9.2. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів

Страхування відповідальності власників транспортних засобів за шкоду,  заподіяну  внаслідок  експлуатації  транспортного  засобу, посідає особливе місце серед численних видів страхування відповідальності і є найбільш популярний.

Так необхідність обов'язковій формі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів відповідає інтересам суспільства та населення і  зумовлюється тим, що:

- транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, тому ймовірність  потрапити  в  ДТП  дуже  велика  (наприклад,  у дорожньо-транспортних пригодах на дорогах України щорічно гине близько 5000 осіб та 40000 отримують травми);

- такі цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства та мають масовий характер;

-  великі  суми  коштів,  необхідні  для  відшкодування  збитку постраждалим від ДТП, розподіляються між усіма власниками транспортних засобів, що дозволяє зменшити страхові внески.

Таким чином, мета цього виду страхування полягає в одночасному виконанні двох основних завдань:

- Забезпеченні потерпілим відшкодування збитку, нанесеного власником засобу транспорту під час його експлуатації.

- Охороні економічних інтересів специфічної групи страхувальників - власників автотранспорту.

Слід зауважити, що у світі давно діє такий вид страхування. Так, в Австрії цей вид страхування введено у 1929 р.; в Англії - у 1930 р., у Німеччині - у 1939 р. В Естонії з 1994 р. відсутність страхового полісу у водія прирівнюється до відсутності посвідчення водія з усіма наслідками - з правом вилучення цього посвідчення від 6 місяців до одного року. Латвія ввела страхові поліси цивільної відповідальності власників транспортних засобів з 1 червня 1997р., аз вересня водії, які продовжували їздити без страхових полісів, повинні були сплачувати штраф. Аналогічний закон був прийнятий у 2002 р. в Російський Федерації.

В Україні Постановою Кабінетом Міністрів № 1175 від 28 вересня 1996 р. було  затверджене Положення "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів". Але Постановою не передбачалося штрафних санкцій, щодо власників транспортних засобів, які не здійснювали цей вид страхування., тому постанова мала декларативний, а не виконуючий характер. В липні 2003 р. Верховна Рада України прийняла проект закону „ Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в першому читані.

Розглянемо основні положення цієї Постанови та проекту закону.

Суб'єктами цього виду страхування є страхувальники, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро і треті особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок ДТП.

Страхувальникомє власник транспортного засобу - юридична або фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).

Страховикомможе бути будь-яка страхова компанія, яка має ліцензію на проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та яка є повним або асоційованим членом МТСБУ. Так, станом на 01.01.2001 р. страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні займалося 75 страхових компаній, з них 11 є повними членами МТСБУ та 64 -асоційованими.

Об'єктом страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП.

 Страховим випадком є ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу страхувальника і внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну майну, життю та здоров'ю третіх осіб.

Оскільки цей вид страхування здійснюється в обов'язковій формі, розміри страхових платежів визначаються законом. Так проектом закону” Про страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено визначення таких елементів як :

- базовий тариф;

- корегуючи коефіцієнтів;

- системи „ бонус – малус” ( підвищення - зниження).

. Так, розміру платежів складається за спеціальною таблицею (13 категорій) та залежить від типу машини, обсягу двигуна для легкових автомобілів і вантажопідйомності - для вантажних автомобілів, стажу водія, території пересування та інше.

Страховик має право зменшувати розмір страхових платежів з метою заохочення власників транспортник засобів, які забезпечать безаварійну експлуатацію своїх транспортних засобів, а також підвищувати його для власників, з вини яких виниклі страхові випадки але не більше ніж 50% розміру страхового платежу в обох випадках. У разі укладення одним страхувальником договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів щодо 30 і більше транспортних :засобів на термін 6 місяців і більше, розміри страхових платежів зменшуються на 20%. Особливу увагу в Положенні звернуто на страхування цивільної відповідальності тих інвалідів і пенсіонерів, котрі особисто керують транспортними засобами. Для них передбачаються певні пільги. Після сплати страхового платежу страхувальник одержує страховий поліс, який є формою договору. У випадку зміні власника транспортного засобу дія договору розповсюджується на нового власника за умови переоформлення страхового поліса на його ім'я.

Розрізняють два види договорів, які розглянемо детальніше.

1.  Звичайнийукладається  з  власником  транспортного  засобу, ( засіб зареєстровано в Україні чи тимчасово ввезено на територію Україні для користування) - на підставі заяви страхувальника, в якій закачається: тип, марка й державний реєстраційний номер, місце реєстрації транспортного засобу, строк страхуванні та розмір страхової суми..

2.  Додатковий - укладається на умовах, визначених Моторним бюро, у випадку виїзду транспортних засобів за межі України ( „Зелена картка” ).

У Положенні встановлюється розмір мінімальної страхової сумиза заподіяну внаслідок ДТП шкоду:

- життю та здоров'ю третіх осіб - у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімальних  доходів громадян на день укладення договору страхування ( в проекті закону – 51000 грн.);

- майну третіх осіб - у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімальних  доходів громадян на день укладення договору страхування  (25500грн.)

Слід зауважити, що в окремих західних країнах мінімальний рівень страхових виплат становить десятки тисяч доларів, у деяких – законодавство не встановлює ліміт, тобто визначає норму відшкодування шкоди в повному обсязі (наприклад, Бельгія, Франція, Угорщина та ін.)

