5.2 Імунопатологія пухлин

5.2.1 Пухлинні антигени - це патологічно змінені (під впливом фізичних, хімічних, вірусних та інших факторів) автоантигени організму людини. Діляться на групи:

- антигени, котрі присутні і на пухлинних, і на нормальних незмінених клітинах (напр. антиген, який кодується геном CAMEL, презентується часточками HLA-A2, має епітоп MLMAQEALAFL, присутній на пухлинних клітинах меланоми та нормальних клітинах яєчка, плаценти, серця, скелетної мязевої тканини, підшлункової залози);

- диференційовані антигени, котрі присутні на пухлинних клітинах та на нормальних клітинах, з яких походить пухлина;

- “спільні” антигени, котрі присутні на пухлинах кількох типів (напр. антиген, який кодується геном MAGE-A1, презентується часточками HLA-A1, має епітоп EADPTGHSY, присутній на клітинах меланоми, пухлин молочної залози, пухлин легень);

- антигени, специфічні до пухлин, присутні тільки на пухлинних клітинах (як правило, пухлини людини не мають специфічних пухлинних антигенів, але є винятки, наприклад бета-катенін, змінений по причині точкової мутації, презентується часточками HLA-A24, має епітоп SYLDSGIHF, присутній тільки на клітинах деяких видів меланоми);

- антигени, названі онкофетальними, присутні на ембріональних тканинах, в нормі зникають в період диференціації (альфафетопротеїн, раково-ембріональний антиген).

- пухлинно-специфічні трансплантаційні антигени відіграють значну роль в процесах відторгнення пухлини посередництвом формування клітинної імунної відповіді, вони є різними у пухлин, котрі виникають під впливом канцерогенів, та ідентичні у пухлин, котрі виникають під впливом онковірусів.

Окрему категорію пухлинних антигенів становлять антигени, присутні в новоутворах, в патогенезі яких задіяні віруси:

5.2.2 Механізми імунного розпізнавання пухлинних антигенів:

- розпізнавання Т-лімфоцитами (стосується антигенів, в більшості випадків презентованих молекулами MHC 1-го класу лімфоцитам T CD8+(супресорами).Відомо, що зменшена експресія або відсутність молекул MHC класу I на пухлинних клітинах корелює із злоякісністю новоутвору. Відкриті пухлинні антигени, котрі презентуються також молекулами MHC класу II лімфоцитам T CD4+(хелперам), знайдені пухлинні антигени, котрі презентуються різними молекулами HLA-DR);

- за допомогою антитіл здійснюється розпізнавання таких пухлинних антигенів:

а/ антигенів В-клітинних лімфом з рецепторами CD 19, CD 20, CD 21, CD 22, CD 37;

б/ раково-ембріонального антигену (CEA з рецептором СD 66e, присутнього в пухлиних клітинах товстого кишківника, підшлункової залози, шлунку);

в/ альфафетопротеїну (на пухлинних клітинах і на нормальних клітинах печінки, жовчного міхура);

г/ пухлинного антигену СА-125 (присутнього на клітинах пухлин яйника, підшлункової залози, легень);

д/ простатоспецифічного антигену (PSA) (присутнього як на ембріональних клітинах, так і на пухлиних клітинах простати).

5.2.3 Ефекторні механізми імунної відповіді проти пухлинних клітин.

Імунологічні механізми пригнічення розвитку пухлини (протибластомні фактори):

• активність НК-клітин;

• дія Т-лімфоцитів-цитотоксичних;

• вплив цитокінів, синтезованих Т-лімфоцитами (в тому числі Т-хелперами);

• цитотоксична дія активованих макрофагів та нейтрофілів;

• вплив цитокінів, синтезованих макрофагами;

• клітинна цитотоксичність, залежна від антитіл;

• цитотоксичність антитіл, залежна від комплементу.

Природні протипухлинні механізми можна згрупувати по двох напрямках їх дії:

- активізацію функцій моноцитів/макрофагів (тобто активізацію ними Т-хелперів;синтез інтерлейкіну-12, котрий активізує Тх1 та НК; секрецію прозапальних цитокінів IL-1, IL-6, TNF-альфа, посилення запалення та інтеграцію захисних сил)

- активізацію Т-хелперів (синтез ними IL-2, яким стимулюється проліферація Т-хелперів, Т-цитотоксичних, моноцитів/макрофагів, НК-клітин; синтез ними IFN-гамма, TNF-альфа для впливу на протипухлинні властивості моноцитів-макрофагів); синтез ними IL-3 та колонієстимулюючих факторів для стимуляції кровотворення).

5.2.4 Імунологічні механізми, сприяючі росту пухлини.

Імуносупресія: екзогенного походження (деякі ліки, вірусні інфекції); ендогенного походження (клітини-супресори та супресорні фактори).

Імуноселекція:

• зменшена експресія молекул MHC, відсутність костимулюючих молекул

CD 80 та CD 86 на пухлинних клітинах ;

• слабка імуногенність пухлинних антигенів, наявність різних пухлинних антигенів на первинній пухлині та клітинах метастазів

• утворення розчинних форм пухлинних антигенів

• пухлинні клітини, втрачаючи рецептор до TNF, стають резистентними до апоптозу

• на пухлинних клітинах посилюється експресія рецепторів до ростових факторів

Імуномодуляція (уникнення імунологічного нагляду): маскування антигенів на пухлинних клітинах; утворення комплексів пухлинних антигенів із специфічними антитілами і блокування відповідних ефекторних клітин;стимуляція росту пухлинних клітин специфічними антитілами, присутніми в малих кількостях; опсонізація і знищення клітин, здатних фагоцитувати пухлинні клітини; активність антиідіотипічних антитіл; стимуляція росту пухлинних клітин продуктами синтезу лімфоцитів тощо.

Особливий імунологічний феномен, сприяючий розвиткові новоутвору, називається “імунологічним приспішенням”. Він реалізується такими механізмами: