I 1, 136; Фасмер I 83; Шипова 114; Sławski I 403; Brückner 168; Skok II 53; Bern. І 491; Lokotsch 65.

[гарбузи] «картопля» ДзАтл І, [гар-будзй] «тс.» тж, [гарбудзянка] «поле, з якого знято картоплю» ДзАтл II, [гарбузянка] «тс.» тж, О; — результат перенесення назви гарбуза на картоплю за спільною ознакою — круглою фор­мою.— Див. ще гарбуз.

[гарбузйнка] (сорт груші) Я, [гарбу-зівка] «тс.» Я; — очевидно, пов'язане з гарбуз; мотивація назви неясна.

[гарведа] «лайка, сварка, супереч­ка» Ж; — п. harwa «крик, галас» (від укр.?); — неясне; можливо, утворене від основ іменника *гаръ «данина; взяття в рабство» і дієслова вести (веду); в такому разі первісно могло означати «забирання чи провадження (варягами) челяді в рабство».— Пор. гарма-дарма, вести.

[гаргара¹] «сварлива жінка», [тар· râpa]; — бр. [гаргара] «тс»; — очевид­но, утворене на основі подвоєного вигу­ку гар з афективною зміною г на г у дру­гому варіанті; менш переконливе виве­дення (Фасмер ГСЭ III 31) від гр. γαρ­γάρα «говір, лайка».— Див. ще гар¹.

[гаргара²] «велика, погано опоря­джена кімната» ВеЗн; — бр. гаргара «громіздка, неоковирна річ»; — афек­тивне утворення.

[ґаргала] «горло, гортань», [ґарґало, ґарґачка Ж] «тс», [ґарґалізовшпи] «по­лоскати горло» ВеУг; — п. [gargieła] «гортань», gargaryzować «полоскати гор­ло», болг. гаргара «полоскання горла», м. гаргара «тс», схв. гаргаризирати «полоскати горло»;—запозичене з ла­тинської мови, можливо, через поль­ську; лат. gargala є наслідком контамі­нації gurgulio «гортань», утвореного з ос­нов іменників gurges «безодня, горло» і gula «горло», та дієслова gargarizo «полощу горло», яке походить від гр. γαργαρίζω «тс.» звуконаслідувального походження.— Ernout—Meillet I 267; Walde—Hofm. І 583; Frisk I 290.

[гаргара] (орн.) «гагара чорновола, гагак, Colymbus arcticus (Gavia arctica L.?)» Ж; — звуконаслідувальне утво­рення, паралельне до гагара (див.).

472

гаргачки

гарей

(ґарґачкиї «аґрус»; — результат афек­тивної видозміни форми [ґаґацки, ґе-ґацки] «тс».— Див. ще гаґацка.

[гаргуц] (вигук для передачі звуку від падіння чого-небудь великого) Па;— звуконаслідувальне утворення, анало­гічне до беркиць і под.

[гард] «перегородки для ловіння риби; перегородка поперек річки з ка­міння; риболовний завод», [гард] «тс», [гардаджгй] «майстер, який робить гард», [гардівнйчий] «наглядач за ри-бальнями», І кардувати] «гатити, робити загату», ст. гаръдъ (1676); — болг. [гард] «відгороджена частина моря для розведення риби», схв. [гарда] «загород­ка на Дунаї для вилову білуги»; — запо­зичення з румунської або молдавської мови; рум. gard «огорожа; загата для ловіння риби», молд. гард «тс.» походить з дако-мізійської або з слов'янських мов.— Дзендзелівський НЗ УжДУ 13, 95;Scheludko 129; БЕР І 231; СДЕЛМ 84; Nandris ZfSlPh ЗО, 147.

[гарда] «прикраса, оздоба» Ж, [згар-да\ «прикраса з монет» Ко, [згарди] «намисто» Я; — запозичення з поль­ської мови; п. garda «кругла бляха на рукоятці палаша або шпаги, яка за­хищає долоню; намисто з монет» похо­дить від фр. garde «тс, ефес», пов'яза­ного з дієсловом garder «зберігати».— Kopaliński 349; Sł. wyr. obcych 243; Dauzat 354.— Див. ще гардероб.

