183; Шанский эсря і 4, 160; Фасмер і 452; Hołub—Lyer 183; Kluge—Mitzka 267; Bloch 344; Walde—Hofm. I 617— 618.

границя¹ «кордон», [грянйця] «тс», [гранйчник] «мешканець прикордонної території» Ж, граничний, [грянйчний, грянйшний], гранйчити «межувати; сва­ритися, сперечатися» Ж, [грянйчити] «гніватися, лютувати» Я, [грянйчитися] «розмежовуватися», відгранйчити, за-гранйця, [загранйчити] «визначити ме­жу», [огрянйчити] Ж, [обгранйчувати] Ж. погранйччя, пригранйччя, [розгранйче] «розмежування» Ж, [узгрянйччя] «місце вздовж кордону», [узгрянйшник] «той, хто живе біля кордону», [узграничанин] «тс.» Ж; — р. граница, бр. гран'ща, др. граница, п. нл. granica, ч. hranice, слц. вл. hranica, болг. м. граница, схв. гра­ница, слн. granica, стел, грошіца; —псл. granica, похідне від grânb (grânâ) «грань, край».— Шанский ЭСРЯ I 4, 160; Фас­мер—Трубачев I 452; Sławski I 339—340; Hołub—Кор. 132; БЕР І 274; Moszyński JP 36/2, 109—111; ЭССЯ 7, 106—107; Bern. I 346.— Див. ще грань.

границя² — див. грань³.

[граничері «прикордонник» Mo; — очевидно, запозичення з молдавської мо­ви; молд. грэничер (ρум. gränicer) «тс.» вважається східнороманським суфік­сальним утворенням від молд. граница (рум. granita) «границя», запозиченого з південнослов'янських мов (DLRM 345), але може бути й безпосереднім запози­ченням з південнослов'янських мов (пор. болг. граничйр «прикордонник», схв. граничйр, слн. granićar «тс», похідні від граница, granica, споріднених з укр. границя).— Див. ще границя.

граніт, гранітник «робітник, що обті­сує і полірує граніт»; — р. болг. м. гранит, бр. граніт, п. ч. слп. granit, схв. гранйт, слн. granit; — запозичено через посередництво німецької або фран­цузької мови (нім. Granit, φρ. granit) з італійської; іт. granito «граніт; зернис­тий» утворене від grano «зерно», яке по­ходить від лат. gränum «тс».— СІС 183; Шанский ЭСРЯ І 4, 160; Фасмер І 452; Hołub—Lyer 183: Dauzat 372.— Див. ще гран, зерно.

584

гранка

грань

[гранка¹] «чашечка, в якій сидить го­ріх», [гранок] «гілка, сук» Ж; — р. [гранка] «горіхи, що зрослися докупи», ч. заст. [hrańl «гілка», вл. hrań «гроно, вусики (у рослин)», hranka «виноград», нл. grań, grańka, «тс», болг. [грана] «гілка», гранка «тс; жмут ниток», м. гранка «гілка», схв. грана «гілка, чере­шок», слн. grana «тс»; — очевидно, псл. grana, granb; — пов'язується з гроно, грозно, як форма з іншим ступенем чер­гування в корені (з подовженим о); зіставляється (Machek ESJC 182) з двн. grac «паросток»; ототожнюється також (Skok І 608) з псл. granb «край, межа».— Hołub—Кор. 132; БЕР І 273, 285; Bez-laj ESSJ I 170; ЭССЯ 7, 104—106; Bern. І 346.— Див. ще грозно, гроно.

гранка³ — див. грань¹.

[гранувати] «волочити, боронувати землю» Mo; — очевидно, пов'язане з грань «ребро, кант», [грана] «тс».— Див. ще грань¹.

гранула «зерниста частка речовини», гранулятор «пристрій для внесення в грунт гранул», грануляція «надання ре­човині форми гранул;сполучна тканина, що має зернистий вигляд; зернистість м'якоті плодів», гранулювати «надавати (речовині) форми гранул»; — р. бр. болг. гранула, п. granulacja, ч. слц. granula, схв. гранулацща, слн. granula; — за­позичено, очевидно, з німецької мови; нім. Gränulum (мн. Granula) «гранула», Granulation «грануляція», granulieren «гранулювати» зводяться (можливо, че­рез французьке посередництво — фр. granule, granulation, granuler) до лат. gränulum «зернятко», похідного від grä-num «зерно».— СІС 183; Шанский ЭСРЯ І 4, 161; Kopaliński 371; Hołub—Lyer 183; Fremdwörterbuch 222; Bloch 345; Dauzat 372.— Див. ще гран, зерно.

[гранушки] «сорт великих твердих груш» Ж; — очевидно, похідне від грань «ребро, край»; назва могла бути дана за ознакою гранчастої поверхні (пор. гра-нівкй «гранчасті яблука» ВеНЗн).— Див. ще грань¹.

[гранчйти] «підсмажувати» (хліб); — очевидно, результат контамінації форм [грінчйти] «тс» і грань «розжарене ву­гілля».— Див. ще грань², грінка¹.

