Е

Екю (європейська валютна одиниця

кю (European Currency Unit, ECU) — регіональна МРГО, створена 1979 року. Саме щодо екю об’являлися паритети, або центральні кур­си, кожної з європейських валют всередині ЄВС.

Механізм регулювання курсів валют країн — учасниць ЄВС базувався на системі центральних курсів валют до екю. Центральний валютний курс — це офіційно встановлене співвідношення валют, навколо якого коливаються в узгоджених межах ринкові валютні курси. Вперше це поняття було використане в межах Смітсонівської угоди. Воно давало змогу досягати компромісу між твердими валютними паритетами та вільним коливанням валютних курсів. У межах ЄВС країни-учасниці домовилися про встановлення центральних валютних курсів національ­них валют одна щодо одної та до екю. Межі допустимих відхилень ринкових курсів від центрального валютного курсу встановлювалися в розмірі ± 2,25% (для італійської ліри — ± 6%). На основі центрального валютного курсу до екю розраховувався інди­катор допустимого відхилення. Для цього межі коливань ±2,25% коригувалися на питому вагу валютного компонента у складі екю. У разі досягнення 75% рівня індикатора допустимого відхилення мали здійснюватися валютні інтервенції. Якщо неможливо було втримати ринкові курси у заданих межах, вдавалися до офіційної девальвації або ревальвації відповідної валюти.

Екю була розрахунковою одиницею для всього, що стосувалося ЄВС, і використовувалась як резервний вартісний актив. Емісія екю забезпечувалася на 50% золотом і доларами США (за рахунок об’єднання 20% офіційних резервів країн — учасниць ЄВС на основі угод «своп») та на 50% національними валютами країн-учасниць. Екю була засобом розрахунків в операціях між центральними банками країн-членів та об’єктом сплати відсотків.

У табл. 3 наведено питому вагу валют у кошику екю.

Таблиця 3

ПИТОМА ВАГА ВАЛЮТ У КОШИКУ ЕКЮ (%)

Валюта	13.03.79 р. (заснування екю)	16.09.84 р.	19.06.89 р.	02.08.93 р.
Марка ФРН	33,0	31,9	30,1	32,0
Французький франк	19,8	19,0	19,0	20,1
Фунт стерлінгів	13,3	15,0	13,0	11,2
Італійська ліра	9,5	10,3	10,1	8,5
Голландський гульден	10,5	10,1	9,4	10,0
Бельгійський франк	9,1	8,2
Люксембурзький франк	0,5	0,3
Датська крона	3,1	2,7	2,5	2,6
Ірландський фунт	1,2	1,2	1,1	1,1
Грецька драхма	—	1,3	0,8	0,8
Іспанська песета	—	—	5,3	4,5
Португальське ескудо	—	—	0,8	0,7
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0

Склад валютного кошика після його формування (1979) переглядався двічі: 1984 року, після включення до нього грецької драхми та 1989 року, коли іспанська песета та португальське ескудо приєдналися до системи.

За Маастрихтським рішенням, яке набуло чинності з 1 листопада 1993 року, було встановлено, що валютні компоненти «заморожуються» і не можуть змінюватися. Вони мали залишатися такими, якими були станом на 21 вересня 1989 року. Це означало, що ніякі нові валюти не могли включатися до складу валютного кошика, хоча питома вага окремих валют у кошику могла змінюватися.

Валютні компоненти екю станом на 21 вересня 1989 року наведено нижче.

	Марка ФРН	0,6242
	Французький франк	1,332
	Фунт стерлінгів	0,08784
	Італійська ліра	151,8
	Голландський гульден	0,2198
	Бельгійський франк	3,301
	Люксембурзький франк	0,13
	Датська крона	0,6242
	Ірландський фунт	0,008552
	Грецька драхма	1,44
	Іспанська песета	6,885
	Португальське ескудо	1,393

У

Євро

грудні 1991 року у Маастрихті (Нідерланди) відбулася зустріч країн — учасниць ЄВС, де було прийняте рішення про створення європейського союзу (ЄС), в основу валютної системи якого покладено єдину європейську валюту (пізніше названу євро, EURO) та Європейський центральний банк (ЄЦБ), який розміщується у Франкфурті. Країнами-учасницями є Бельгія, Фінляндія, Франція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Португалія, Іспанія та Німеччина. ЄЦБ відповідає за стабільність нової валюти, за політику відсоткових ставок і грошової маси у просторі євро.

Євро є валютою, що базується на кошику національних валют країн — учасниць ЄС. Частка кожного учасника у валютному кошику залежить від ваги країни в сукупному валовому продукті і взаємній торгівлі. На основі валютного кошика формується і середній курс євро. Курси валют кошика використовуватимуться протягом усього перехідного періоду — до 31 грудня 2001 року.

31 грудня 1998 року міністри фінансів країн — учасниць ЄВС затвердили остаточні курси національних валют до євро:

	Бельгійський франк	40,3399
	Марка ФРН	1,95583
	Іспанська песета	166,386
	Французький франк	6,55957
	Ірландський фунт	0,787564
	Італійська ліра	1936,27
	Люксембурзький франк	40,3399
	Голландський гульден	2,20371
	Астрійський шилінг	13,7603
	Португальське ескудо	200,482
	Фінська марка	5,94573

Курс євро до долара США та валют інших країн визначатиметься на світових валютних ринках.

Євро введено в дію з 1 січня 1999 року. Усі посилання в юридичних документах на екю замінювалися посиланням на євро у співвідношенні 1:1, тобто одна євро дорівнює одному екю.

Країни ЄВС висунули жорсткі вимоги щодо фінансово-еконо­мічних показників країн, бажаючих користуватися євро. Це:

• дефіцит держбюджету не більш як 3% ВВП;

• сукупний державний борг не більш як 60% ВВП;

• річна інфляція не більше середнього рівня інфляції трьох країн ЄС із найнижчим рівнем інфляції;

• середнє номінальне значення довгострокових відсоткових ставок не більш як 2% їх середнього рівня у трьох країнах ЄС із найстабільнішими цінами (близько 9%);

• межі коливань взаємних валютних курсів ± 15%.

У період з 1.01.1999 р. до 31.12.2001 р. господарюючі суб’єкти можуть починати розрахунки й операції в євро. Компанії, найбільше пов’язані із зовнішньою торгівлею (європейською і міжнародною), переводять свої операції цілком або частково в режим євро. Державні органи продовжують активну підготовку до переходу на євро, а також здійснюють її інформаційне забезпечення. На цій стадії паралельно з євро функціонують національні валюти.