bunda «куртка, кофта», слц. [bunda] «кожух», болг. м. бунда, схв. бунда, слн. bunda;— запозичене (мабуть, частково через польське і словацьке посередни­цтво) з угорської і східнороманських мов; уг. bunda «хутро, шуба, кожух», від якого походить і ρум. bundä «бурка, шуба; хутряна безрукавка», етимологіч­но неясне.— Балецкий St. si. 9/1—4, 338; Brückner 49; ZfSlPh 16, 203; Kałuźn. 13; Cranjalä 227—228; Dräganu Romàna 127; Reichmann JP 31/5, 209; БЕР І 90; Младенов 50; Skok І 236; Sadn.— Aitz. VWb. I 464—465; СДЕЛМ 56, 63; Bârczi 28; MNTESz I 389.

[бундері «залізний навіс над грубою для відведення диму в димар» Я, [бун-дар, бундір, бундор] «тс.» Я; — р. [бун· дьїрь] «купол церкви», бр. [бундор]

295

бунджулів

бунчук

«комин»; — неясне; можливо, пов'язане з р. [булдйрь] «димар», укр. бовдур (пор.).

[бунджулів] «довга сопілка без денця і дірочок» Ж; — неясне.

бундз — див. будз.

бундючитися, [бундюжитися Ж, бун-дячитисяі, бундючний, [бундюжний Ж, бунд ячний], [бундюк] «пихата, гонорис­та людина» Я; — ке зовсім ясне; оче­видно, пов'язане з пиндючитися «чва­нитися»; непереконливо виводилось (Brückner 49) від бунчук, бунчучний; п. bundiuczyć się, bundziuczyć się, bun-diuczny, bundziuczny запозичені з укра­їнської мови (SW I 234—235).— Див. ще пинда.

[бунїтиі «гудіти, дзижчати», [бунча-ти] «бриніти, дзижчати», [бунт] (ент.) «сонечко, Coccinella» ВеНЗн, [буняк] «джміль»; — р. [бунеть] «гудіти», [бу-нйть, бунить, бунчать] «тс», бр. [буна-ваць) «сваритися, лаяти; говорити з са­мим собою», ч. (мор.) [buncetl «бурчати», слц. buniet' «дзижчати», схв. бунити «бурмотати, шуміти»; — звуконасліду­вальне утворення, паралельне до [ду­кати, бжуніти].— Фасмер І 241; Крав­чук Белар. лінгв. 7, 67; Machek ESJĆ 77; БЕР І 90; Георгиев Бълг. етим. и оном. 10; Младенов 49; ЭССЯ 3, 95—96; Sł. prasł. 1448—450; Bern. I 101.— Пор. бжук, букати.

бункер «вмістилище для сипких мате­ріалів; бетонна оборонна споруда»; —p. бр. болг. м. бункер, п. bunkier, ч. вл. bunkr, слц. вл. bunker, схв. бункер, слн. bunker; — запозичення з англійської (і німецької) мови; англ. bunker «вугіль­ний ящик» пов'язане, можливо, з шотл. bunker «лава», спорідненим з англ. bench, н. Bank «тс»; значення «оборонна споруда» розвинулось у н. Bunker на основі англійського запозичення.— С 1С 113; Шанский ЭСРЯ І 2, 227; Kopalinski 148; БЕР І 90; Ву]акли]а 137; Klein 163, 210; Skeat 45, 67; Kluge—Mitzka 111.— Див. ще банка.

[бункош] «келеп, палка з рукоят­кою в вигляді молота», [бункоуі] «паля, стовп» ЕЗб ЗО; — п. [bunkos] «товстий пастуший дрючок», слц. bunkoś «оздоб­лена пастуша палка»; — очевидно, че­рез словацьку мову запозичено з угор-

ської; уг. bunkó «дрючок», bunkósbot «тс.» етимологічно неясні.— SW I 235· Bérczi 28; MNTESz I 389—390.