грань¹ «лінія поділу, межа; ребро, сторона площини», [грянь] «грань» Я, [грана] «ребро, край, грань; кант» Ж, гранильник, гранувальник, гранувальня «гранувальна майстерня», гранка «час­тина друкарського набору; грань, боко­ва площина многогранника; ячмінь дво­рядний», [грант] «грань, межа» Я, [гра-нушка] «глиняна форма для тіста» Я, [гранчак] «шести- або чотирирядний яч­мінь» Ж, [граня] «рубіж, межа» Пі, [гра-няк] «призма», [гранйстий] «гранчастий» Ж, [гранковатий ВеУг, гранкуватий], гранчастий, гранувальний, гранястий, [грянчастий], гранити, [гранкувати] «ро­бити грані», гранувати «тс», безгранный, огранка «грані, нанесені на камінь або скло; нанесення граней», обгранковува-ти, [одгрань] «розмежування» Ж, [при-гранчак] «пірамідальна галька», [роз-гранє] «межова лінія» Ж, [розгрань] «пропуск, порожнє місце» Ж; — р- " бр. грань, др. грань «кут, зарубка на дере­ві», п. grań «кут, грань», ч. hrana «реб­ро, край», слц. hrana «ребро, кант», вл. hrań «ребро, край», нл. grań «тс», болг. заст. грана «площина кристала», схв. грана «верхня площина»; — псл. granb; — споріднене з двн. grana «ву­сики (у рослин)», нвн. Granne «остюк ко­лоска», шв. gran «ялинка», ірл. grend «борода», алб. [krane] «жало»; іє. *gher-,

*ghre-: *ghrö- : *ghre- «виступати, ви­стромлятися, гостро закінчуватися».— Шанский ЭСРЯ І 4, 162; Фасмер І 452; Меркулова Этимология 1963, 80; Пре-обр. І 155; Sławski ї 340; Machek ESJC 183; Schuster-Śewc 340; БЕР І 273—274; Skok І 608; ЭССЯ 7, 104—106; Bern. I 346; Persson Beitr. 927; Pokorny 440.

грань² «розжарене вугілля, жар», [грана, граняк] «тс»; — ч. hranice «ба­гаття», слц. hranica «тс», схв. гранути «засвітити» (про сонце), слн. granéti «світити»; — очевидно, пов'язане з тією самою основою псл. gr-, що й гріти; виведення чеської і словацької форм від гіпотетичного *gradńa (Machek ESJĆ 182—183) залишається сумнівним.— Меркулова Этимология 1963, 80; ЭССЯ 7, 118; Moszyński JP 36/2, 111.— Див. ще гріти*

585

грань

грати

[грань¹*] (бот.) «ісландська цетрарія, Cetraria islandica (L.) Ach.; стикта, Sticta Schreb.», [границя] «ісландська цетрарія»;— очевидно, пов'язане з [гран­ка] «чашечка, в якій сидить горіх», [гра­нок] «гілка, сук», гроно «китиця пло­дів».— Див. ще гранка², гроно.

Irpäna] «борона» ВеУг, [трапа] «при­мітивна борона» Mo, ВеУг, [драпа] «тс.» тж, [ґpanama] «волочити» ВеУг, ДзАтл І; — очевидно, запозичення з румун­ської і молдавської мов; рум. grapä «борона», молд. грапэ «тс.» запозичено, мабуть, через посередництво болгар­ської мови (болг. грапа «тс») з італій­ської; іт. grappa «гак, скоба» походить від двн. krgpfo «гак, гачок»; рум. grapä вважається також стародавнім місцевим словом (Rosetti ILR II 80, 114) або виво­диться від алб. grep «гачок» (DLRM 344).— Дзендзелівський НЗ УжДУ 37, 48; БЕР І 274; Vrabie Romanoslavica 14, 146; СДЕЛМ 89; Kluge—Mitzka 400.—Пор. гремпля, крамплі.

[ґраса] «сапа; знаряддя для прополю­вання міжрядь, розпашник», [граса, гара-салка] «тс.» Дз, [грасовка] «обробіток про­сапних культур трасами» Дз, Mo, [ґра-ца] «сапа» Л, [ґрасувати] «розчищати доріжки; плужити, прополювати між­ряддя Mo, Дз», [грасувати] «плужити», [гарасувати] «тс.»Дз, [працювати] «роз­чищати доріжки»; — р. [граца] «кігті для очищення грядок від бур'янів»; — запозичення з польської мови; п. grasa «мотика, скребачка», [kracki] «гребінь для чесання льону», як і ч. krace «сап­ка», kratce, [grace], слц. graca «тс», походить від свн. kratze «скребачка», пов'язаного з дієсловом kratzen «скреб­ти, дряпати», спорідненим з шв. kratta «тс», дісл. krota «гравірувати», алб. ge­niali, kruań «скребу».—Дзендзелівський St. si. 10/1—2, 63; Шелудько 28; Sławs­ki І 335; Brückner 155; Machek ESJĆ 288; Kluge—Mitzka 401..

