437; MachekEsjć 161; Bern I 327. — Див. Ще гнобити.— Пор. Гоноба.

гонор «пиха; (заст.) честь», [гонір] «тс», [гонорство, гонірлйвий ЯІ, гоно­ристий, [гонорний, гоноровий], гоноро­витий, гонорувати, ст. гоноръ (1625); — p. гонор «пиха; (заст.) честь», бр. гонар «честь; пиха»; — запозичення з поль­ської мови; п. honor «честь, пошана», як і ч. заст. honor «честь», слц. (розм.) honor «тс», походить від лат. honor

гонорар

ron

«честь», ст. honos «тс», нез'ясованого по­ходження.— CIG 179; Шанский ЭСРЯ I 4, 128; Фасмер І 437; Sławski І 428; Walde—Hofm. І 655—656; Ernout — Meillet I 298—299.

гонорар, гонорарник (знев.); — р. го­норар, бр. ганарар, п. honorarium, ч. honorai, заст. honorer, слц. слн. hono­rer, болг. м. хонорар, схв. хонорЯр; — через німецьке посередництво (нім. Ho­norar «гонорар»)запозичене з латинської мови; лат. honorarium «добровільний дар за вчинену працю, винагорода за послуги» виникло внаслідок скорочення словосполучення honorarium dönum (mu-nus) «тс.» (букв, «почесний дар, дар на чиюсь честь»), в якому прикметник с. р. honorarium (чол. р. honörarius) «по­чесне» походить від етимологічно неяс­ного іменника honor (<honös) «честь».— СІС 179; Шанский ЭСРЯ І 4, 128—129; Kopaliński 404; Kluge—Mitzka 315; Wal­de—Hofm. І 655—656; Ernout—Meillet І 298—299.—Див. ще гонор.

ґонт «покрівельний матеріал у ви­гляді дощечок», ґонт, ґонта, гонта, [ґонот, ґонтя, гонтя] «тс», [ґонталь] «залізний цвях для прибивання ґонту», ґонтар «покрівельник, що криє дахи гонтом», гонтар, [ґонтяр] «тс», ґонти­на, [ґонтянйця] «ялина, що годиться на ґонт», [ґонтярка] «тс», [гінтйна] «відцентрово (у вигляді ґонту) роз­колотий стовбур дерева» Ж, [гентй-на\ «шматок дерева, грубо обробле­ний для виготовлення ложки, клепки, посуду», [гітйнка] «молода ялина» Ж, [гитйна] «колотвиця, скіпка, скалка, дрань», [гитйннє] «дерев'яна колода, розколена посередині на чотири частини» Ж, [гита] «дошка, що становить одну восьму розпиляного й розколеного стов­бура дерева», [гінтовйй] (гінтова дошка «дошка, відпиляна збоку від чверті стовбура дерева»), [ґонтйти] Ж, ст. кгонтъ (1578); —р. гонт, [гонот, го-ноть], бр. гонта, гонт; — запозичен­ня з польської мови, п. gont, gonta (рідк. gunt), як і ч. діал. ст. hont, походить, очевидно, від свн. gant «балочне пере­криття» (бав. gont «тс») як скорочення форми ganter «підкладка з балок або пнів», що походить від лат. cant(h)erius

«балочне перекриття; в'язання даху; крокви», запозиченого з невідомого дже­рела; непереконливе виведення п. gont від лат. scandula «тс.» (Karłowicz SWO 187; SW І 873).— Фасмер І 438; Sławski І 318; Walde-Hofm. I 155.

гончар¹,[ганчар, горчар Я], гончарня, гончарство, [гончарйще] «місце, де ви­добувають гончарну глину» Я, [гончарка] «глина, з якої виготовляють посуд» Я. гончарювати, гончарити; — р. гончар, бр. ганчар, др. гърньчаръ, гъръньчаръ, п. garncarz, рідк. garczarz, [garcarz, ganczarz, gancârz, ganczârz], ч. hrnćif, слц. hrnćiar, вл. hornćer, нл. gjarncaf, болг. грънчар, м. грнчар, схв. грнчйр, ст. грн>чар\, стел, гръыьчарь.;—пел. *g¹Tnbćarb, пов'язане з *g¹£nbcb «гор­щик» (пор. укр. [гарнець] «тс»), похід­ним від *g'^brnb «горно», з суфіксом -агь латинсько-германського походження на позначення професій; в східнослов'ян­ських мовах -р- в середині слова зникло в результаті дисиміляції.— Трубачев Рем. терминол. 191—193, 336; Шанский ЭСРЯ І 4, 129; Фасмер І 438; Преобр. І 144; Sławski І 252; Schuster-Śewc 327; Bern. I 371.— Див. ще горно.

[гончар²] (бот.) «плаун (п'ядич) зви­чайний, Lycopodium clavatum L.» Mak; — очевидно,пов'язане з гончар «майстер, який виготовляє посуд з глини»; моти­вація назви неясна.

[гоня] (бот.) «тополя пірамідальна, Populus italica Moench. (Populus pyra­midalis Roz.)» Mak; — очевидно, пов'я­зане з гонити, гнати (пор. пагін «па­росток», виганятися «сильно виростати в височину», гінкий «тонкий і високий, такий, що швидко росте вгору») з огляду на те, що цей вид тополі відзначається дуже швидким зростанням.— Див. ще гнати.

[гонької (бет.) «цикорій дикий (Пет­рові батоги), Cichorium intybus L.» Mak;—очевидно, пов'язане з гонити, гнати; назва могла бути зумовлена за­стосуванням дикого цикорію як сильного сечогінного засобу.— Лік. росл. 272.— Див. ще гнати.

гоп (виг.), [гопа-гопашеньки] Ж, го­пати, гопкати, гопцювати, гопак (та-

36 9-539

561