бунт1 «заколот, повстання», бунтар, бунтарство, бунтівник, [бунтовнйк, бун-товнйцтво], бунтівливий, бунтівний, бунтівничий, бунтлйвий, [бунтовливий, бунтовнйчий], ст. бунтъ (1599), бунтов-никъ (1596); — р. бр. болг. м. бунт; — давнє запозичення з польської мови; п. bunt «союз, змова, заворушення, за­колот, повстання», [bąt, bunt], ст. bónt, як і ч. bund, bunt, слц. bunt, схв. бунт, слн. punt «тс», походить від свн. bunt «союз», спорідненого з нвн. binden «зв'я­зувати».— Шелудько 23; Richhardt 38; Шанский ЭСРЯ І 2, 227; Фасмер І 241; Brückner 49; Sadn.— Aitz. VWb. I 465— 466; Bern. I 101; Miki. EW 24; Абаев Пробл. ист. и диал. 14.— Див. ще бант, бйнда, бинт.— Пор. бунт2.

бунт2 «в'язка, сувій, пачка; [шість великих струн на бандурі; кілька раз­ків намиста Л; сітка без канатів довжи­ною 60—70 м Mo]», [бунти] «шість ве­ликих струн на бандурі» Ж, [бунтико-вий] «пов'язаний у пучки», ст. бунтъ «в'язка, пучок» (1538, 1660);— р. бр. бунт «в'язка; купа; [мішки з борошном]», п. bunt «в'язка, вузол, пучок», схв. бунд «в'язка, моток, вузол»; — можливо, че­рез польське посередництво запозичено з німецької мови; нвн. Bund «в'язка, ву­зол, пучок» пов'язане з дієсловом binden «в'язати».— Шелудько 23; Шанский ЭСРЯ І 2, 227; Фасмер І 241; SW I 234,— Див. ше бант, бйнда, бинт.— Пор. бунт1.

бунчук «булава з китицею з кін­ського волосу як символ влади», [бун­чуг] «тс.» Пі, бунчужний «охоронець геть­манського бунчука», бунчучний, бунчу­ковий, ст. бунчуки (XVII ст.); — р. бр. болг. бунчук, п. buńczuk, bończuk «ту­рецький прапорець, спис із кінським хвостом; волосяна китиця, прикріплена до шишака», ч. bunćuk «турецька вій­ськова емблема», слц. bunćuk «тс; вій­ськова емблема козацьких отаманів»; — давнє запозичення з тюркських мов; тур. boncuk «різнокольорові кульки, черепашки, намисто», крим.-тат. бунчук «черепашки, кульки, намисто на шиї ко­ня», як і чаг. bunćuk «тс», аз. мун-

296

бунька

бур

чуг «намисто», узб. мунчак, кирг. мон-чок «тс», калм. montsag «бахрома; куль­ка з червоних ниток», виводяться від перс, mänguk «прапор; золотий набал­дашник на прапорі» (Lokotsch 29). — Кобилянський Діалект і літ. м. 243; ■ Макарушка 5; Шанский ЭСРЯ І 2, 228; Фасмер І 242; Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55; SW І 235; Miki. EW 417; Дмитриев 531; Korsch AfSlPh 9, 493; Räsänen Versuch 340.

[бунькаї «глиняна посудина з вузь­кою шийкою, глечик»; —бр. [бунька] «пляшка, глечик», [буняк] «пухир на тілі», п. [buńka] «банка, склянка, пля­шечка; бідон; пузир, булька, банька, бульбашка; бубна», bunia «тс», ч. bunka «клітина; чашечка; осередок», ст. bune, слц. bunka «тс»; — не зовсім ясне; по­в'язується (ЭССЯ 3, 96—97; Sł. prasł. І 449) з бун'іти «гудіти, дзижчати»; зіставляється також (Sadn.— Aitz. VWb. І 81—86) з банька «глиняна або скляна посудина з вузькою шийкою; водяна бульбашка»; чеський відповідник не-переконливо виводиться (Machek ESJC 77) з ч. bublénka «бульбашка», bublanka, budlinka «тс», blabuńka «булька; ба­зіка».— Краучук Белар. лінгв. 7, 67; Hołub—Kop. 82; Hołub—Lyer 108.