грасирувати «вимовляти звук р на французький лад»;—■ р. грассировать, бр. грасіраваць, п. grasejować, болг. грасй-рам;— через російську мову запозичено з французької; φρ. grasseyer «гаркавити» •виводиться від gras «жирний; густий»

4)86

(nop. avoir un parler gras, une langue grasse «мати важкий язик»), яке походить від лат. crassus «товстий; густий; жирний», можливо, спорідненого з дінд. krtsnah «ці­лий», псл. *ć^brstvb «твердий, міцний», укр. черствий.— СІС 183; Шанский ЭСРЯ І 4, 162; ССРЛЯ 3, 373; Kopaliński 371; Dauzat 372; Walde—Hofm. I 285.— Пор. черствий.

[грасувати] «витоптувати (копитами землю)», ґрасувати «тс; місити (землю) Me; лютувати, спустошувати (про епі­демію); бешкетувати Ж», [грасовшпи] «носитися вночі (про духів)» Бі, [ґраса] «яма для місіння глини; заміс глини» Mo, ст. ґрасованій, ґрассовати «грабува­ти, плюндрувати» (XVII ст.); — запози­чення з польської мови; п. grasować «по­ширюватися (про хвороби); вештатися (з метою грабежу)» походить від лат. grassäri «нападати; лютувати; вешта­тися», пов'язаного з gradus «крок».— Дзендзелівський St. si. 10/1—2, 63; Sławski I 341.— Див. ще градус.

[ґрата] «прут залізної решітки; кар­та («а тканині)», грата «тс», ґрати «за­лізна решітка», грати, [ґратки Ж, грать Бі, драти Пі, крота] «тс», [ґратка] «огорожа зі штахету» Л, дра­тований, [гратчаний Бі], ґратчастий, гратчастий, [гратчатийЬі], [ґратува-ти] «обносити гратами» Ж, [межиґрат-тя] «решітка», ст. ґрата, грата (XVII ст.); — бр. [крота] «ґратчаста огоро­жа»; — запозичення з польської мови; п. krata «залізні або дерев'яні прути, грати; карта на тканині», [garata] «тс», як і схв. [grata] «грати; (тех.) грохот», походить від іт. grata «грати, огорожа» чи слат. crata, grata «грати, огорожа, брама; решето», пов'язаних з лат. сга-tis «плетиво; огорожа, пліт», спорідне­ним з дангл. hyrdel «очеретяний пліт; огорожа», нвн. Hürde «плетена загоро­жа», гр. κάρταλ(λ)ος «кошик, короб»; зведення українських і польських форм до нім. Gerät «прилад; посуд» (Шелудько 29) позбавлене підстав.— Richhardt 51; Sławski III 68—69; SW II 533; Brück­ner 265; Bern. I 608; Kluge—Mitzka 321; Walde—Hofm. I 285—286.

грати, [играти], гра, гравець, [грайка] «гра, партія гри; вид мухи,

ґрат я

графин

яка сильно дзижчить», [гралка] «музич­ний інструмент» Ж, [грало] «тс; розва­жання, гра Ж», [гранець] «гравець, му­зикант» Я, [гранка] «гра» Ж, [граття] «гра на інструменті; забава», грач, [гран­ка] «гра» МСБГ, [грашка] «іграшка», [грець] «музикант, гравець», грище «за­бава, гра, місце для гри», [грищовики] «учасники грища» Пі, [играль] «гравець» Ж, [игровище] «гра; дитячий майдан­чик» Ж, [ігра, їгранка, іграч], іграшка, іграшкар, [ігрець], ігрище, [ігронько] «музикант», грайливий, гральний, гра-ний, [гранковий] «гральний» Пі, гристий, ігристий, [вйгра] «виграш», виграш, ви­грашка «забавка, іграшка», [межигра] «інтермеццо» Ж, [найгравати] «знуща­тися» Пі, [перегра] «гудіння бджоли» Ж, Іпрйгра] «тс.» Ж, [прйгрив] «рефрен», Іпригривати] «пригравати», [прйгривка] «прелюдія» Ж. [пр'їгра] «гудіння бджо­ли» Ж, [програ] «програш», програш, [розерги] «розиграш; перший день св. Петра; русалії, гулянки» Ж, [розйгри] «тс.» Ж, розиграш; — р. играть, бр. граць, др. играти, п. grać, ч. hrâti, слц. hrat', вл. hrać, нл. graś, полаб. jag-raicä «гра», болг. играя, м. игра, схв. играти, слн. igrati, стел, играти; — псл. *jbgrati < *bgr'ati; — споріднене з лит. aikstytis «капризувати, пустувати», лтс. aîkstîties «кричати», дінд. ejati «ру­хається», Tjati, iftgati «тс»; іє. *aig-«різко рухатися»; зіставлення з дінд. yâjati «вшановує з побожністю і жерт­вою» (Потебня К ист. зв. 4, 58—59) ма­ло переконливе.— Фасмер II 116; Пре-обр. І 264; Sławski І 331—332; Младенов 196—197; Machek ESJĆ 181; Hołub— Lyer 197; Schuster-Śewc 337—338, 339— 340; Skok I 711; Bezlaj ESSJ I 208— 209; Bern. I 422; Matzenauer LF 8, 9— 10; Pokorny 13—14.

