5.2.5 Лабораторна імунологічна діагностика пухлинних процесів

Перед проведення специфічних лабораторних методів визначання пухлинних антигенів необхідно визначити загальний стан імунної системи пацієнта, і врахувати вікові критичні періоди розвитку пухлин:

1/.Дитячий вік (період становлення імунної системи)

2/.Юнацький вік (перебудова гормональної регуляції імунної системи)

3/.Похилий вік (період зниження активності імунної системи)

За даними ВООЗ, 60%-70% від загального числа пухлин виникають власне в ці періоди життя.

Лабораторними маркерами злоякісного росту є:

• пухлинні специфічні антигени (PSA в ранньому періоді розвитку раку простати,

СА 19-9 при раку органів шлунково-кишкового каналу, підшлункової залози,

СА-125 при раку молочноїзалози та яйників, СА 15-3 при раку молочної

залози)

• інші антигени (напр. Р-53 при пухлинах сечового міхура, SCC при раку легень,

стравоходу та прямої кишки)

• раково-ембріональний антиген (є маркером раку товстої кишки, печінки,

підшлункової залози, шлунку, щитовидної та молочної залози, сечового міхура)

• гормони (напр.бета-хоріонічний гонадотропін при хоріономах, пухлинах матки, яєчок)

• ферменти (напр. ЛДГ)

• глікопротеїни ( напр. альфа-фетопротеїн при гепатоцелулятному раку)

• ліпіди

• білки (напр. гострофазові: лактоферин збільшується при хворобі Ходжкіна, лімфосаркомах, СРБ- при всіх пухлинах)

5.2.6 Імунотерапія пухлин. Основний принцип застосування імунотерапії у онкологічних хворих – підтримка традиційних методів лікування (хірургічного видалення пухлин, хіміотерапії та радіотерапії). Тільки в окремих випадках імунотерапія може становити перший рівень лікування.

Пухлини, в лікуванні яких можна використовувати імунотерапію: меланома, рак нирки, неходжкінська лімфома, волосатоклітинний лейкоз, рак прямої кишки, рак яйників, гліома, саркома м’яких тканин.

Форми імунотерапії пухлин:

1/. Активна: специфічна – подача пацієнтові пухлинних клітин або їх антигенів. Протипухлинні “щеплення”- в класичній формі пацієнтові подають опромінені або вбиті автологічні або аллогенні пухлинні клітини або їх екстракти, в змодифікованій формі пухлинні клітини або антигени подаються з адювантами або цитокінами (IL-2, IL-3, GM-CSF). “Щеплення “ найкраще підходять для лікування пухлин котрі мають добре визначені антигени (напр. меланоми). Найновіша генерація “щеплень” – введення методами генної інженерії до пухлинних клітин генів (для цитокінів IL-2, IL-4,IL-7,GM-CSF, TNF, IFN-гамма для молекули В 7,1) а також молекул пухлиноасоційованих вірусів.

- неспецифічна – активація імунологічних механізмів пацієнта імуностимулюючими препаратами, в т.ч. цитокінами; Цього досягають введенням пацієнтові імуностимулюючих препаратів (БЦЖ, левамізолу) або цитокінів (TNF, IL-2, IL-4, IL-12, інтерферонів в різних комбінаціях і як монотерапія); комбінація цитокінів та цитостатиків

2/.Пасивна: введення пацієнтові специфічних моноклональних антитіл, часто спеціально змодифікованих (модифікація структури моноклонального антитіла зменшує його молекулярну масу, а також імуногенність).

3/ Адаптивна: введення довенно або місцево пацієнтові імунних клітин: а/ TIL-лімфоцитів (лімфоцитів, інфільтруючих пухлину), ізольованих та культивованих з додаванням IL-2; б/ ЛАК (лімфокін-активованих кілерів самих або з цитокінами); в/ моноцитів хворого.