[бур1] «вигук, що передає мурмо­тіння, бубоніння (людини)» Я, буркати «бурчати», [буркувати] «воркувати», бур­котати «тс; рокотати, шуміти; бурча­ти», буркотіти, [буркутати, боркота-ти] «тс», бурчати «буркотіти; дзюр-чати (про струмок тощо); ричати», бур­кало «буркотун», [буркйта] «тс.» Я, буркіт «воркування, шум, бурчання», буркітник (про голуба), [буркот] Кур, буркотун, буркун «буркотун», [борко-тун] «тс, воркотун», [буркота] «хво­роба коней.(з проносом)» Я, [буркотня] «шум; кипіння, бродіння; квоктання, воркування (про птахів); плач, хни­кання» Ж, бурчак «дзюркотливий стру­мок», [бурчало] «вид, мухи, Musca vomi-toria», [бурчун] «буркотун», буркотли­вий «воркотливий», бурчлйвий «буркот­ливий»; — р. буркать «бурчати», бур­чать, бр. буркаць «буркати», бурчаць «тс, рикати; бурчати», п. burkotać, burczeć «тс», ч. burcovati «шуміти, сту-

кати» (про поросят), нл. [burcas] «бур­чати», схв. бурке «струменем»; —псл. *bur- звуконаслідувального походжен­ня; — очевидно, споріднене з пел. Ьъг-, відображеним у п. ст. barczeć «шуміти», ч. brkati (заст.) «летіти (про птахів), бриніти (при польоті)», ст. brćeti «ле­тіти», слц. bikat' «пурхати, злітати», вл. borkaty «буркотливий», bórćeć «бур­чати, гудіти, дзижчати», bórćawa «бур­котуха», нл. barkas «бурчати», barcas «тс; гудіти, дзижчати (про колесо); гар­чати», barkotaś «ремствувати, наріка­ти; гарчати, бурчати; дзижчати, гуді­ти», bórkotaś «тс», barcawa «м'ясна му­ха», болг. бъркам «шуміти, бушувати» (про море), м. брчи «дзижчить, гуде, шумить», схв. брчак «шум хвиль»; пор. лит. burkuoti «воркувати», bufkti «мур­котіти», лтс bufkstêt «гуркотіти; базі­кати, невиразно говорити»; сумнівною є думка (Bezzenberger BB 26, 188) про зв'язок з буря.— Шанский ЭСРЯ І 2, 232—233; Фасмер І 245; Преобр. І 54; ЭССЯ 3, 124, 125—127; Sł. prasł. I 451 — 452, 417—418; Sadn.— Aitz. VWb. I 195—200; Bern. I 102; Otrębski LP I, 126—127; Fraenkel 66.

бур2 «інструмент для буріння неве­ликих свердловин», бурильник, [бурін-ник] «свердло для металу» МСБГ, бурка «висвердлюваний у гірській породі от­вір для наповнювання вибухівкою», бу­ровий, бурити; — р. бр. бур, р. бурить, нл. bur;—запозичення з німецької або голландської мови; нвн. Bóhrer «сверд­ло», гол. boor, шв. borr «тс.» споріднені з свн. born «свердлити», двн. днн. bo­ron, дангл. borian, дісл. bora «тс», гр. φάρω «колю, розколюю», φαρόω «орю», лат. forare «свердлили», сірл. bern «роз­колина, ущелина», вірм. beran, лит. bur-nà «розкриття, отвір, проліт; рот», алб. brime «дірка, отвір; пролом», дінд. bhrnäti «поранити, пошкодити», псл. *borti «бороти», можливо, також укр. [борець] «воронка»,· борть.— Шанский ЭСРЯ І 2, 228; Фасмер І 242; Bern. I 102; Matzenauer 124; Kluge—Mitzka 89.—Див. ще борець2, бороти, борть.— Пор. бор3.

бур3 «голландський колоніст у Пів­денній Африці; представник народності бурів»; — р. бр. бур, п. Bur, ч. слц.

297,

бура

бурбон

Bur, схв. бури (мн.), слн. Buri «тс»; — запозичення з голландської мови; гол. boer «селянин, землероб», пов'язане з bóuwen «обробляти [землю]», спорід­нене з двн. bur «житло», giburo «се­лянин», гот. bauan «мешкати», дангл. buan «тс», нвн. Bauer «селянин», bauen «будувати, обробляти», дінд. bhömi «зем­ля», лат. fui «був, став», псл. byti, укр. бути.—Vries NEW 71—72; Kluge—Mitz-ka 56—57.— Див. ще бути1.

