5.5 Імунні аспекти аутоімунної патології

5.5.1 Ознаки аутоімунного захворювання

• Прояви захворювання залежать від механізмів, які лежать в основі імунної відповіді, а саме: цитокіновий профіль, утворення специфічних антитіл чи цитотоксичних лімфоцитів.

• Захворювання носить затяжний хронічний характер з ознаками самопідтримування.

• У хворих, які страждають на аутоімунне захворювання, повинні бути виявлені циркулюючі аутоантитіла та/або розвиватися реакції сповільненої гіперчутливості.

• Повинні бути встановлені аутоантигени, які спричиняють цю реакцію.

5.5.2 Аутоімунна толерантність - це нездатність до імунної відповіді, індукованої

аутоантигеном. При дозрівання в тимусі аутореактивні клітини знищуються (негативна

селекція). В нормі існує невелика кількість аутореактивних клітин, які призначені для

елімінації власних аутоантигенів відпрацьованих клітин та їхніх структур. По завершенню

своєї функції вони гинуть шляхом апоптозу, тому не викликають аутоімунних захворювань,

вони лиш „санітари ” внутрішнього середовища.

Механізми підтримання аутотолерантності:

• Вибраковування на рівні тимуса аутореактивних Т-лімфоцитів.

• Анатомічно секвестровані органи (око, ЦНС, яєчка, щитоподібна залоза) володіють механізмами знищення аутореактивних клітин.

• Сигнали анергії від антигенпрезентуючих клітин та хелперів-регуляторних (CD4+CD25+).

• Антиідіотипічні антитіла, які блокують актореактивні антитіла.

Зрив імунологічної толерантності лежить в основі виникнення аутоімунної патології.

Причини наступні: порушення анатомічних бар’єрів; дисфунція тимусу; антигенна

мімікрія; модифікація аутоантигенів вірусами, хімічними та фізичними чинниками, ліками;

втрата супресивної активності хелперів-регуляторних (CD4+CD25+); мутації, вроджені

імунодефіцити, поліклональна активація суперантигенами (герпес віруси, ЛПС бактерій),

надлишкова циркуляція аутоантигенів, порушення фагоцитозу.

5.5.3 Вроджені імунодефіцити, шо спричиняють аутоімунну патологію:

- Гіпо- агамаглобулінемії: (селективний IgA ,гіпер-IgM, загальний варіабельний

імунодефіцит) – викликають СЧВ, ЮРА, синдром Шагрена, склеродермію, ДМ, васкуліти, цукровий

діабет І, міастенію, перніціозну анемію, аутоімуннийгепатит, поліендоктринопатію, первинну

недостатність наднирників, аутоімунний артрит.

- Дефекти С2,С4 комплементу - викликають СЧВ.

- Дефекти фагоцитозу - викликають утворення антинуклеарних, антинейтрофільних антитіл,

аутоімунний артрит.

5.5.4 Принципи лікування аутоімунної патології

- Заміщення втраченої функції (діабет, гіпотіреоз).

-Імуносупресія (циклоспорін, циклофосфан, меркаптопурін, преперати золота, пеніциламін,

плаквеніл, лефлюномід, глюкокортикостероїди, НСПЗП, гепарин, пентоксифілін, антибіотики,

хлорамфенікол, рапаміцин, моноклональні антитіла, антилімфоцитарні сироватки).

- Імуномодуляція (препарати тимусу, цитокіни-, антитіла до цитокінів та іх рецепторів імуноглобуліни).

- Еферентні методи.

- Пероральне введення антигенів, яке стимулює толерантність через вироблення sIgA.