9.4. Страхування відповідальності роботодавців

Згідно із Законом України "Про підприємництво та підприємницьку діяльність" та Законом України "Про охорону праці" підприємство повинно забезпечити своїм працівникам безпечні умови праці. Воно несе відповідальність за збитки, нанесені здоров'ю та працездатності працівників при виконанні ними трудових обов'язків.

Об'єктом страхування відповідальності роботодавців є фінансова відповідальність страхувальника при настанні з працівником підприємства нещасного випадку, якщо той стався при виконанні трудових обов'язків. Страхова компанія гарантує страхувальнику відшкодування витрат, які він може понести у випадку тілесного ушкодження або тривалого захворювання осіб, з якими він уклав угоду про найом.

У цьому страхуванні можна виділити такі види:

- страхування відповідальності забудовника за збиток, нанесений робітникам при будівельних і монтажних роботах;

- страхування відповідальності підприємців за нещасний випадок на виробництві;

- страхування відповідальності за заподіяння збитків здоров'ю при використанні робітниками соціально-побутових об'єктів на цьому підприємстві (наприклад столових, душових, кімнат відпочинку тощо).

Підставою для укладення договору страхування є письмова заява страхувальника встановленої форми з додатком - списком працівників, на яких розповсюджується відповідальність роботодавця, і який є невід'ємною частиною договору страхування.

Договір страхування укладається, як правило, строком на 1 рік.

Нещасний випадок визнається страховиком за умов, що він мав місце в період дії договору страхування. Згідно з ним виплата відшкодування може бути здійснена в строк не більший ніж 3 роки після закінчення дії договору страхування.

У випадку смерті постраждалого право на відшкодування збитку мають його нащадки або утриманці.

Страховий захист надається тільки стосовно відповідальності роботодавця за тілесні пошкодження, смерть професійні захворювання. Майнові збитки, яких завдано службовцям, відшкодовуються згідно поліса страхування цивільної відповідальності.

Роботодавець несе відповідальність перед службовцями в разі:

- особистої  необережності  роботодавця  (якщо  роботодавець  є фізичною особою);

-   відсутності відповідного та безпечного обладнання:

- неналежного обладнання безпечного робочого місця та організації роботи;

- порушення  законодавчих  актів,  які можуть  призвести  до відповідальності роботодавця;

- необережності одного із службовців, що призвела до травми іншого службовця і т. ін.

Страховий випадок може визнаватися не тільки за рішенням суд, а й за претензією службовця. Тоді додатково, за згодою, страховики можуть сплачувати витрати страхувальника, понесені ним і пов'язані з розслідуванням, медичними та технічними звітами про обставини події, а також із захистом у суді.

Компенсація за рішенням суду виплачується страхувальникові або за дорученням останнього - потерпілому працівникові, якщо це передбачено договором страхування.

Страховик звільняється від відшкодування витрат:

-   за будь-якими видами штрафів і неустойок;

-   викликаних навмисними діями страхувальника;

-   у  разі  настання нещасного  випадку  внаслідок внутрішнього заколоту, якщо працівник виступав на боці ініціатора;

- особі, що не є страхувальником або партнером страхувальника, на якого поширюється страховий захист;.

- Якщо працівникові було завдано шкоди під час виконання в будь-якому місці, не пов’язаному з діяльністю роботодавця, останній жодної відповідальності не несе і компенсація не виплачується;

- Якщо службовець отримав травму під час виконання робіт, що не пов’язаних із його безпосередніми обов’язками, які визначені контрактом ( токар виконує слюсарні роботи та інше).

Розмір страхового тарифузалежить від:

- виду виробництва

- умов праці службовців;

- кількості працівників, їхньої кваліфікації та стажу роботи;

- річної заробітної плати;

- специфіки діяльності окремих категорій працівників;

- територіальних меж страхування;

- обсягів збитків за останні п'ять років.

Страхова премія визначається з урахуванням річної суми заробітної платні або з урахуванням сум річного обігу (прибутку від продажу продукції, побічних операцій та кількості зайнятих у виробництві)