2. Сутність та види конкуренції на банківському ринку

Сучасний ринок характеризується швидким реагуванням банків-конкурентів на інновації, передовий досвід негайно розповсюджується, а вдалий продукт повторюється вслід за лідером.

Наприклад, після очевидного успіху банків-лідерів на ринку платіжних карток банки другого ешелону вийшли з аналогічними пропозиціями і за допомогою агресивного маркетингу завоювали значну частку ринку.

Співвідношення попиту та пропозиції регулюється ринковим механізмом і державою. Ринковий механізм включає систему конкуренції, ціноутворення, а державний – монетарну, фіскальну, бюджетну політику, систему нагляду та регулювання (шля­хом видання нормативних актів, законів та перевірки діяльності банків).

Слово «конкуренція» походить від латинського «concurrentia», що в дослівному перекладі означає «зіткнення», «змагання».

Саме таке поведінкове трактування на початках встановилось в економічній літературі.

Тому перше трактування (визначення) конкуренції звучало так: це суперництво між продавцями (чи покупцями) за найвигідніші умови продажу (купівлі) товару.

Таке визначення базувалось на розумінні конкуренції як дійсного змагання та суперництва між суб'єктами, стосунки між якими не передбачали будь-яких домовленостей.

Із поведінкової інтерпретації поступово сформувалося структурне визначення конкуренції, а саме – наявність на ринку великої кількості незалежних покупців та продавців, які мають можливість вільно виходити на цей ринок та йти з нього.

Акцент за такого визначення змішується із самої конкурентної боротьби на аналіз структури ринку, умов, що переважають на ньому.

Крім структурного визначення конкуренції, в останні роки набуває широкого визнання функціональне визначення цієї категорії.

Згідно з функціональним трактуванням конкуренція має виняткове значення для розвитку економіки, оскільки виступає стимулюючим фактором для різних суб'єк­тів, що конкурують між собою.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» подає таке визначення:

«Економічна конкуренція (конкуренція) – змагання між суб'єктами господарювання з ме­тою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку».

Вітчизняне законодавство регламентує перебіг конкуренції в різних сферах.

Щодо банківської сфери тут слід визначити такі основні нормативні акти, як Конституція України (ст. 42), Закон України «Про захист економічної конкуренції», Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закон України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, статтею 42 Конституції України визначено, що «...держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів».

Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговельним та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» (статті 55, 56) також регламентує умови конкурентної боротьби на ринку банківських послуг, але при цьому ставить у центр уваги не саму конкурентну боротьбу, а клієнта банку як об'єкт конкуренції.

«Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (до­говорами) між клієнтом і банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку.

Банки зо­бов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

• відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

• перелік керівників банку і його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

• перелік послуг, що надаються банком;

• ціну банківських послуг;

• іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг».

Проаналізувавши різні підходи до трактування конкуренції та вивчивши її галузеву специфіку, Вашій увазі пропонується наступне визначення конкуренції у банківському секторі - це боротьба між банківськими установами на ринку, в ході якої створюються відмінні конкурентні пе­реваги власної установи та її продуктів, що зумовлюють залучення найпривабливіших клієнтських сегментів.

Конкуренція на ньому має не відкритий характер суперництва, а здебільшого описується своєрідним співробітництвом.

Воно зводиться до пошуку банками ринкових ніш, які б дозволяли банкам-конкурентам співіснувати у площинах, які не є ідентичними.

На перший погляд, це значно спрощує умови конкуренції. Хоча насправді для такої форми конкуренції властиві хитрі конкурентні ігри, підчас яких відбувається приховане змагання за клієнтів.

У кінцевому підсумку це призводить до необхідності здійснення глибшого конкурентного аналізу.

Засобами конкуренції є банківські продукти, за допомогою яких банки-конкуренти намагаються завоювати визнання та залучити клієнтів.

Об'єктом конкуренції у - потреби груп споживачів, які входять до цільового ринку (ринків), що обрали для себе банки-суперники.

Суб'єктами конкуренції виступають ті учасники ринку, які здатні задовольнити потреби цільових ринків і прагнуть це зробити, реалізуючи господарську діяльність на ринку.

Завдяки конкуренції банк знаходиться не лише під контролем органу нагляду, але й самого ринку: банк ретельно вивчається його клієнтами, інвесторами, контрагентами.