[гардаман] «міцна горілка», [гарде-ман] «тс»; — запозичення з польської мови; п. kardamonka «наливка на карда­моні» походить від kardamon «карда­мон, Amonium cardamonum», запозиче­ного з грецької мови, можливо, через латинську (лат. cardamonum); гр. καρ-δάμωμον «рослина з гострим смаком, насіння якої вживалося для приправи їжі» утворене з основ іменників κάρδα-μον (бот.) «вид кресу, Lepidium sati­vum», можливо, пов'язаного з дінд. kardamah «якась рослина», і αμωμον «якась індійська запашна рослина».— Kopaliński 477; Sł. wyr. obcych 342; Frisk I 100, 786—787.

[ґардан] «тарган» Ж; — неясне; мож­ливо, результат фонетичної видозміни слова, спорідненого з схв. грдан «по-

творний, бридкий, огидний», слн. gtd «тс», grdina «огидна істота».

гарденія (бот.) «Gardenia»; — р. гар­дения, бр. гарденія, η. gardenja, ч. gar­denie, слц. gardénia, схв. слн. gardé-nija; — засвоєна наукова назва нлат. gardenia, утворена від імені англійсь­кого природознавця Олександра Гардена (Garden) (помер у 1791 p.).— Шанский ЭСРЯ І 4, 28; Kopaliński 349; SW I 803; Sł. wyr obcych 243.

гардероб, {гардероба], гардеробна* гардеробник;—p. болг. гардероб, бр. гардэроб, п. ч. garderoba, слц. слн. garderoba, м. схв. гардероба; — запо­зичення з французької мови; фр. garde-robe утворене від основ дієслова garder «зберігати», яке відбиває франк, wardön «пильнувати, чергувати», і robe «плаття* (ст.) одяг», що походить від герм. *rauba «здобич» (нвн. Raub «здобич», двн. roub «грабування», дангл. rëaf «здобич, одяг»).—Шанский ЭСРЯ І 4, 28—29; Фасмер І 393; Dauzat 354, 635; Kluge— Mitzka 585.— Див. ще варта, роба.

[гардибурка] «картопля», [гарди-б^рка] «тс.» Ж; — очевидно, результат контамінації форм [ґараболя] чи [гар-дох] і [мандибурка] «тс».— Див. ще ґараболя, картопля, мандибурка.

гардина; — р. болг. гардина, бр.гар-дзіна, ч. вл. нл. gardina, слц. gardina;—■ запозичення з німецької мови; нвн. Gardine, снн. gordine походить від фр. courtine «портьєра», яке в цьому зна­ченні було засвоєне з італійської моей; іт. cortina «портьєра» походить від піз-ньолат. cortina «тс», утвореного від cors (<cohors) «обгороджений двір, обо­ра» за зразком гр. αυλαία «завіса», по­хідного від αυλή «двір».— СІС 140; Шан­ский ЭСРЯ І 4, 29; Фасмер І 393; Dau­zat 214; Walde—Hofm. І 242, 280.

гардовйна — див. горд.

гарем, гаремник «багатоженець», га-ремниця «гаремна дружина або налож­ниця»; — р. гарем, бр. гарэм, п. ч. слц. вл. harem, болг. харем, м. схв. харем, слн. harem; — запозичено з тюркських мов, можливо, через французьке посе­редництво (фр. harem «гарем»); тур. ha­rem «гарем, жіноче відділення в домі;

47а

гарець

гармасар

дружини і дочки, що мешкають у га­ремі», крим.-тат. haram «тс.» походить від ар. haram «заборонене; священне; храм; дружина», harim «дружина; га­рем, жіноча половина дому».— СІС 140; Шанский ЭСРЯ І 4, 29; Фасмер І 393; Шипова 114; Lokotsch 64; Радлов II 1750; Räsänen Versuch 155.

[гарець¹] (бот.) «флокс, Phlox» Ж, [гарнец] «тс.» Ж, [горець] «флокс Дру-монда» Мак; — очевидно, пов'язане з горіти; назва зумовлена яскраво-чер­воним забарвленням квітів більшості різновидів флоксів; пор. інші назви Флокса: [огник, світлик].— Див. ще горіти.

