- •5 Курс, медичний факультет
- •4 Години
- •5.5 Імунні аспекти аутоімунної патології
- •5.1.1 Класифікація мкх-10:
- •5.1.2 Клініко-анамнестичні критерії ідз
- •5.2 Імунопатологія пухлин
- •5.2.2 Механізми імунного розпізнавання пухлинних антигенів:
- •5.2.3 Ефекторні механізми імунної відповіді проти пухлинних клітин.
- •5.2.5 Лабораторна імунологічна діагностика пухлинних процесів
- •5.3.1 Імунопатологія репродукції.
- •5.3.3 Імунологія лактації
- •5.3.4. Імунозалежні форми непліддя в шлюбі
- •5.3.5 Імунологічні механізми невиношування:
- •5.3.6 Імунологічні конфлікти “мати-плід”: діагностика, лікування, профілактика
- •5.4 Трансплантаційний імунітет, конфлікт «трансплантат проти хазяїна»
- •5.5 Імунні аспекти аутоімунної патології
- •5.5.1 Ознаки аутоімунного захворювання
- •5.5.3 Вроджені імунодефіцити, шо спричиняють аутоімунну патологію:
- •5.5.4 Принципи лікування аутоімунної патології
- •Vі. План та організаційна структура заняття
- •VII. Методика організації навчального процесу на практичному (семінарському) занятті.
- •7.1. Підготовчий етап.
- •7.2. Основний етап
- •7.3. Заключний етап.
- •VIII. Додатки
- •8.1. Теоретичні питання підготовчого етапу:
- •Iх. Висновки:
5.2.5 Лабораторна імунологічна діагностика пухлинних процесів
Перед проведення специфічних лабораторних методів визначання пухлинних антигенів необхідно визначити загальний стан імунної системи пацієнта, і врахувати вікові критичні періоди розвитку пухлин:
1/.Дитячий вік (період становлення імунної системи)
2/.Юнацький вік (перебудова гормональної регуляції імунної системи)
3/.Похилий вік (період зниження активності імунної системи)
За даними ВООЗ, 60%-70% від загального числа пухлин виникають власне в ці періоди життя.
Лабораторними маркерами злоякісного росту є:
пухлинні специфічні антигени (PSA в ранньому періоді розвитку раку простати,
СА 19-9 при раку органів шлунково-кишкового каналу, підшлункової залози,
СА-125 при раку молочноїзалози та яйників, СА 15-3 при раку молочної
залози)
інші антигени (напр. Р-53 при пухлинах сечового міхура, SCC при раку легень,
стравоходу та прямої кишки)
раково-ембріональний антиген (є маркером раку товстої кишки, печінки,
підшлункової залози, шлунку, щитовидної та молочної залози, сечового міхура)
гормони (напр.бета-хоріонічний гонадотропін при хоріономах, пухлинах матки, яєчок)
ферменти (напр. ЛДГ)
глікопротеїни ( напр. альфа-фетопротеїн при гепатоцелулятному раку)
ліпіди
білки (напр. гострофазові: лактоферин збільшується при хворобі Ходжкіна, лімфосаркомах, СРБ- при всіх пухлинах)
5.2.6 Імунотерапія пухлин. Основний принцип застосування імунотерапії у онкологічних хворих – підтримка традиційних методів лікування (хірургічного видалення пухлин, хіміотерапії та радіотерапії). Тільки в окремих випадках імунотерапія може становити перший рівень лікування.
Пухлини, в лікуванні яких можна використовувати імунотерапію: меланома, рак нирки, неходжкінська лімфома, волосатоклітинний лейкоз, рак прямої кишки, рак яйників, гліома, саркома м’яких тканин.
Форми імунотерапії пухлин:
1/. Активна: специфічна – подача пацієнтові пухлинних клітин або їх антигенів. Протипухлинні “щеплення”- в класичній формі пацієнтові подають опромінені або вбиті автологічні або аллогенні пухлинні клітини або їх екстракти, в змодифікованій формі пухлинні клітини або антигени подаються з адювантами або цитокінами (IL-2, IL-3, GM-CSF). “Щеплення “ найкраще підходять для лікування пухлин котрі мають добре визначені антигени (напр. меланоми). Найновіша генерація “щеплень” – введення методами генної інженерії до пухлинних клітин генів (для цитокінів IL-2, IL-4,IL-7,GM-CSF, TNF, IFN-гамма для молекули В 7,1) а також молекул пухлиноасоційованих вірусів.
- неспецифічна – активація імунологічних механізмів пацієнта імуностимулюючими препаратами, в т.ч. цитокінами; Цього досягають введенням пацієнтові імуностимулюючих препаратів (БЦЖ, левамізолу) або цитокінів (TNF, IL-2, IL-4, IL-12, інтерферонів в різних комбінаціях і як монотерапія); комбінація цитокінів та цитостатиків
2/.Пасивна: введення пацієнтові специфічних моноклональних антитіл, часто спеціально змодифікованих (модифікація структури моноклонального антитіла зменшує його молекулярну масу, а також імуногенність).
3/ Адаптивна: введення довенно або місцево пацієнтові імунних клітин: а/ TIL-лімфоцитів (лімфоцитів, інфільтруючих пухлину), ізольованих та культивованих з додаванням IL-2; б/ ЛАК (лімфокін-активованих кілерів самих або з цитокінами); в/ моноцитів хворого.