бура «борнокислий натрій»; — р. болг. бура, п. [burasz], слц. вл. bura;— запозичене (можливо, через російське посередництво) з перської мови; перс. buräh «тс.» іншим шляхом— через посе­редництво арабської мови (ар. bùraq «селітра») — ввійшло в західноєвро­пейські мови в формі слат. boracum, bo­rax «бура», укр. боракс «тс»; безпосеред­нє пов'язання укр. бура з боракс, слат. borax (Matzenauer 184) позбавлене під­став.— Шанский ЭСРЯ І 2, 228; Фас-мер І 242; Горяев 33.— Пор. бора.

бурав «свердло», буравити;— р. бу­рав, болг. бургйя, м. бургща, схв. бур­гща;— запозичення з тюркських мов; тат. борау «свердло», туркм. ног. кумик. бурав, кирг. бургу, буроо, аз. бургу, ккалп. бурт, тур. burgu є віддієслів­ними утвореннями від тюрк. bor-/bur-«свердлити, крутити, вертіти»; малопе-реконливим є виведення (Преобр. І 53; Petr ВВ 22, 211; Miki. EW 417) від шв, borr «свердло», н. Bóhrer «тс».— Шан­ский ЭСРЯ І 2, 228—229; Фасмер І 242—243; Sadn.— Aitz. VWb. I 468; Bern. І 102; Дмитриев 531; Korsch AfSlPh 9, 494; Егоров 147—148; Räsänen Ver­such 89.— Пор. буран.

[бурайї «сильниі ураган» Я, [бурей] «сильний вітер, шквал» Ж; — очевидно, результат контамінації форм бора, бу­ран «тс», буревій.— Див. ще бора, буран.

[бураки] (бот.) «повитиця європей­ська, Cuscuta еиґораеа L.» ВеНЗн, [бу­рачка] «щириця, Amaranthus L.» Л, [бу­рачки] «повитиця європейська Mak; повитиця льонова, Cuscuta epilinum Weihe; щириця Л», [бурачок] «повити­ця ВеБ, Mak; бородавник, Alyssum L. Mak»; — етимологічно неясні; зв'язок

з назвою буряк може бути мотивований хіба що для назв щириці (за червону­ватим кольором її листя, як у столового буряка).

буран «снігова буря»; — р. буран, заст. боран, бр. болг. буран, п. ч. слц. buran, схв. б$ран>; — запозичене (мож- ' ливо, через російське посередництво) з тюркських мов; тат. башк. буран, тур. buran, каз. аз. туркм. кар. боран, кирг. бороон, узб. бугрон «тс», тур. buran «злива з грозою і вітром», buragan «смерч, вихор», аз. бураґан, чаг. Ьо-raYan «тс.» походять від тюрк. bor-/bur-«вертіти, крутити» (пор. монг. Ьоп^ап «буря») або bor a-/bura- «вихорити».— Ах-метзянов Взаимод. и взаимообог. 230; Шанский ЭСРЯ І 2, 229; Фасмер І 243— 244; Преобр. І 53; Kopaliński 148—149; Sadn.— Aitz. VWb. I 468; Дмитриев 494, 531; Севортян II 190—192, 266;Lokotsch 29; Егоров 156.— Пор. бурав.

[бурачник] (бот.) «огірочник лікар­ський, Borago officinalis L.», [бурачки, бурячник] «тс.» Мак; — р. [борага, бо-рач, борачник], п. ст. borag, borak, bo-racz, ч. ст. borâk, borâg, схв. борач, борйжина, слн. borâga, [burâza] «тс»; — через польське посередництво запозиче­но з латинської мови; слат. borago «тс.» походить від ар. abü'araq «тс.» (букв. «батько поту»: в середньовіччя огірочник застосовувався як потогінний засіб).— Фасмер І 193; Sadn.— Aitz. VWb. I 387—388; Bern. I 72; Miki. EW 19; Klu­ge—Mitzka 92.— Пор. буряк.

[бурба] «круглі шишки на рослині; картопля» Я, [буруба] «тс.» Я, [буру-буль] «пуголовок» До, [бурбулянка] «кар­топляний суп» Ж, [бурубашки] «круглі шишки на рослині» Я, [буруб'яшки] «овечий послід» Я; — п. [burbulka] «булька, бульбашка», burbułka «тс»; — очевидно, результати контамінації слів бурулька і бульба, бульбашка; польські форми виводяться також (SW І 235) з лит. bûrbulas «булька, пухир», яке не зовсім переконливо пов'язується (Fraen-kel 43—44) з birbti «дзижчати, брині­ти».— Див. ще бульба, бурулька1.