гарець², гарець — див. гарнець.

гарикати «бурчати, покрикувати», Ігарюкати] «тс», [гарукатися] «свари­тися», [гарюкатися] «тс», гарикало «крикун, буркотун», [гарюкало] «тс», [гарука] «сварлива людина», [гарикли­вий] «сварливий, бурчливий», [гарікли-вий] «тс»; — результат видозміни ос­нови дієслова гаркати, як у бухкати — бухикати, мазати — мазюкати та ін.— Див. ще гар¹.— Пор. гйр¹.

[гаріль) «крихта, дрібна частина, пи­линка», [гарель] «тс», ст. галеръ «дріб­на грошова одиниця» (XVI ст.), гарЪль «тс.» (XVII ст.); — п. halerz «старовинна дрібна австрійська монета», ч. hal if, ст. haléf, heléf, вл. halaf; — запозичено з середньоверхньонімецької мови, мож­ливо, через польське посередництво; свн. hallaere, haller, heller «тс.» є скоро­ченням виразу Haller pfenninc «галь-ський пенязь» від назви міста Hall, де з XIII ст. карбувалися ці монети.— Richhardt 53; Sławski I 395; Brückner 167.— Пор. гелер.

гаркавити «вимовляти задньоязичне ρ замість передньоязичного», гаркати «тс:», [гаркавець] «той, хто гаркавить», гаркун, гаркуша «тс», [гаркота] «гарка­вість», гаркавий; — бр. гаркавіць, гар­каєш, п. harkawy; —звуконаслідувальне утворення, аналогічне до гар¹, гаркати «гуркати, торохтіти» (пор.).

Ггарлик] «товстий очерет, з якого виготовляють рибальські снасті (кітці)» Mo; — неясне.

474

[гарлйкати] «погано співати»; — ре­зультат контамінації дієслів горлати ([гарлати]) і курликати.— Див. ще гор­ло, курли.

[гарма-дарма) «даремно», [гармо-дармо] «тс.» Я; — складне утворення, перший компонент якого являє собою адвербіалізовану форму орудного від­мінка двоїни колишнього іменника *гаръ «данина», що походить від дісл. harr (haerr) «князь» (букв, «сивий») чи harri «князь», споріднених з двн. днн. hêr «благородний, почесний, високий, пре­красний», нвн. hehr «величний, священ­ний, високий», Herr «пан», herrlich «чу­довий»; слово *гаръ лежить в основі слів безгар, гарний та ін.; щодо семантики пор. пов'язане з *гаръ п. haru-haru, ni pieniędzy, ni towaru «rapy-гару, ні грошей, ні товару».— Мельничук Мово­знавство 1969/1, 32; Jóhannesson 197; Falk—Torp I 460; Kluge—Mitzka 296.— Див. ще дати.— Пор. безгар, râpa, гар­бати, гарведа, гарний, гарувати, зугар­ний, угара.

гармаза — див. гармиза.

[гармак] (різновид одягу) Я; — оче­видно, пов'язане з [арим'як] «тс.» як інший варіант цієї назви, зумовлений іншим шляхом запозичення.— Див. ще арим'як.

[гармаки] «вила на три-чотири ріж­ки» Mo; — очевидно, результат видо­зміни слова [бармакй] «вила на п'ять ріжків» (див.).

гарман «тік», [гарманка] (заст.) «ка­ток, яким молотять», [гармановка] «мо­лотьба» Mo, гарманити «молотити запря­женим катком», гарманувати «тс»;— болг. харман; — запозичення з турець­кої мови; тур. harman «молотьба, тік» походить від перс, harman «купа збіж­жя», спорідненого з тадж. хирман «купа зерна або необмолоченого хліба», курд. Xerman «стіг; зібраний хліб; молотьба, тік».— Акуленко 138; Шипова 115; Lo­kotsch 69.

[гармасар) «жеребець»; — запозичен­ня з румунської мови; рум. harmäsar «кінь, жеребець», annasar «тс.» походить від лат. admissärius, «плідник, завод­ський кінь», пов'язаного з admittere «допускати, дозволяти», що складається

гармасувати

гарнаситися

з префікса ad- «до» і дієслова mittere «кидати; пускати, посилати».— Ше-лудько 129; DLRM 43; Pu^cariu 11; Walde—Hofm. I 13.— Див. ще аван­тюра, МІСІЯ.

[гармасувати] «топтати, толочити» Па;—очевидно, результат контаміна­ції дієслів гарманувати «молотити, ви­топтуючи катком» і [гарнасуватися] «во­зитися, борсатися, битися, м'ятися».— Див. ще гарман, гарнаситися.

гармата, [армата] «гармата, артиле­рія», гарматень (заст.) «снаряд», гарма-терія (заст.) «артилерія» Пі, гарматій (заст.) «гарматник, гармаш», гармат­ник, гарматня (заст.) «батарея; гармат­ний ливарний завод» Пі, гармачук (заст.) «артилерійський юнкер; малень­кий гарматник» Бі, гармаш, [армаш] «гармаш», гарматний (заст.) «артиле­рійський», ст. з гарматъ (1494); — бр. гармата, п. ст. harmata, armata, схв. армата «армія»; — через польську мову запозичене з італійської; іт. armata «військо, армія» походить від лат. armâ-tus «озброєний», пов'язаного з arma «зброя».— Москаленко УІЛ 22; Rich-hardt 53; Булыка Белар. лінгв. 4, 63; Sadn.— Àitz. VWb. I 29; Bern. I ЗО.— Див. ще армія.

[гармати] «згрібати граблями» Ж;— не зовсім ясне; можливо, результат се­мантичної видозміни давнішого *гар ймати «брати данину», паралельного до гарбати (давніше *гар брати «тс»), зближеного з грабати.— Пор. гарма-дарма, ймати.

гармидер, [гарм'їдер], [гармйдерник] «той, хто робить гармидер», [гармидеру-еати] «робити гармидер»; — р. [гармй-дар], бр. гармідар, п. harmider (з укр.); — неясне; можливо, походить від перс, ^armïdan «сваритися, сперечатися, сердитися, гніватися, ричати»; незадо­вільною з семантичного погляду є спро­ба (Brückner 377; PF 6, 619; KZ 42, 39, 46, 214—215; Bern. I 377) зв'язати слово з турецьким виразом narami deres (назва відомого розбійницького кубла) з harami «розбійник», derę «ущелина, яр»; викликає сумнів і твердження (Kar­łowicz SWO 205; Rudnicki JP 3, 90—96; Korbut PF 4, 523) про зв'язок з німець-

ким вигуком hernieder «сюди вниз».— Sławski І 406—407; Rozwadowski JP 1, 107—108.

[гармйз] «клопіт; привід» Я, [гармиз-ка\ «тс.» Я, [ярмйс] «привід, спосіб, за­сіб», [ярміз, ярм'їс] «тс»; — неясне; можливо, запозичене з тюркських мов; пор. тат. [йрмач] «горе, турбота», каз. армаш «сильне бажання», армаш «тс», яке виводиться від перс, àrman «ба­жання, сум».— Радлов І 340, 802, 803.

[гармиза] «гарнізонний солдат», [гар-мазаЛ «тс.» Я; ■— Р· [гармиза] «тс; інва­лід», [гарниза] «службовців гарнізоні»;—· результат видозміни форми гарниза, утвореної від гарнізон.-— Шанский ЭСРЯ І 4, 32.— Див. ще гарнізон.

гармонія «музичний інструмент», гар­моніка, гармоніст, гармонь, гармош­ка; — р. гармония, гармоника, гармонь, гармошка, бр. гармонік, п. ч. вл. harmo­nika, слц. harmonia, болг. м. хармоника, схв. хармоника, слн. harmonika;— пер­вісною була форма гармоніка, запози­чена, можливо, через російську з ні­мецької або англійської мови; нім. Har­monika, англ. harmonica «тс.» (з 1762 p.) походять від лат. harmonicus «гармо­нійний», що відбиває гр. αρμονικός «гармонійний, музичний», похідне від αρμονία «зв'язок, стрункий порядок», пов'язаного з άρμα «колісниця, упряж­ка», άραρίσκω «припасовую, виготов­ляю», спорідненими з вірм. arari « я ро­бив», псл. ramo «плече, рука», укр. рамено.— С1С 140; Акуленко 136; Rich-hardt 53; Шанский ЗСРЯ І 4, ЗО; Фас-мер І 394; Sławski І 407; Hołub—Kop. 120; Kluge—Mitzka 290; Frisk I 128, 142—143, 144; Boisacq 73.

