1. Підготовка промови

Як відомо, всі хороші імпровізації ретельно готуються заздалегідь. Виступ без попередньої підготовки, особливо початківця-оратора, майже напевно буде провальним. Пам’ятайте афоризм Марка Твена: “Потрібно більше трьох тижнів, щоб підготувати гарну коротку промову експромтом”.

Спочатку зробіть “каркас” або “скелет” майбутнього публічного виступу.

Визначте мотивацію слухання людьми вашого виступу. Для чого це їм потрібно? Що корисного чи цікавого вони дізнаються для себе?

Виділіть головну ідею вашої мови.

Виділіть підзаголовки, розділивши вашу ідею на кілька складових частин.

Визначте ключові слова, які ви повторите кілька разів, щоб присутні краще запам’ятали, про що ви їм розповідаєте.

Ретельно продумайте план і структуру майбутньої промови. Вона повинна включати вступ, основну частину і висновки (закінчення)

Підготувавши “скелет”, починайте нарощувати на ньому “м’язи”.

Знайдіть яскраві приклади з життя, з історії, літератури, які використовуєте в процесі виступу.

Підготуйте необхідні схеми, ілюстрації, графіки для зорового закріплення інформації.

Визначте момент у ході виступу, коли ви звернетеся до аудиторії з якимось питанням, з проханням щось назвати, перерахувати – це допоможе присутнім сконцентрувати свою увагу на обговоренні теми і значно підвищить ефективність сприйняття вашого матеріалу.

Напишіть повний текст. Особливу увагу приділіть його початку і закінчення.

Особливістю вступу я є те, що аудиторія за ним дуже швидко складе враження про вас, і це враження буде домінувати протягом усього виступу. Якщо у вступній частині допустити помилки, їх важко буде виправити. Важливо із самого початку зацікавити публіку. Для цього у вступній частині можна використовувати будь-який дотепний жарт, розповісти цікавий факт чи згадати видатну історичну подію, обов’язково пов’язуючи їх з темою виступу.

Заключна частина публічного виступу передбачає підбиття підсумків. У закінченні потрібно нагадати ключові проблеми, порушені у виступі, обов’язково повторити всі основні ідеї. Вдалість конструкції останніх фраз, посилена їх емоційністю, виразністю, не тільки викличе оплески слухачів, а й перетворить їх у ваших прихильників.

Головний ваш контролер – час. Уважно слухати і сприймати ваші ідеї публіка може тільки обмежений термін, обумовлений психофізіологічними причинами (звичайно не більше 15-20 хвилин, потім увага аудиторії починає слабшати). Від вас чекають коротких, чітких, зрозумілих, переконливих і доступних фраз. Дотримуйтесь Чеховського: “Стислість – сестра таланту”. Враховуйте темпоритм вашої мови. Найсприятливіша швидкість для сприйняття – приблизно 100 слів за хвилину. При плануванні виступу обов’язково враховуйте час, який потрібно буде витратити на відповіді на запитання.

Бажано дізнатися заздалегідь, перед ким вам доведеться виступати: чисельність аудиторії, її інтереси, погляди, чого вона чекає від оратора, яку реакцію необхідно отримати від неї. Залежно від цих показників відкоригуйте окремі моменти свого виступу. Потрібно перебувати на одному культурному рівні з аудиторією, спілкуватися її мовою, тільки в цьому випадку можна розраховувати на встановлення психологічного контакту між оратором і слухачами. Не слід торкатися тем, які виходять за рамки розуміння аудиторії.

Перевірте за словниками значення “розумних” слів, які ви використовуєте. З’ясуйте правильність їх вимови. Мовні помилки можуть викликати глузування на вашу адресу і згубити весь виступ, яким би геніальним він не був за змістом.

Коли промова підготовлена, її основні положення або тези краще записати на невеликі картки. Розташуйте їх послідовно. Такими картками дуже зручно користуватися під час виступу. Якщо це не дво-тригодинні доповіді, то читати текст не рекомендується, бажано вивчити його напам’ять і виголошувати, лише час від часу заглядаючи у свої нотатки.

2. Місце виступу. Кафедра або трибуна, сцена або балкон, взагалі будь-яке піднесення над рівнем підлоги завжди викликають страх у людей, які не мають достатнього досвіду публічних виступів. Е. Морен називав це “страхом сцени”, а Марк Твен рекомендував тим, хто боїться виступу: “Заспокойтеся, адже публіка все одно від вас нічого не очікує”. Краще налаштувати себе так, ніби ви в першу чергу самі собі хочете розповісти щось цікаве, одночасно ознайомивши з ним і всіх присутніх.

