Тема 7. Системи підтримки прийняття рішень

7.1. Організаційно-технологічні основи прийняття рішень

7.2. Суть і компоненти системи підтримки прийняття рішень

7.1. Організаційно-технологічні основи прийняття рішень (сппр)

Комп’ютерна інформаційна система СППР використовується для під­тримки різних видів діяльності в процесі прийняття рішень: вибору загальної стратегії дії, визначення спеціальних завдань, делегування відповідальності, оцінки результатів, ініціювання змін. Для оцінки варіантів використовуються знання спеціалістів, складні аналітичні розрахунки, наукові дослідження, засоби сучасної інформаційної технології.

Загальна схема прийняття рішень наведена на рисунку 7.1.

Існує декілька способів класифікації проблеми прийняття рішень. Най­більше визнання здобула класифікація, запропонована Саймоном у 1958 р. Від­повідно до цієї класифікації всі проблеми прийняття рішень в організаційному управлінні поділяються на три класи [1,2,7].

Перший клас становлять добре структуровані (цілком формалізовані, кількісно сформульовані) проблеми, в яких суттєві залежності визначені на­стільки повно, що вони можуть бути виражені в числах або символах і тому легко стандартизуються і програмуються. До цих задач належать: облік і контроль; оформлення документів, їх тиражування тощо. У традиційних інфор­маційних системах (АСУ) такого роду задачі автоматизовані, як правило, пов­ністю (бухгалтерський облік, підготовка виробництва, кадрова система, склад­ський облік тощо).

Другий клас становлять слабоструктуровані (змішані) проблеми, що мають як кількісні, так і якісні елементи, причому маловідомі й невизначені ак­центи проблеми виявляють тенденцію до переважання. Для таких задач харак­терною є відсутність методів розв’язання на основі безпосередніх перетворень даних. Постановка задач вимагає прийняття рішень в умовах неповної інфор­мації. До слабоструктурованих задач можна віднести задачі розподілу капітало­вкладень, вибору проектів проведення наукових досліджень і розробок, скла­дання плану виготовлення виробів широкого споживання тощо.

Рис. 7.1. Схема підготовки і прийняття рішень

Третій клас складають неструктуровані (неформалізовані, якісно вира­жені) проблеми (задачі), для яких описані лише важливі ресурси, ознаки і ха­рактеристики, а кількісні залежності між ними невідомі. Розв’язання таких за­дач передбачає неформалізовані процедури, які ґрунтуються на неструктурова­ній, з високим рівнем невизначеності інформації. До числа таких задач нале­жить значна частина проблем прогнозування, перспективного планування, ор­ганізаційного перетворення. До типових слабоструктурованих проблем нале­жать проблеми, для яких характерними є такі особливості:

• рішення, що приймаються, стосуються майбутнього;

• має місце широкий діапазон альтернатив;

• рішення залежить від неповноти поточних технологічних досягнень;

• запропоновані рішення вимагають вкладання великих ресурсів і пов’язані з елементами ризику;

• неповністю визначені вимоги стосовно вартості і часу рішення проблеми;

• проблема складна через необхідність комбінувати різні ресурси для її розв’язання.

Розглянута класифікація задач організаційного управління може бути по­ставлена у відповідність до певних груп працівників організацій і установ. Та­ких можна виділити три: керівники (головні адміністратори, директори, розпо­рядники), спеціалісти, технічні працівники (обслуговуючий персонал) (таблиця 7.1). [5,8]

Таблиця 7.1