2.3. Серія міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту

Поява ISO 14000 — серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях — називають однією з найбільш значних міжнародних природоохороннихі ініціатив. Система стандартів ISO 14000 орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрацію речовин і т. ін.) і не на технології (вимога використовувати чи не використовувати визначені технології, вимога використовувати «найкращу доступну технологію»). Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту.

Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організації повинні бути введені і дотримані визначені процедури, підготовлені визначені документи, призначені відповідальні за окремі галузі екологічно значимої діяльності. Основний документ серії ISO 14001 не містить ніяких «абсолютних» вимог до впливу організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі повинна оголосити про своє прагнення відповідати національним стандартам.

Такий характер стандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000 як міжнародні стандарти не повинні вторгатися в сферу дій і національних нормативів. З іншого боку, попередником ISO є «організаційні» підходи до якості продукції, (наприклад, концепція «усеосяжного менеджменту якості» (Total Quality Management), згідно з яким ключем досягнення якості є вибудовування належної організаційної структури і розподіл відповідальності за якість продукції і послуг.

Рішення про розробку 180 14000 стало результатом Уругвай­ського раунду переговорів з Всесвітньої торгової угоди і зустрічі на нижчому рівні по навколишньому середовищу і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (ТС 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO) з урахуванням міжнародних стандартів по системах менедж­менту якості продукції (ISO 9000), які вже зарекомендували себе, і відповідно до яких у даний момент сертифіковане більш, ніж 70000 підприємств і компаній в усьому світі.

Передбачається, що система стандартів буде забезпечувати зменшення несприятливих впливів на навколишнє середовище на трьох рівнях:

1. Організаційному — через поліпшення екологічного «поводження» корпорацій.

2. Національному — через створення істотного доповнення до національної нормативної бази і компонента державної еколо­гічної політики.

3. Міжнародному — через поліпшення умов міжнародної торгівлі. Документи, що входять у систему, можна умовно розділити на три основні групи:

   • принципи створення і використання систем екологічного ме­неджменту (ЕМС);

   • інструменти екологічного контролю й оцінки;

   • стандарти, орієнтовані на продукцію.

У названих галузях в Україні діють наступні документи:

1. ДСТУ ISO 14001-97 «Системи управління навколишнім сере­довищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосу­вання»;

2. ДСТУ ISO 14004-97 «Системи управління навколишнім середо­вищем. Загальні настанови щодо принципів управління, систем та засобів забезпечення»;

3. ДСТУ ISO14010-97 «Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Загальні принципи»;

4. ДСТУ ISO 14011-97 «Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Процедури аудиту. Аудит систем управління навколиш­нім середовищем»;

5. ДСТУ ISO 14012-97 «Настанови щодо здійснення екологічного аудиту. Кваліфікаційні вимоги до аудиторів з екології».

Ключовим поняттям серії ISO 14000 є поняття системи екологічного менеджменту в організації. Тому центральним документом стандарту вважається ISO 14001. На відміну від інших документів, усі його вимоги є «ті, що підлягають аудиту». Передбачається, що відповідність чи невідповідність їм конкретної організації може бути встановлено з високим ступенем визначеності. Саме відповідність стандарту ISO 14001 і є предметом формальної сертифікації.

Всі інші документи розглядаються як допоміжні. Наприклад, ISO 14004 містить більш розгорнутий посібник зі створення системи екологічного менеджменту, серія документів 14010 визначає прин­ципи аудиту ЕМС.

Офіційно стандарти ISO 14000 є добровільними. Вони не заміняють законодавчих вимог, а забезпечують систему визначення того, яким чином компанія впливає на навколишнє середовище і як виконуються вимоги законодавства. Організація може використовувати стандарти ISO 14000 для внутрішніх потреб, наприклад, як модель ЕМС чи формат внутрішнього аудиту системи екологічного менеджменту. Передбачається, що створення такої системи дає ор­ганізації ефективний інструмент, за допомогою якого вона може керувати всією сукупністю своїх впливів на навколишнє середовище і приводити свою діяльність у відповідність з різноманітними вимогами. Стандарти можуть використовуватися і для зовнішніх потреб, щоб продемонструвати клієнтам і громадськості відповідність системи екологічного менеджменту сучасним вимогам. Нарешті, організація може одержати формальну сертифікацію від третьої (незалежної) сторони. Як можна припускати по досвіду впровадження і стандартів ISO 9000, саме прагнення одержати формальну реєстрацію і документально обґрунтувати заяву про випуск «екологічно чистої» продукції, можливо, і буде рушійною силою впровадження систем екологічного менеджменту, що відповідають стандарту.

Незважаючи на добровільність стандартів, за словами голови ISO/ТС 207, через 10 років від 90 до 100 відсотків великих компаній, виключаючи транснаціональні компанії, будуть сертифіковані відповідно до ISO 14000, тобто одержать свідчення «третьої сторони» про те, що ті чи інші аспекти їх діяльності відповідають цим стандартам. Підприємства можуть захотіти одержати сертифікацію по ISO 14000 у першу чергу тому, що така сертифікація (чи реєстрація по термінології ISO) буде однією з неодмінних умов маркетингу продукції на міжнародних ринках (наприклад, нещодавно ЄЕС оголосило про свій намір допускати на ринок країн Співдружності тільки ISO-сертифіковані компанії).

Серед інших причин, по яких підприємству може знадобитися сертифікація впровадження ЕМС, можна назвати такі, як:

• поліпшення іміджу фірми в галузі виконання природоохоронних вимог (у тому числі природоохоронного законодавства);

• економія енергії і ресурсів, у тому числі тих, що направляються на природоохоронні заходи, за рахунок більш ефективного управління ними;

• збільшення оцінної вартості основних фондів підприємства;

• бажання завоювати ринки «зелених» продуктів;

• поліпшення системи керування підприємством;

• зацікавленість у залученні висококваліфікованої робочої сили.

За задумом ISO, система сертифікації повинна створюватися на національному рівні. Виходячи з досвіду таких країн, як Канада, голо­вну роль у процесі створення національної інфраструктури сертифіка­ції відіграють національні агентства по стандартизації, такі як Держ­стандарт, а також Торгово-промислові палати, союзи підприємців і таке інше. Очікується, що стандартний процес реєстрації буде займа­ти від 12 до 18 місяців, приблизно стільки ж часу, скільки займає впровадження на підприємстві системи екологічного менеджменту.

Як видно, ISO 14000 висуває вимоги скоріше до самої системи екологічного менеджменту. Обов'язковим є поступове, поетапне, постійне поліпшення функціонування цієї системи. Причому під­приємство може бути сертифіковане відповідно до ISO 14000, навіть якщо його технологічні системи й організаційні заходи не забезпе­чують зменшення впливу на навколишнє середовище.

На думку ряду екологів-юристів США і фахівців в галузі про­мислової екології Великобританії принципи ЕМАS більш прогре­сивні і створюють більш надійну основу для досягнення основної мети введення стандартів в галузі екологічного менеджменту — зменшення впливу виробничого сектору на навколишнє середови­ще. Розроблювачі схеми екологічного менеджменту й аудиювання вважають, що сертифікація підприємства по ISO 14000 може

розглядатися як проміжний крок до узгодження його діяльності з вимогами ЕМАS.