Особливості ринку євровалют

Євровалюти — це іноземні валюти, в яких банки здійснюють безготівкові операції за межами країн—емітентів цих валют. Порівняно з національними валютними ринками характерними рисами ринку євровалют є:

— великі розміри та відсутність чітких кордонів. Ринок євровалют охоплює приблизно 500 провідних банків, розташованих у фінансових центрах різних континентів;

— інституційна особливість ринку — виділення категорії євробанків і міжнародних банківських консорціумів;

— універсальність ринку. На ньому здійснюються конверсійні депозитні, кредитні та інші валютні операції;

— існування специфічних відсоткових ставок, відносно самостійних щодо національних ставок. Складовими ставок євроринку є постійний елемент — надбавка «спред» (премія за банківські послуги) та змінний елемент — ставки ЛІБОР, ПІБОР, СІБОР та ін.;

— спрощена процедура здійснення угод (вони можуть укладатися по телефону, факсу, електронній пошті з обміном у той же день підтвердженням; не вимагається забезпечення, гарантією є авторитет банку);

— відсутність державного контролю за діяльністю євроринку;

— більша прибутковість операцій у євровалютах, ніж у національних валютах; ставки по євродепозитах вищі, а по єврокредитах — нижчі, оскільки відсутня система обов’язкового резервування коштів для євродепозитів і не стягуються податки на від­сотки, отримані банками за наданими єврокредитами.

Ринок капіталів

Однією із складових світового фінансового ринку є ринок капіталів, на якому формуються попит і пропозиція на середньострокові та довгострокові фінансові активи. На ринку капіталів обертаються цінні папери (акції, облігації, похідні цінні папери (деривативи), векселі, депозитарні розписки) терміном більше одного року.

До світового ринку капіталів належать, зокрема, ринок євро- облігацій, ринок євроакцій, ринок євровекселів та євроринки інших фінансових інструментів, які обертаються більше одного року. Ринок євровекселів почав формуватися 1981 року з появою коротко- та довгострокових євровекселів.

Світовий ринок облігацій

На світовому ринку облігацій обертаються два види цінних паперів: іноземні облігації та єврооблігації. Основна відмінність між ними у тому, що перші продаються на певній біржі, тоді як другі не обов’яз­ково котируються у певному географічному місці. На сучасному етапі емісія єврооблігацій значно перевищує емісію іноземних облігацій.

Іноземні облігації — це цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі в національній валюті. Їх емісія регламентується законодавством по цінних паперах країни-емітента, але на практиці їх обіг значною мірою відповідає принципам євроринків.

Залежно від країни емісії іноземні облігації можуть мати спеціальні назви: Yankee Bonds — у США, Samourai Bonds — в Японії, Bulldog Bonds — у Великобританії, Chocolate Bonds — у Швейцарії.

Єврооблігації є борговими зобов’язаннями, що випускаються позичальником для отримання довгострокової позики на євроринку. Як правило, такі облігації розміщуються одночасно на фінансових ринках декількох країн. Валюта єврооблігаційної позики для кредиторів є іноземною, хоча для окремих кредиторів може бути й національною. Гарантійне розміщення єврооблігацій здійснюється емісійним синдикатом.

Єврооблігації мають декілька різновидів:

— звичайні облігації з фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики;

— облігації з плаваючою відсотковою ставкою (використовуються у період різких коливань відсоткових ставок);

— облігації, що конвертуються в акції; цей вид облігацій приносить їх власнику дохід менший, ніж попередні два види, але через певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника;

— облігації з нульовим купоном, відсотки по яких враховуються при встановленні емісійного курсу; за певних умов такі облігації надають їх власникам додаткові пільги;

— облігації, що поєднують риси наведених вище видів облігацій.