[ґратя] «старі речі, мотлох Г; кухон­ний посуд ДзАтл II»; — запозичення з західнослов'янських мов; п. grat «старі речі, мотлох, дрантя», ч. graty «мотлох», слц. [graty, graty] «посуд» походять від нвн. Gerà't «посуд; начиння», що зво­диться до двн. girati «обговорення, тур­бота; устаткування», похідного від двн. rät «рада; наявні засоби; продовольчі

запаси», спорідненого з стел, радити «турбуватися, піклуватися», укр. рада, радити.— Дзендзелівський УЗЛП 47— 48; Sławski І 341—342; Bruckner 155; Machek ESJĆ 151; Kluge—Mitżka 249, 584.— Див. ще рада.

граф, [грабя Ж, Пі, грабля Ж, грап], графиня, [грапйня, грапиха Пі], [графкаХ «графиня» ЕЗб 4, [грапова Пі, гроуфки-ня ЕЗб 4] «тс», графівна «дочка графа» Я, [граб'янка Я, грапівна Пі] «тс», [грапенко] «син графа» Пі, [грапович Я, грапчцк] «тс», [грабчина] «графство» Пі, [грапчина Пі, грапщина] «тс», [граф­ський] ЕЗб 4, ст. грабя «граф» (XVII ст.), графъ (XVIII ст.); — р. болг. м. граф, бр. граф, [грапъ], п. hrabia, grabią, graf, каш. Igrôf], ч. hrabë, [gróf], слц. gróf, вл. hrabja, нл. [grabja], схв. гроф слн. gròf; — форма граф запозичена, очевидно, безпосередньо з німецької мо­ви, форма грабя — через польську; нім. Graf, як, мабуть, і п. grabią, походить від двн. gràvio, gravo «ватажок», мож­ливо, спорідненого з гот. gagrêfis «рі­шення, постанова».—СІС 183; Шанский ЭСРЯ І 4, 162; Фасмер І 453; Преобр. І 155; Sławski І 430; Brückner 173; Machek ESJĆ 182; Hołub—Lyer 197; Kluge— Mitżka 266—267.

графа, графити; — р. бр. болг. гра­фа, м. графа; — нове утворення, пов'я­зане, очевидно, з ст. ґрафія «знаряддя для писання» (пор. р. графья «дошка для накладання друкарського аркуша»), яке походить від гр. γράφω «пишу» чи γραφεΐον «письмовий стіл».— Шанский ЭСРЯ І 4, 162; Фасмер І 453; Тимч. 647.— Див. ще графіка, жереб.

графин; — бр. графгн; — запозичен­ня з російської мови; р. графин, ст. ка-рафин походить від фр. carafine (чи пов'язаного з ним нім. ст. Karaffine), яке зводиться до іт. caraffina, похідного від caraffa «графин», - запозиченого з іспанської мови; ісп. garrafa «тс» похо­дить від ар. garräf «черпак, ківш», по­в'язаного з дієсловом garafa «черпати».— Шанский ЭСРЯ І 4, 163; Фасмер І 453; Преобр. І 155; Горяев 78; Machek ESJC 241; БЕР І 230; Lokotsch 54; Dauzat 140; Kluge—Mitżka 351.— Пор. карафа.

587

графіка

гребінець

графіка «мистецтво малювання, пись­ма, креслення», графік «фахівець з гра­фіки; креслення, схема», графічний; — р. графика, график, бр. графіка, графік, п. grafika, grafik, ч. слц. grafika, grafik «фахівець з графіки», grafikon «креслен­ня, схема», вл. grafika, болг. графика, график «фахівець з графіки», график «креслення, схема», м. графика, графи-чар, графикой, схв. графика, графи-чар, . графикон, слн. grafika, grafik «фа­хівець з графіки», grafićar «тс»; — мож­ливо, через посередництво німецької мови (нім. Graphik «графіка») запозичене з латинської; лат. graphica, graphicë походить від гр. γραφική (τέκνη) «жи­вопис», пов'язаного з γράφω «пишу», спорідненим з дангл. ceorfan «різати, карбувати», свн. kerben «карбувати», псл. *źerbb, укр. жереб (первісно «по­карбований кусок»).— СІС 184; Шанский ЭСРЯ І 4, 162—163; Фасмер І 453; Frisk І 324—326.—Див. ще жереб.

графіт, графітистий; — р. болг. гра­фит, бр. графіт, п. ч. слц. grafit, м. графит, схв. графит, слн. grafit; — за­позичення з німецької або французької мови; нім. Graphit (звідки й фр. graphi­te) є штучним утворенням (1789 р.) від гр. γράφω «пишу».— СІС 184; Шанский ЭСРЯ І 4, 164; Фасмер І 453; Hołub— Lyer 182; Bloch 345; Kluge—Mitzka 278.— Див. ще графіка, жереб.

графіті «стародавні написи, малюнки, надряпані на скелях, стінах, посуди­нах»;— р. граффити, п. graffiti, схв. гра-фито;—через російську мову запозичене з італійської; іт. graffiti (мн. від graffi­to) «написи або малюнки, видряпані на стіні» пов'язане з graffі(а)ге «дряпати», похідного від grafio «гостра паличка для писання у стародавніх греків і римлян», що походить від лат. graphium «тс», яке зводиться до гр. γράφω «пишу».— СІС 184; Kopaliński 368; Mestica 694.— Див. ще графіка.