бурбон «брутальний, зарозумілий, неосвічений правитель»; — р. бр. бур­бон; — мабуть, через російське посе-

298

бурбоні'ти

бурдюк

редництво пов'язане з фр. Bourbon (прі­звище французької королівської дина­стії 1589—1792, 1814—1830 pp.).—СІС 113; ССРЛЯ І, 995.

[бурбоні'ти] «бурхливо текти, шуміти» (про воду, переважно в тимчасових струмках після дощу) Me; — звукона­слідувальне утворення, паралельне до [бужбонйти] (пор.).

[бурґіш] «джерело мінеральної во­ди» Ж; — неясне; можливо, пов'язане з рум. burghiu «бурав, свердло» або з [буркут] «джерело мінеральної води», [боркут] «тс».— Пор. боркут.

бургомістр, ст. буркгимистръ (1399); — р. бургомистр, бр. бургомістр, п. burgmistrz, вл. [burgermistr, byrger-mejstar, burgarmajstar], болг. бургмай-стер, (заст.) бургмистър; — запозичен­ня з середньоверхньонімецької мови; свн. burgemeister «начальник городян», bürgemeister, burgermeister, bürgermeis-ter «тс.» складається з іменників burger (bürger) «городянин», пов'язаного з двн. burgari, дангл. burgware «тс», утворе­них з основ іменників burg «місто, ук­ріплення», спорідненого з н. Berg «го­ра», укр. берег, і двн.-wari «житель, меш­канець, (ст.) захисник», спорідненого з н. wehren «захищати», укр. ворйна «жер­дина для загорожі», та meister «майстер, вчитель, хазяїн», пов'язаного з лат. ma­gister «начальник, керівник, учитель»; виводиться також (Фасмер І 244) від гол. burgemeester.— СІС 113; Шанский ЭСРЯ І 2, 229^ Schuster-Sewc Probeheft 36; Sadn.— Aitz. VWb. I 472—473; Kluge— Mitzka 111 — 112, 846.—Див. ще берег, вір1, майстер.— Пор. бурмистер.

[бурда1] «сварка, звада, колотня, бешкет, бешкетник Ж, Я; вид дитячої гри», [бурдун] «пустун» Я, ст. замешка-нья и буръды (XVI ст.); — р. [бурдйть] «пустувати», бр. ст. бурда «колотня, скандал», п. burda «скандал, бешкет; (заст.) пригода; бешкетник, забіяка; бор­ня, турнір», ч. burda (заст.) «неспокійна людина; сварка, звада, розбрат», ст. burdovati «проїжджатись на коні (як рицар на турнірі)», слц. burda «драж­лива людина»; — єдиного пояснення не має; можливо, через польське і старо-

чеське посередництво запозичено з се­редньоверхньонімецької мови; свн. bû-hurt «рицарська гра», bêhurt «тс.» по­ходить від фр. ст. behort, behorder «тс»; менш переконливе виведення польського слова від фр. ст. bourde «забава» (Kar­łowicz S WO 78).— Тимч. 155; Sław­ski І 50—51; Brückner 49; Machek ESJĆ 77.

бурда2 «каламутний напій; погане пиво; несмачна рідка їжа»; — р. бр. бурда «тс»; — запозичено з татарської мови, очевидно, через російське посеред­ництво; тат. бурда «каламутний напій, суміш різних рідин» є суфіксальним утворенням від основи тюрк. bor-/bur-«вертіти, крутити».— Шанский ЭСРЯ І 2, 229—230; Фасмер І 244; Преобр. І 53; Горяев 15; ЭСБМ І 415; Sadn.— Aitz. VWb. I 470; Miki. TEI Nachtr. 18; Lokotsch 29.— Пор. бурав, буран.

[бурда3] «здирок; жировий шар на шкірі» (чинбарське); — неясне.

[бурдаси] «великі винні яблука» ВеЗа; — неясне.