[гарнаґати] «гомоніти, балакати» Ж; — очевидно, результат контамінації дієслів [гарабакати] «горлати; варня­кати» або гаморйти «гомоніти» і варня­кати.— Див. ще варнякати, гам, га­рабакати.

[гарнаситися] «возитися, борсатися, битися, м'ятися», [гарнасуватися] «тс», [гарнасся] «зім'ята солома, трава; зі­м'яті речі»;— запрзичення з польської мови; п. [harnasać] «розкидати важкі речі», [harnasać się] «битися; розкидати важкі речі; бути неспокійним, руха-

475

гарнець

гарнушка

тися з шумом, галасом», [harnasz] «со­лома, змішана із сміттям», harnaś (заст.) «розбійник, отаман», harnasz (заст.) «зброя, броня» походять від нім. Har­nasch «броня, зброя, панцер, лати», Harnisch, свн. harnas, harnaes(t) «тс», яке зводиться до фр. ст. harnais «зброя», herneis «тс», утвореного від дісл. *hernest «військовий запас».— Brückner 169; SW II 20; Kluge—Mitzka 290; Dau-zat 385.

гарнець «стара міра сипких тіл і рі­дин; посуд на цю міру», [ґарнець (род. в. ґарця)] Me, гарець «тс», [гарчик] «дере-в 'яний посуд для солі, сільниця» Я, ст. гарнець (XVII ст.); — р. бр. гарнец; — запозичення з польської мови; п. gar­niec «тс; великий горщик» споріднене з укр. горня, горщик.— Винник 110— 111; Richhardt 50; Фасмер I 394; Преобр. І 119; Sławski І 260.— Див. ще горно.

гарний «хороший, красивий», [гарен] «здатний, спроможний» Ж, [гарнюк] «красень», гарнішії, гарнішати, [без-гарний] «надмірний, великий, незграб­ний», [згарний] «здатний, мастак», зу­гарний «тс», [негарен] «неспроможний» Ж, [невгарний] «нездатний; противний, неприємний Ж», незугарний «тс»; — р. [гарный] «весільний» (з укр.?), бр. [гарны] «хороший», п. [harny] «гарний, спритний» (з укр.), [herny] «тс», болг. харен «гарний», м. арен «тс»; — похідні утворення від пд.-др. *гаръ (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в ад­вербіалізованому виразі [гарма-дарма] «даремно» ([гармо-дармо] «тс») і утво­реного на основі дісл. (варязького) harr (haerr) «князь» (букв, «сивий, старий»), narri «князь»; таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі пер­вісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»; від укр. гарний походить молд. харник (рум. hârnic) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»; виведення від гр. χάρις «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фадмер І 394) необгрунтоване.— Мельничук Мовозн. 1969/1, 31—36.— Див. ще гарма-дар­ма.— Пор. безгар, râpa, гарбати, гару­вати, угара.

гарнйк — див. râpa.

[гарнівка] «сорт пшениці» Я; — ре­зультат видозміни форми *арнівка «тс», пов'язаної з арнаутка, шляхом збли­ження з прикметником гарний.— Див. ще арнаутка.

гарнізон; — р. болг. м. гарнизон, бр. гарнізон, п. garnizon, ч. слн. garni-zóna, вл. garnizona, схв. гарнизон, слн. garnizija «гарнізон», garnizon «місце роз­ташування гарнізону»; —запозичення з німецької або французької мови; нім. Garnison походить від фр. garnison, утво­реного від garnir «постачати, озброюва­ти», яке зводиться до франк. *warnjari «берегтись», спорідненого з двн. warnon «тс», дангл. wearnian «тс; берегти», нвн. warnen «застерігати», wahren «по­мічати», лтс vertiês «дивитись, поміча­ти», лат. vereri «шанобливо дивитись», гр. ώρα «захист, турбота».— СІС 141; Шанский ЭСРЯ І 4, 32; Фасмер І 394; Dauzat 355; Kluge—Mitzka 233, 834, 840.— Пор. гармиза, гарнір.