графоманія «хворобливий потяг до письменництва», графоман;— р. болг. графомания, бр. графаманія, п. слц. gra­fomania, ч. grafomanie, схв. графома-нща; — запозичення з французької мови; фр. graphomanie утворене зоснов гр. γράφω «пишу» і μανία «божевілля, потяг, при-

страсть, шаленство».—СІС 184; Шанский ЭСРЯ 14, 164; ССР ЛЯ 3, 376; Klein 675.— Див. ще графіка, манія.

грація, граціозний; — р. болг. гра­ция, бр. грацыя, п. gracja, ч. gracie, слц. gracia, вл. gracija, схв. грацща, слн. gracija;— запозичення з латинської мови; лат. gratia «краса» пов'язане з ім'ям богинь краси Grätiae «Грації», утво­реним від основи прикметника grâtus «приємний,привабливий; вдячний», спо­рідненого з дінд. grnâti, grnTié «співає, хвалить», ав. gar- «хвалити», лит. girti «хвалити, славити», лтс. dzirtiês «вихва­лятися», прус, girtvei «хвалити».— Шан­ский ЭСРЯ І 4, 165; Walde—Hofm. I 619—620.

ґрашпан — див. гришпан.

гребати «зневажати», гребувати, [вер­бувати] «тс»; — р. [гребать] «вереду­вати», [гребать, гребовать] «тс», бр. грэбаваць «зневажати, гидувати», ч. hfe-bati «сварити», стел. огр'ЬватисА «уни­кати, утримуватися»; — очевидно, по­в'язане з гребти через проміжні зна­чення «скребти, чистити»; пов'язання з лит. gerbti «поважати; хвалити» (Кар­ский РФВ 48—49, 431) недостатньо об­грунтоване.— Фасмер І 454; Преобр. І 156; Machek ESJĆS 147; ЭССЯ 7, 108— 109; Bern. I 348.—Див. ще гребти.

[гребелюк] (орн.) «щурик, берегівка, Hirundo riparia», [гребенюк] «тс»; — по­в'язане з гребти; назва зумовлена тим, що щурик вигрібає для гнізд глибокі нори в схилах ярів і берегах річок.— Воїнств.— Кіст. 336.— Див. ще гребти.

[гребенщик] (бот.) «тамарикс, Тата-гіх gallica» Я; — р. гребенщик «тс»; — пов'язане з гребінь; назва зумовлена, очевидно, формою суцвіття, яке нагадує півнячий гребінь.— Вісюліна—Клоков 184.— Див. ще гребінь.

[гребйш] (бот.) «образки болотні, Cal­la palustris L.»; — п. grzebieniec «тс»; — очевидно, пов'язане з гребінь як назва, зумовлена подібністю суцвіття чи листа рослини до півнячого гребеня (пор. бр. [петушкі, пеунікі] «тс»).— Див. ще гре­бінь.

гребінець (бот.) «гребінчаста цело-зія, півнячий гребінь, Ceiosia L.», [гре-

588

гребшник

гребти

бенюижа Ж, гргбішок Mak] «тс»; — п. grzebionatka, ч. [kohouti hieben] «тс»; — похідне утворення віцгребінь; назва зу­мовлена подібністю квітів рослини до півнячого гребеня.— Вісюліна — Кло­ков 149.— Див. ще гребінь.

гребшник (бот.) «мушка, мушиця, смичка, смикавка, Cynosurus cristatus L.»;· [гравілат, Geura urbanum L.]», [гребениця] «Cynosurus» Mak, [гребе-нячка] «тс.» Ж, [гребенець] «гравілат» Мак, [гребенник, гребінь, гребник] «тс» Мак; — р. гребневик «Cynosurus», гре­бенник, бр. грзбнік, п. grzebienica, схв. [гребеница] «тс».; —пов'язане з гребінь; Cynosurus названий так через гребнепо-дібну форму приколоскового листочка; відповідає значенню латинської назви (cristatus «гребінчастий»). — Нейштадт 113.

гребінь «інструмент для розчісуван­ня; прядильний пристрій; наріст на голові деяких птахів; верхня грань чого-небудь; вид орнаменту на крашанці», [гребень] (хвороба коней) Я, [гребеннйк] «майстер, що робить гребінки» Ж, [гре­бено] «гребінь для овечої вовни» ВеЛ, [гребеняр] «майстер, що робить гребінки» Ж, [гребешик] «гребінка» Я, гребінець, гребінка, гребінник, [греб'їнниця] «грубе полотно», [гребінщик] «той, що виробляє гребінки» Я, [гребішок] «гребінець» Ж, [гребена/пий], гребенистий, гребенястий, гребінний, гребінчастий, гребінчатий, [гребінястий] Я; — р. гребень, бр. гре­бень, др. гребьнь, гребень, п. grzebień, ч. hieben, слц. hrebeń, вл. hrjebjeń (у деяких птахів; вершина гори), нл. grjeb-jeń, полаб. gribin, болг. м. гребен, схв. гребен, слн. grebén, стел, γρεβενκ; — пел. *greby, род. в. grebene, похідне від grebç «гребу».— Трубачев Рем. терми-нол. 77; Шанский ЭСРЯ I 4, 165; Фас-мер 1454; Machek ESJĆ 187; Hołub—Кор. 134; Schuster-Śewc 347; БЕР І 277; Skok І 599—601; Bezlaj ESSJ I 173; ЭССЯ 7, 112—113; Bern. I 347; Откупщиков 114; Moszyński JP 36/2, 115.—Див. ще гребти.