[бурдей] «землянка, курна хата; ци­ганський намет Ж», [бурдейка] «землян­ка; літня кухня» Пр. X діал. н., [бур-дель] «злиденна хатина» ВеЗа, [бурд'їй] «землянка», [бурдшка] «тс; хата без горища з плоским земляним дахом» Дз; — п. bordej «землянка», болг. бур­дей «землянка, злиденна хатина», бор-дей «тс»; — запозичення з східноро-манських мов; молд. бордгй (рум. bor-déi) «землянка» пов'язане з іт. bordello «хатина; дім розпусти», яке походить від фр. ст. bordel «хатина».— Мельни-чук Молд. эл. 164; Шаровольський 36. заходозн. 57; Scheludko 119, 128; БЕР І 68; Vincenz 11.— Див. ще бардак.

бурдюк «міх із козячої або телячої шкіри (для води, вина); [шкіряна пас­тушача торба Пі]», [бурдюг, бордюг, бордюх] «тс; кендюх, міхур тварини», [бурдюх] «свинячий міхур; іграшка з вим'ятого і надутого свинячого міхура» Me, [бурдюшок] «молодий, ще закритий колос жита, пшениці, ячменю» Mo, [бур-дугатий] «череватий, пузатий» МСБГ, [бурдюиікувати] «викидати колос» Mo, ст. бурдюгъ (1669); — р. бурдюк «шкі-

299

буреки

бурити

ряний міх», [бурдюг], бр. бурдзюк, п. burdziuk (заст.), burdiuh (зукр.), ч. слц. burd'uk «тс»; — очевидно, давне запози­чення з тюркських мов на Кавказі; наво­дилось аз. *бордук «міх для вина» при дтюрк. bor «вино», уйг. ст. бор «тс», *бор-дук/*бор-лук «вмістилище (посуди­на) для вина»; менш імовірне виве­дення слов'янських форм (безпосеред­ньо або через румунську мову) з тур. bardak «жбан, склянка, вид глиняного глечика» (Brückner 49; Kałużn. 13); сумнівне також виведення українських слів від рум. burduh «бурдюк, коваль­ський міх, шкіряний фартух, міх во­линки», burdus, burduf «тс.» (Vincenz 10; Tiktin 243).— Москаленко УІЛ 44; Тимч. 155; Шанский ЭСРЯ І 2, 230; Фас-мер І 244; Преобр. І 53; SW І 236; Ма-chek ESJĆ 77; Sadn.— Aitz. VWb. I 470—471; Crânjala 217; Дмитриев 531— 532; Будагов І 275; Радлов IV 1832.

[бурекиї «вид прісних пиріжків; ва­реники, зварені у жир і»; — схв. бурек «пиріг»; — пов'язане з крим.-тат. бурек «пиріг». — Пор. чибурек.

[буреша] «назва вівці» Доп УжДУ IV, [буря] «тс.» тж; — очевидно, пов'я­зане (за характером кольору) з бурий (див.).— Пор. муреша.

[бурешка] «картопля», [бурйиіка, бу-рочка Ж] «тс», [бурешинник] «картоп­ляний відвар» Я, [буришянник] «кар­топляний пиріг» Ж; — очевидно, по-в\ зане з [бурка2] «картопля» (див.).

буржуа, буржуазія, буржуй, бур­жуазний, обуржуазити; — р. буржуа, буржуазия, буржуй, бр. буржуа, буржуа­зія, буржуй, п. burżua, burżuazja, bur­żuj, ч. burźoa, burżoasie, burżuj, слц. burźoa, burźoazia, burżuj, вл. нл. bur-żuaz, burżuazija, burżuj, болг. буржоа, буржоазия, м. буржоазиja, схв. буржоа, буржоазща, буржуї, слн· burźoa, bur-żoazija, burżuj; — запозичення з фран­цузької мови; φρ. bourgeois «буржуа < < городянин», bourgeoisie походять від фр. bourg (пров. ст. bore) «місто, містеч­ко», пов'язаного через слат. burgus «замок, фортеця» з герм. *burgs (nop. гот. baurgs, двн. днн. burg, дісл. borg) «тс».—СІС 113; Шанский ЭСРЯ І 2,

300

230—231; Фасмер І 244; Durnovo ZfSlPh 5, 29; Kopalirìski 149; Hołub— Lyer 109; БЕР І 91; Bloch 94; Dauzat 105.— Див. ще бургомістр.