гарнір, гарнірувати; — р. гарнир, бр. гарнір, п. garnirować «гарнірувати», ч. garnyrovati «тс», болг. гарнирам «гарнірую», м. гарнира «гарнірує», слн. garniranje; — запозичено з французької мови через російську; фр. garnir «по­стачати, прибирати, прикрашати» було засвоєне російською мовою як імен­ник.—СІС 141; Шанский ЭСРЯ І 4, 32—33; Kopaliński 350; БЕР І 231.— Див. ще гарнізон.

гарнітур; — р. гарнитур, бр. гарні­тур, п. garnitur, ч. слц. вл. garnitura, болг. м. схв. гарнитура, слн. garni­tura; — запозичення з німецької мови; нім. Garnitur «гарнітур, комплект, при­краса» походить від фр. garniture «тс», утвореного від дієслова garnir «поста­чати, прибирати, прикрашати».— СІС 141; Шанский ЭСРЯ І 4, 33; Фасмер І 394; Kopaliński 350; Dauzat 355.— Див. ще гарнізон.

(гарнушка] «глиняний посуд» Я, [горнушка] «тс.» Я, [ґарнушок] «бляша­ний горщик» Me; — запозичення з поль­ської мови; п. garnuszek «горщичок, горнятко» є зменшеною формою від garnek «горщик», спорідненого з укр.

476

гарпулець

гарувати

горня, горщик.— Sławski І 259—260.— Див. ще горно.— Пор. гарнець.

[гарпулець] «кіл із залізним нако­нечником, прив'язаний довгою мотуз­кою до плота; вбивається в берег для зупинки плота»;— результат видозміни слова [гартулець], можливо, під впли­вом гарпун.— Див. ще гартулець.

гарпун, гарпунер, гарпунник; — р. бр. гарпун, п. harpun, ч. harpuna, слц. слн. harpuna, болг. харпун, схв. харпун; — запозичено з голландської мови через посередництво російської; гол. harpoen «гарпун» виводиться від фр. harpon «тс», пов'язаного з ст. har­per «схопити», запозиченого з франк­ської мови, в якій harpön «виривати, тягти» споріднене з нвн. Herbst «осінь», лат. carpo «зриваю», гр. καρπός «плід», лит. kerpù «стрижу».— СІС 141; Шанский ЭСРЯ І 4, 34; Sławski I 409; Vries NEW 238; Dauzat 385; Kluge— Mitzka 304.

[гарсимш] (бот.) «дереза» Mo; — не­ясне; можливо, запозичене з перської мови (через посередництво тюркських?); пор. перс, хаг «колючка», sarnim «за­пашний, пахучий», тур. semen «жасмін»; пор. також тур. gars «насадження, по­садка», яке походить від ар. garasa «са­дити; сіяти».

гарт, гартівня, [гартовня] «піч для випалювання цегли», [гартйвка] «випа­лена цегла» Л, [гартувка] «тс.» Л, гар­тівник, [гартівнйчий], гартувальник, гартувальня, гартівний, гартовий, гар­тувальний, гартувати, перегарт, пере­гартівний, ст. за гарту (XVII ст.), гартовано (1622), гартовати (XVIII ст.); — p. гарт «металевий сплав для друкарських літер», [гартовать] «гар­тувати» (сталь), бр. гарт «гарт», гарта-ваць «гартувати», п. hart «гарт; твер­дість», hartować, слц. hartovat', болг. харт «металевий сплав для друкар­ських літер»; — запозичено з німецької мови, можливо, через польську; нім. hart «міцний, твердий» споріднене з гот. hardus «тс», очевидно, також гр. κρα-τύς «сильний, потужний», κράτος, κάρ-τος «твердість, сила, міць», лат. cancer «рак», дінд. krätuh «сила».— Кобилян-ський Мовозн. 1976/6, 32; Richhardt