Особливостями банківської конкуренції є:

• високий рівень регулювання банківської діяльності та, зокрема, захист середовища здорової конкуренції;

• відносно сталий перелік банківських продуктів;

• відсутність прямого державного регулювання банківських тарифів (однак траплялися випадки, коли орган регулювання встановлював мінімальні ставки на ціну іноземних кредитів або рекомендував зниження ставок кредиту);

• відсутність явних, безумовних монополій;

• стрімкий розвиток альтернативного сервісу - самообслуговування.

Вхідні бар’єри – це перепони для проникнення на ринок нових конкурентів.

Для банківської справи характерною є відсутність, як правило, патентного захисту новинок, що полегшує доступ конкурентів.

В банківській діяльності практично не існує проблеми недоступності каналів збуту, що пояснюється специфікою банківського продукту і переважно прямою системою збуту.

До найбільш суттєвих вхідних бар’єрів належать:

- правові обмеження: складні процедури реєстрації і ліцензування банківської діяльності; високі вимоги до керівників (стаж роботи, освіта, наявність управлінського досвіду, відсутність суттєвих зауважень з боку НБУ до діяльності на попередніх посадах тощо); високі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу.

- високі затрати на переорієнтацію клієнтів;

- необхідність значних інвестицій в матеріально-технічну базу і кадри.

Вихідні бар’єри в банківському бізнесі суттєвої ролі не відіграють. Банки, входячи в інші галузі, як правило із освоєних ринків не йдуть.

Визначають три рівні конкуренції за суб'єктами:

• між банками;

• між банківськими та небанківськими фінансовими установами (кредитними спілками, страховими компаніями тощо);

• між банками та нефінансовими установами.

На кожному із рівнів можна виділити два підрівні банківської конкуренції:

• індивідуальна конкуренція, при якій конкурують окремі кредитні інститути;

• групова конкуренція, при якій конкурують групи кредитних інститутів.

За мірою зосередженості суб'єктів конкуренції на одному об'єкті виділяють чотири типи конкуренції:

- Тотальна конкуренція виникає за наявності великої кількості банків, які здатні задовольнити потреби клієнтів наявного сегмента.

Важливим є те, що конкурують не лише виробники аналогічних продуктів, а й товарів-замінників і субститутів. Кількість усіх конкурентів є великою.

- Сильна конкуренція виникає за наявності достатньої кількості банків, які задовольняють потреби споживачів цільового ринку.

Конкурують виробники аналогічних продуктів і товарів-замінників. Кількість усіх конкурентів є досить великою.

- Середня конкуренція виникає за умов конкурентної боротьби між банками з аналогічними продуктами за привабливі ринки клієнтів.

- Слабка конкуренція притаманна тим ринкам, де кількість його учасників є дуже обмеженою.

Таким чином, на банківському ринку виділяють наступні види конкуренції:

- Функціональна конкуренція пов'язана з альтернативними можливостями використання грошових коштів потенційними клієнтами банків: створення депозитних вкладів (заощадження грошових ресурсів) або придбання матеріальних цінностей (споживання).

У цьому разі предметом функціональної конкуренції виступають, з одного боку, банківська послуга (наприклад, депозит), а з іншого - товар (наприклад, ювелірні коштовності).

- Видова конкуренція може виникати як усередині одного банку, так і між різними банками щодо надання послуг однієї видової групи, але різних за формою проведення.

Скажімо, кредитування юридичних осіб та фінансовий лізинг можуть бути прикладом видової конкуренції на банківському ринку.

- Предметна конкуренція пов'язана з конкуренцією аналогічних послуг, які надають різні банки.

Прикладом предметної конкуренції може бути ощадний вклад, кредит, депозит і будь-які інші операції, що їх пропонують різні кредитні установи.

- Цінова конкуренція також має місце на ринку банківських послуг.

Такий вид конкуренції пов'язаний із можливими ціновими перевагами одного банку перед іншим або одного функціонального використання коштів перед іншим способом використання цих коштів.

Функціональна, видова та предметна конкуренція в сукупності являють собою нецінову конкуренцію.

Нецінова конкуренція включає:

• зміну якостей продукції;

• надання продукції якісно нових властивостей;

• створення нової продукції для задоволення наявних потреб клієнтів;

• для задоволення нових потреб клієнтів;

• оновлення властивостей продукції.