бурий, [буравий], буруватий, [бу-рик] «кличка бурого пса» ВеБ, [буроха] (орн.) «тинівка бура, Accentor (Prunel­la?) modularis», буріти; — р. бурый, бр. буры, др. буръ, п. bury, ч. діал. слц. bury; — переконливої етимології не має; можливо, давнє запозичення з тюркських мов; тур. bur «рудий» похо­дить від перс, bör «рудий; лис», спорід­неного з дінд. babhruh «рудо-бурий», псл. ЬоЬгь, укр. бобер; зіставляється також (Егоров 149; Щербак ИРЛТЯ 100; Korsch AfSlPh 9, 493—494) з монг. bürüj «темноколірний», bur «сірий, тем­ний», bor «тс»; менш переконливе зі­ставлення (Bern. І 102—103; Matzenauer LF 7, 17—18) з лат. burrus «багряний»

або з рум. bur(ä) «віл» (Machek ESJC 77), як і пряме виведення з перської мови (Herne 65).— Шанский ЭСРЯ I 2, 236; Фасмер І 249; Преобр. І 54—55; Бахилина 219—228; Аракин Тюркиз­мы 139—142; Филин Образ, яз. 282; Sławski І 51; Sadn.— Aitz. VWb. I 468— 469; Miki. TEI І 269.— Пор. бобер.

[бурило1] «вид рибальської сітки, ри­бальська снасть, подібна до невода» Дз, Берл, Mo; — неясне.

Ібурйло2] «ведмідь» О; — не зовсім ясне; можливо, пов'язане з бурий (див.).

бурити1 «непокоїти, турбувати, пере­шкоджати; заплутувати; кудлати МСБГ; рити (землю і т. ін.)», [буритися] «обу­рюватися, хвилюватися; збиратися на бурю; вирувати, кипіти (про кров); бродити (про вино, пиво); хвилюватися (про море), підніматися (про тісто) Ж»; [бурлидйти] «бурлити» Ж, ібурлуватися] «тс.» Я, бурлити «бушувати, клекотати», [бурл'іти] «тс; підбурювати» Ж, буру-вати «бурлити», [буряти] «руйнувати», [бура] «вирування, бурління води; бу­ря Ж», [бурйтель] «порушник» Ж, [бур­ли] «крикун, підбурювач» Я, [бурл'ш] «тс», [бурливість] «глумливість» Я, [бур-ло] «сварка», [бурун] «замет; снігопад з вітром, буран Л», [бурунйще] «хурто-

бурити

бурка

вина, завірюха» Я, буря, буремний, [бурий] «сердитий, насуплений» О, бур­ливий, бурний Г, Ж, бурлом (текти) «з бурлінням» Я, [забура] «сердита, роз­дратована людина» Ж, [забурний] «бу­ян», [забурунний] «тс.»,* обурювати, обу­рення, обурливий, підбурювати, під­бурник, підбурювач, підбурливий; — р. бурлить «бурлити», [бурить] «тс», бу­ря, бурный, бр. бурл'щь, бура, п. burzyć «непокоїти, турбувати», ч. bouriti «бу­шувати; бунтувати», болг. [бури се] «збирається на бурю», буря, схв. бурити се «сердитися», слн. bariti «бушувати (про бурю), біснуватися», burkati «бити джерелом, клекотати»; — псл. buri-ti < *bourTtei, burja < *bouria; — спо­ріднене з гр. φύρω «змішую, сплутую», лат. furo «бушую», дірл. burach «риття землі», лтс. bauruôt «ревіти» (пробиків), норв. bura «тс», oc. burdaen «завірюха», снн. bore-lôs «безвітряний»; зіставлення з дінд. bhuräti «ворушиться, здригає­ться, борсається» (Фасмер І 244, 250; Шанский ЭСРЯ І 2, 236—237; Преобр. І 55; Walde—Hofm. I 571) викликає за­перечення.— Slawski І 51; Brückner 50; Machek ESJĆ 62; Skok I 238; ЭССЯ З, 97—99; SI. prasl. I 450—451, 453—454; Sadn.— Aitz. VWb. I 200—204; Bern. I

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]