гребля «загата», [гргблянка] «баба, що торгує на греблях» Я, гребельний «за-гатний», греблянйй «тс», погребальне

«мито за проїзд через греблю»; — бр. гребля «загата», др. гребля «рів, вал, окіп», п. grobla «загата», ч. ст. hróbe «купа; підвищення, могила», слц. hrob-1'а «насип, купа, могила», вл. hrjebja «загата», нл. grobla «рів, канал», схв. гребла «викопана або накидана стежка; ярок, борозенка в городі», слн. gróblja «купа каміння», стел, гровлв «могила, рів»; — псл. *grebja, *grobja, похідне від grebç «гребу».— Sławski І 345— 346; Schuster-Śewc 346—347; ЭССЯ 7, 109.— Див. ще гребти.

гребти «згрібати; веслувати», [греба­ти] «копати; гребти, веслувати» Ж, [гребстй] «гребти» Ж, гребтися «гребти; ритися; [підлещуватися ЯК [гребениця] «робітниця, що гребе сіно» Я, гребець «веслувальник; згрібальник сіна», [гре-біжка] «курка, що гребе» Ж, [гребїля] «згрібач-сіна» Ж, [гребільник] «тс.» Ж, [гребінка] «вода на дні ковбані» Я, греб­ка «весло; машина для згрібання сіна», [греблйця] «скребло, скребок», [греблица] «скребло» ЕЗб 4, [гребло] «скребло; зна­ряддя на зразок граблів», гребня, [гре-бовйця] «згрібання сіна; час згрібання сіна», [гребок] «весло; стерно» Ж, [гре­буй] «згрібальник сіна» Ж, [гребчик] «гребець» Ж, [гребщйк] «тс.» Я, гріб «могила; домовина», гроб «тс», гробар, гробарик (ст.) «могильник», гробач «гро­бокопач» Я, гроби «кладовище», гробки «тс», гробниця, [гробовець] «могила», [гро-бовйця] «тс.» Я, гробовище «кладовище», гребний, [гребовйцький] «пов'язаний із згрібанням сіна», [гробковий] «могильний» Ж, [гробний] «тс», гробовий, [гребом] «гре­бучись)» Я, вигріб, вигрібний, згрібати, [згребло] «скребло», [зґребало] «скребни­ця для чищення худоби» Па, [згребло] «кінні граблі Па; скребло Me», згрібаль­ник, [згріб'я] «клоччя», згрібнйй (про гру­бе полотно), [загреб] «випечений у попелі хліб» Ж, загреба «місце, де щось закопа­не; вид хліба; жадібна людина», загреб-ки «закінчення збирання врожаю», за­гребистий «яким можна добре гребти», загрібальник, [загрібачка] «коцюба», [за-гр'їбок] «невдало випечений хліб», загре­бущий «жадібний», нагробок, надгробок, надгробник, надгробний, огрёбки «за­лишки сіна, корму», [огрібач] «коцюба»,

589

гревет

грейпфрут

[огрібиі «залишки сіна» Ж, огребом «обо­ма руками», погребнутися «гребнути вес­лом», погреб «льох», погреб «похорон», [погребар] «могильник», погребиця «над­будова над погребом», погребище «по­гріб», [погребнйк] «надбудова над льо­хом, передня частина льоху», [погребня], погрібник «тс», [погребовини] «поминки», погріб «льох», [погріб] «похорон», [по-грібач] «коцюба», [погрібняк] «надбудова над льохом» (?), погребальний, погребний «похоронний», погребовий «похоронний; присутній на похоронах», погрібний «льоховий; похоронний», пригребиця«по­грібник», [прогребиця] «передня части­на льоху» Дз, угробити; —■ р. грести, бр. гребці, др. гребсти, грети, грести «гребти, чесати», п. grzebać «ритися, гребтися», ч. ст. hrésti «ховати», слц. hriebst «копатися, ритися», вл. hrjebać, нл. grebaś «шаркати; рити; дряпати», болг. греба, схв. грепсти, слн. grêbsti «гребти, розкопувати», стел, гревд;, тре­ти; — псл. greti < *grebti, grëbati; — споріднене з лит. grebti «обробляти граб­лями», лте grebt «вискоблювати», дшв. graeva «копати», алб. kreh «чешу»; іє. *ghrebh- «скребти, копати».— Шанский ЭСРЯ І 4, 167; Фасмер І 454; Преобр. І 157—158; Sławski І 367—368; Machek ESJĆS 142; Hołub—Кор. 131; Schuster-Śewc 346; БЕР І 276—277; Skok І 599— 602; Bezlaj ESSJ І 172; ЭССЯ 7, 109— ПО; Bern. I 348; Fraenkel 165—166; Pokorny 455—456.— Пор. грабати.

