Питання 4. Абревіатури в діловому мовленні. Правила скорочування слів

Лексичні скорочення (абревіатури) функціонують як самостійні слова. Графічні скорочення не є словами й використовуються лише на письмі. На відміну від лексичних вони обов’язково розшифровуються та читаються повністю.

Лексичні скорочення бувають декількох типів.

1. Ініціальні (абревіація) – утворені з початкових букв слів, що означають поняття; вони, у свою чергу, поділяються на:

а) буквені – читаючи їх треба вимовляти назви букв: ЧНУ, ВНЗ;

б) звукові – читаючи їх, вимовляють звуки: ДЕК;

в) буквено-звукові (змішані) – частина слова вимовляється за буквами, частина – звуками.

2. Складові скорочення – утворені з частин складів слів: техред, міськком.

3. Частково скорочені слова – утворені з частини або частин слів і повного слова: медсестра, облдержадміністрація.

4. Відсікання (усічення): зам., зав., акад., доц.

5. Телескопічні скорочення – утворені з початкової та кінцевої частини складових слів: рація (із ра[діостан]ція), біоніка (із біо[логія] та [електро]ніка).

Розрізняють декілька типів графічних скорочень:

– крапкові: ст., див., ім.;

– дефісні: б-ка, ін-т, ун-т;

– скіснолінійні (дробові): р/р, а/с, в/ч (крапка не ставиться);

– нульові (курсивні) – на позначення фізичних, метричних величин, валют та ін. лише після цифрових назв: 2 хв, 47 кг, 250 г, 400 грн (крапка не ставиться).

Графічні скорочення, як правило, не подвоюються, виняток рр. (роки).

Не можна скорочувати:

1) імена та імена по батькові: не Мих. Серг. Грушевський, а М.С.Грушевський (ініціальне скорочення), виняток: Гр.Тютюнник – Григір, бо є Григорій;

2) псевдоніми: не Л.Українка, а Леся Українка; не П.Мирний, а Панас Мирний;

3) подвійні прізвища: не Неч.-Левицький, а Нечуй-Левицький.

Правила скорочування слів та словосполучень.

Дотримуючись вимоги лаконічного, максимально стислого письма, широко користуються системою скорочень.

Основні правила скорочення.

1. Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення застосовується для всіх граматичних форм одного й того самого слова, незалежно від роду, числа, відмінка й часу.

2. Неприпустиме одне скорочення для двох різних за значенням слів без додаткового пояснення.

3. У скороченому слові слід залишати не менше ніж дві букви, незалежно від прийому, який використовується.

4. Скорочення слова до однієї початкової літери припускається тільки для загальноприйнятих скорочень:

к. (карта), м. (місто), с. (сторінка), о. (острів).

5. Іменники та інші частини мови, крім прикметників і дієприкметників, скорочують лише за наявності їх у переліку особливих випадків скорочень слів.

6. Прикметники, що закінчуються на -графічний, -логічний, -номічний, -навчий, скорочують відсіканням частини слова -афічний, -огічний, -омічний, -авчий: біологічний – біол., географічний – геогр.

7. Прикметники, утворені від власних імен, скорочуються відсіканням частини -ський: шевченківський – шевченків.

8. У прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, зберігають найповнішу для розуміння форму скорочення:

грузинський народ – грузин. народ.

9. Якщо відсіченій частині слова передує літера й або голосний, то слід зберігати наступний за ним приголосний: олійний – олійн., червоний – червон.

10. Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово не скорочують: вищий – вищ., але вища – не скорочують.

11. Якщо відсіченій частині слова передає апостроф, то слід зберігати наступний за ним голосний і приголосний: слов’янський – слов’ян.

12. Якщо відсіченій частині передує подвоєний приголосний, то скорочуване слово зберігає один із приголосних: іменний – імен.

13. Якщо слово може скорочуватися відсіканням різної кількості літер, то відсікають максимальну, слідкуючи за тим, щоб не затемнювалося безпосереднє значення скорочуваного слова: континентальний – континент.

Самостійна робота №12

Тема: Морфологічні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

План самостійної роботи

1. Іменники у діловому мовленні. Категорія роду й числа іменників у ділових паперах

2. Особливості використання займенників у професійних текстах