 Розглянемо особливості механізму виплати страхування цього виду страхування. Виплата страхового відшкодування проводиться в межах страхової суми, у таких випадках:

· загибель під час ДТП або смерть внаслідок цього – у розмірі страхової суми;

· встановлення третій особі інвалідності у розмірі для І групи – 100% страхової суми; ІІ групи – 80% страхової суми; ІІІ групи – 60% страхової суми.

· тимчасова втрата третьою особою працездатності за кожну добу в розмірі 0,2%, але не більше, ніж 50%страхової суми.

Страховик виплачує зазначені страхові суми кожній потерпілій особі, але в цілому не більше 5 сум. У випадку коли загальний збиток за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний розмір страхової суми, відшкодування кожній потерпілій особі пропорційно зменшується.

У випадку заподіяння шкоди майну третьої особи через ДТП, якщо сторони не дійшли згоди щодо розміру збитків. виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі експертизи, яка проводиться, як правило. за рахунок страховика.

При відшкодування збитків майну третіх осіб встановлюється франшиза в розмірі до 2% страхової суми.

Для відшкодування збитку страхувальник або третя особа ( нащадок, правонаступник) має звернутися із заявою до страховика або Моторного (транспортного) бюро.

  Виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі страхового акта ( аварійного сертифіката) за формою, що встановлена МТСБУ та інших документів; довідок органів внутрішніх справ про обставини скоєння ДТП, медичних закладів про термін тимчасової непрацездатності або спеціалізованих установ про смерть і документів про правонаступництво для спадкоємців, Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 15 робочих днів з дня отримання компанією всіх необхідних документів, крім випадків, коли спори розглядаються в судовому порядку.

Розглянемо випадки, коли страховик не відшкодовує збитки:

- при нанесенні шкоди життю та здоров'ю власнику транспортного засобу, винного у скоєнні ДТП;

- за пошкодження або знищення будь-якого майна, що знаходилося у транспортному засобі страхувальника, винного у скоєнні ДТП;

- за пошкоджений або знищений транспортний засіб його власнику, який винен у скоєнні ДТП;

- за  забруднення  довкілля  або  пошкодження,  внаслідок  ДТП, об'єктів навколишнього середовища.

Згідно «Положення про Моторне (транспортне) страхове бюро» при МТСБУ створюються централізовані страхові резервні фонди:

- фонд страхових гарантій (призначений для забезпечення платоспроможності МТСБУ під час взаєморозрахунків з уповноваженими організаціями зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших держав, з якими Бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди);

- фонд захисту потерпілих у ДТП (призначений для виплати страхового відшкодування потерпілим у ДТП з вини невстановленого транспортного засобу).

  Так, за період з 01.01.1997 р. по 20.01.2001 р. МТСБ з фонду захисту потерпілих було врегульовано 1111 заяв, отриманих від потерпілих в ДТП з вини водіїв невстановлених транспортних засобів. Потерпілим було виплачене страхове відшкодування в розмірі 873054 грн. Середня сума виплати складала 786 грн.

Страховик і Моторне (транспортне) страхове бюро мають право у межах, визначених законодавством України, вимагати компенсацію здійснених страхових виплат від третьої особи, страхувальника або особи, яка управляла транспортним засобом у випадку:

- навмисного нанесення збитку третій особі;

- управління транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

- відсутності свідоцтва на право управління транспортним засобом відповідної категорії;

- якщо винуватець залишив місце ДТП та ін.

Як зазначалося раніше, у випадку виїзду за межі України страхувальник-резидент зобов'язаний укласти додатковий договір страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Розглянемо детальніше необхідність та особливості додаткового договор, укладання якого пов'язане з системою "Зелена картка".

Зелена картка - це страховий поліс цивільної відповідальності власників транспортних засобів, що визнається усіма державами-членами міжнародної системи «Зелена картка».

Ця система почала діяти 1 січня 1953 р., назву ж одержала за кольором страхового поліса, її було створено як систему економічного захисту третьої сторони, яка постраждала внаслідок ДТП, скоєного водієм-іноземцем, на зарубіжній території. Зараз кількість учасників системи складає 45 країн, з них 6 - неєвропейські (деякі країни Північної Африки: Марокко, Туніс; Азії: Іран, Ірак, Ізраїль, Турція).

Страховий поліс, що виданий у будь-якій країні - члені угоди "Зелена картка" - дійсний на території усіх країн, що приєдналися до цієї угоди. Поліс є документом, що підтверджує укладення договору страхування цивільної відповідальності при поїздці транспортним засобом за кордон.

Основним елементом системи «Зелена картка» є національні бюро країн. Національні бюро об'єднуються в Раду бюро із штаб-квартирою у Лондоні, яка керує ними та координує їхню діяльність.

У липні 1997 р. Україна стала членом Міжнародного бюро «Зеленої картки».

Ефективність системи "Зелена картка" більше, ніж за 45 років її існування цілком доведено. За цей період система не змінилася стосовно основних її цілей та напряму страхування. Вона постійно розвивалася, виявила гнучкість і можливість підвищення якості врегулювання завданих збитків.

Рада Бюро, за підтримки Економічної Комісії по Європі, заохочує розвиток систем, які є близькими системі Зелених Карток на інших територіях: система Оранжевих Карток (Члени Арабської Страхувальної Федерації), система Коричневих Карток (деякі члени Економічної Співдружності держав Західної Африки - ЕСО\УА8) і система Жовтих Карток (Члени РТА - Області з Пільгами для Торгівлі).