[гревет] «пісок із щебенем» Дз; — очевидно, походить від фр. grève (*gre-vette) «грубозернистий пісок, гравій», яке зводиться до гал. *grave «пісок». — Dauzat 374; Bloch I 347.— Пор. гравій.

Іґреґарний] «моторний, спритний», [j'pes'орний] «тс»; — неясне; можливо, запозичене з румунської мови; рум. gre-gar «стадний» (молд. грегар «тс»), яке при запозиченні могло набути значення «швидкий, рухливий», походить від лат. gregärius «належний до стада», похідного від grex «стадо, натовп, юрба», спорід­неного з гр. дор. ά-γρέ-τας «збирач», пел. *g'^brtati, укр. горнути, горстка.— Walde—Hofm. І 622.—Див. ще гор­тати.

590

ігрегатиі «квакати, крякати» Ж;— звуконаслідувальне утворення, пара­лельне до кректати, крякати, греготіти «кричати» (про лебедя) (пор.).

ґрегіт — див. грехіт.

[греготіти] «кричати» (про лебедя), [греготати] «шуміти, шипіти» Ж, Ігри-готати] «шуміти» (про вітер) Я; —п. grzechotać, (grzegotać) «тріскотіти,· цо­котати; кумкати» (про жаб), ч. заст. hf eh ta ti «клекотіти, стукотіти», вл. hrjechtać «квакати; хрюкати»; — давнє звуконаслідувальне утворення.— S W I 932; Sławski I 369.— Пор. гроготати.

[грезен] «винограднегроно», [грезник] «тс.» ВеУг; — р. [грезно] «гроно», [грез-день] «два зрослі плоди горіха; цибули­на з зеленими паростами», др. грезнъ «гроно, виноградна ягода», грезно, грьзно, грьзнъ, грьзнь, грь «тс», болг. [грездей] «пробка, затичка», [грезд] «тс»;— псл. *grbzdbn-, пов'язане чергуванням голос­них з основою grozd-.— Фасмер І 455; БЕР І 278; ЭССЯ 7, 114.— Див. ще гроз­но, гроно.— Пор. гранка².

грейдер «машина для вирівнювання поверхні грунту»;—р. болг. грейдер, бр. грэйдар, ч. grejdr, grader, слц. gra­der, схв. epejdep, слн. gréder; — запози­чення з англійської мови; англ. grader утворене від дієслова grade «нівелю­вати, вирівнювати, розкладати за ран­гом», яке походить від лат. gradus «сту­пінь, крок».— СІС 185; Шанский ЭСРЯ І 4, 166; Klein 672.—Див. ще градус.

грейпфрут «дерево групи цитрусових, помпельмус гроновидний, Citrus paradisi; плід цього дерева»;— р. грейпфрут, бр. грэйпфрут, п. greipfrut, grapefruit, ч. слц. вл. слн. grapefruit, болг. грейп-фрут;— через російську мову запозичене з англій­ської;— англ. grape-fruit складається з іменників grape «виноград, гроно вино­граду», що походить від дфр. grape, grap­pe «гак; гроно винограду», пов'язаного з crape, grape «збирати виноград», яке вва­жають германським запозиченням (пор. двн. krâpfo «гак», франк. *krappo, нвн. Krapfen «тс»), і fruit «плід, фрукт», що походить від лат. fruetus «тс»; назва зу­мовлена, мабуть, тим, що цей плід росте гронами, як виноград.— СЮ 185; Шан-

грек

грехіт

ский ЭСРЯ 1 4, 166; БСЭ 12, 49І;Кора-liriski 372; Hołub — Lyer 183.—Див. ще фрукт.

грек, грекиня, [грека] «грецька мова» Ж, грецизм, гречанка, [гречва] «греки», [гречйзна] «грецька мова», [гречина] «тс.» Ж, [гречня] «греки» Я, Греція, [Греччи-на] «Греція» Я, [грещина] «грецька мова» Я, грецький, ст. грекъ (XV ст.); — p. грек, бр. грэк, др. гръкъ, п. Grek, ч. Rek, ст. Hfëk, слц. Grék, вл. Grek, нл. Grjek — болг. грък, гърк, м. грк, схв. Грк, слн. grk, стел, грккъ; — запози­чене, очевидно, з латинської мови; лат. graecus «грек» походить від гр. γραικός «житель землі Γραία в Беотії», яке піз­ніше стало загальною назвою греків; походження назви землі невідоме. — Фасмер— Тр\'бачев І 455; Преобр. І 156— 157; Bruckner 156; БЕР І 288; Skok І 612—613; ЭССЯ 7, 163; Bern. I 359—360; Frisk I 223.

греміти, гремотати, гремотіти, гре­мучий — див. гриміти.

[гремокі (бот.) «дзвінець, Rhinanthus crista galli L.» Mak, [гремошник, гром­ки] «тс.» Mak, [гремуха] «талабан по­льовий, Thlaspi arvense L.» Mak; — p. [грембк] «дзвінець», [гремушка, гремуш-ник, громки, погремок] «тс», [гремуха] «талабан польовий», бр. [грамк'і] «дзві­нець»; — пов'язані з гриміти, др. грьмЬти; назви дзвінця зумовлені тим, що достиглі плоди рослини,.які знахо­дяться в сухій чашечці, при погойду­ванні від вітру звучать, як брязкітка; очевидно, за такою ж ознакою названо і талабан польовий, плід якого стано­вить стручок з насінням.— Нейштадт 291—292, 502.— Див. ще гриміти.