Перед виступом дуже важливо вивчити приміщення, щоб встановити, з якого боку будуть дивитися на вас слухачі. Вибираючи місце, враховуйте свій зріст. Необхідно перевірити, чи всі зможуть вас бачити. Якщо потрібно говорити за трибуною, то при невисокому зрості подбайте про те, щоб під трибуну помістили міцну підставку. Необхідно простежити, щоб оратора було видно по груди.

Якщо під час публічного виступу доведеться сидіти, перевірте зручність вашого місця. Сидячи за столом, не можна сутулитися і класти на нього руки; сидячи в кріслі, не можна спиратися на підлокітники і спинку, закидати ногу на ногу, зчіплювати руки на колінах, намагайтеся сидіти на краю крісла, трохи нахилившись вперед з відсунутими злегка назад ногами і притиснутими до підлоги п’ятами; необхідно сидіти прямо, вільно, випромінюючи відкритість і доброзичливість; дивитися людям в очі, стежити за їхніми емоціями, жестами й мімікою, всім своїм виглядом демонструвати турботу та розуміння.

3. Одяг. Виступ перед великою аудиторією нагадує спектакль, тому велике значення має одяг доповідача. Під час публічного виступу оратору доводиться сидіти за столом, стояти на високій кафедрі, за трибуною і т.д. З огляду на це штани та спідниці повинні бути досить довгими, шкарпетки – високими, туфлі – бути в повному порядку.

Одягайте ті речі, у яких ви відчуваєте себе комфортно, які не відволікають вас своєю незручністю. У вас не повинно виникнути думки: “Як воно на мені сидить?”. Краще не користуйтеся зовсім новими речами, які одягаєте вперше. Одяг і взуття не повинні приносити вам внутрішній дискомфорт і відволікати вашу увагу.

Універсальне правило успішного публічного виступу: не допускати дисбалансу між тим, що ви говорите, і тим, як ви виглядаєте. В офіційних випадках краще використовувати середньо-темний костюм, білу або кольору слонової кістки сорочку і елегантну виразну краватку. Контрастні кольори, гарний костюм допоможуть сформувати позитивне ставлення до вас і посприяють успіху публічного виступу. Краватка не повинна мати яскраві малюнки, щоб не відволікати увагу від особи, разом з тим, вона не повинна бути однотонною. Найкраще підходять краватки з матової тканини, темно-синього кольору, кольору червоного вина, бордо з ледь помітним малюнком. Довжина краватки повинна бути такою, щоб її кінець ледь прикривав пряжку на поясному ремені.

Якщо ваш піджак має два ґудзики, потрібно застебнути лише верхню, якщо три – тільки середню. Якщо немає дуже великої необхідності, не варто одягати окуляри при публічному виступі, ювелірні прикраси також не потрібні.

Якщо оратор – жінка, її одяг має мати довгий рукав, довжина спідниці – середня (до середини коліна), вона не повинна бути занадто вузькою. Щодо кольорів, то тут вимоги значно ліберальніші, ніж у чоловіків: колір просто повинен пасувати жінці. Жінки теж повинні уникати яскравих масивних прикрас. Взуття краще всього темних кольорів з непомітними або однотонними бантами; панчохи однакового з взуттям кольору. Окуляри повинні мати простий дизайн і оправу під колір волосся.

При виступі в неформальній обстановці (дружні вечірки і т.п.) вимоги до одягу не відіграють великої ролі. Можна одягатися як завгодно, проте пам’ятайте, що якщо у вашому зовнішньому вигляді буде якась еклектична деталь, що впадає в очі (яскрава брошка, крикливий галстук кислотних кольорів, оригінальний фасон костюма з примхливими узорами), то вона буде відволікати увагу від змісту ваших слів. Публіка запам’ятає саме її і не зверне увагу на те, що ви говорили.

Майстерність публічного виступу полягає в умінні використовувати обидві форми людського мислення: логічну й образну. Якщо ви оволодієте майстерністю публічного виступу люди, зрозуміють всю красу і красу вашої промови.

Тут можна звернутися до всіх із своєрідним закликом, сказаним А.П. Чеховим: “Вчіться володіти мовою, справжні і майбутні оратори! Мова – ваша база і ваше професійна зброя”.

Стати майстром публічного виступу – це велике досягнення для того, хто цього забажає і не постоїть ні перед чим, тому що досягнуте ним відкриє йому двері в усі сфери нашого життя, а можливо, й допоможе змінити деякі негативні аспекти цього найскладніші нескінченного процесу.