[гремпля] «ручний гребінь для роз­чісування вовни» Я, [ґремплі] «колесо з зубцями для розчісування вовни» Mo, [ґремплювати] «розчісувати вовну» Mo; — п. grępla «карда, чесалка», grem-pla, grępei, ч. krample, слц. krampl'a, нл. grample «тс»; — запозичено через польське посередництво з німецької мо­ви; нім. Krempel «гребінь для вовни; кардочесальна машина», запозичене в літературну мову з нижньонімецької, e зменшеною формою від Krampe «гак»,

двн. kramph «тс», спорідненого з нвн. krumm «кривий», гр. γρυπός «кривий» покручений», очевидно, також псл. grçbb, укр. грубий.— Mo 28; Sławski І 345; SW І 906; Sł. wyr. obcych. 260; Kluge—Mitzka 400, 403, 408; Frisk I 329—330.—Див. ще грубий.—Пор. крампль

грена «яйця метелика шовкопряда», гренаж «заготівля грени»; — р. болг. грена, п. grena; — очевидно, запозиче­но з французької мови через посеред­ництво російської; фр. graine «сім'я, зерно; грена» походить від лат. gränum «зерно».—СІС 185; ССРЛЯ 3, 384— 385; Kopal iński 372; Dauzat 371; Bloch 344.— Див. ще гран.

гренадер «солдат добірних частин у ба­гатьох європейських арміях»; — р. грена­дер, ст. гренадир, гранадир (1698), бр. грэнадзёр, п. grenadier, ч. grenadyr, слц. granatier, вл. grenader, болг. м. гренадйр, схв. гренадйр, слн. grenadir;— через посередництво німецької мови (нім. Grenadier «гренадер») запозичено з фран­цузької; фр. · grenadier «гренадер; гра­натометник» пов'язане з grenade «грана­та», яке походить від лат. (malum) grana-tum (бот.) «гранат». — СІС 195; Шанский ЭСРЯ І 4, 167; Фасмер І 456; Kopalihski 372—373; Kluge—Mitzka 269; Dauzat 374.— Див. ще граната.

[грений] (у виразі грена неділя «зеле­на неділя»), [гряний] «тс», [гренуха] «пісня на клечальну неділю», [гренушка Ж, гренушкйПі] «тс»;—р. [гриной] ([гре-ная неделя] «тиждень перед петрівкою»), [гренуха] (старовинне народне свято), бр. [гряная (нядзеля)];—неясне; пов'я­зувалося з н. grün «зелений» (Шелудько 28; ЭССЯ 7, 117); зіставлялося також з грати, розигри «перший день петрівки» (Шелудько там же, примітка редактора).

[грепнути] «важко впасти» Ж, [грвп­нутися] «упасти, ударитися» Я; — оче­видно, результат контамінації форм геп­нути і гримнути «тс.» (див.).

[грехіт] «сміття, щебінь» Ж, [грегіт] «кам'янисте поле; скеляста гора»Ж;—п. [grechotl «узбіччя, покрите гравієм», слц. [hrochof] «мерзле болото на дорозі», [го-chot', chrochot'l «тс», болг. грохота «кам'янистий схил», схв. грохот «ка-

591

грецйло

гриб

м'янистий грунт»; — мабуть, запози­чене з польської мови, в якій походить від первісного звуконаслідувального ко­реня *gre(ch)-, паралельного до groch-.— Иллич-Свитыч ИАН ОЛЯ 19/3, 229; SW I 905; БЕР І 285; Skok І 623— 624.— Пор. грохати.

[грецило] «галун», [грицйло] «тс.» Ж; — не зовсім ясне; можливо, утворене на основі вживаного у Закарпатті виразу грецький квас «галун» під впливом назв речовин на -ило (дубило, квасило).

[грецул] «шліфувальний брусок (з породи пісковиків) Ко; — не зовсім яс­не; очевидно, пов'язане з рум. grésie (grézie) «мінерал-пісковик; точильний камінь», яке зіставляється з алб. gëre-së.— DLRM 346.

[грецюватий] (у виразі грецювата вівця «вівця, що хворіє на вертіж, вна­слідок чого кружляє в агонії») Я, [гри-цюватий] «тс.» Я; — пов'язане, очевид­но, з грець «удар, крововилив у мозок, параліч»; назва виникла, мабуть, на тій основі, що вівцю вважали ураженою ударом або паралічем.— Див. ще грець¹.

грець¹ «апоплексичний удар, пара­ліч», — р. [грец] (лайл.) «диявол», [иг-рецї «нечистий дух, домовик; параліч; припадок крикливиці; блазень»; —по­хідне утворення від дієслова грати; назва зумовлена мимовільними незвич­ними рухами чи криками хворих; зву­кова близькість до болг. гръч «спазм», схв. грч «тс», очевидно, випадкова.— Потебня К ист. зв. IV 60.—Див. ще грати.