2. Тарифи на банківські послуги

Значне скорочення кредитно-інвестиційної діяльності банків України зумовлює пошук джерел отримання непроцентних доходів та розвиток банківських послуг.

Послуги, на відміну від процентних продуктів, мають певні особливості:

• надання послуг не супроводжується зворотнім рухом фінансових ресурсів;

• доходи від надання банківських послуг відносяться до комісійних;

• нерозривність у часі процесу надання послуги та її споживання, неможливість збереження і накопичення банківських послуг;

• ціноутворення на банківські послуги на практиці втілюється у формі тарифу.

Банківське ціноутворення на послуги регламентується тарифною політикою банку - це документ, що визначає основні принципи, плани та методичні підходи, на яких ґрунтується розробка та встановлення тарифів як для груп, так і для окремих клієнтів, як у центральному офісі так і у регіональних підрозділах банку.

Тарифна політика визначає процедуру затвердження та порядок внесення змін до діючих тарифів.

Вона ґрунтується на наступних принципах:

• окупності – тарифи мають покривати витрати на реалізацію послуг і забезпечувати отримання мінімального прибутку;

• конкурентоздатності – тарифи, що встановлюються мають бути конкурентоздатними на ринку банківських послуг;

• стандартизації – перелік банківських послуг і мішальний рівень тарифних ставок є єдиним для масових послуг;

• індивідуального підходу – при наданні послуг окремим категоріям клієнтів;

• гнучкості – залежності розміру тарифів від обсягів наданих послуг, а також можливість пристосуватися до змін у ринковій кон’юнктурі.

Крім принципів тарифна політика повинна містити такі складові:

• орієнтири та методичні підходи щодо визначення стандартних тарифів на послуги, а також методику індивідуального ціноутворення;

• процедуру обґрунтування, встановлення та перегляду тарифів;

• засади виділення послуг залежно від характеру ціноутворення (базовий набір послуг (тарифи на рівні середніх ринкових), пріоритетні послуги (тарифи для проникнення на ринок), найбільш доходні послуги (тарифи для утримання клієнтів);

• методичні підходи до встановлення тарифів залежно ві змін конкурентного середовища;

• перелік повноважень відповідальних осіб та колегіальних органів (тарифних комітетів), що приймають цінове рішення;

• визначення діапазону маніпулювання тарифами на рівні обласних філій;

• підхід банку до питання прозорості тарифів – наявність прихованих комісій та порядок оприлюднення інформації.

Процес економічного обґрунтування тарифів починається з розрахунку (калькуляції) планової собівартості одиниці послуги відповідно до діючих положень по складу витрат, що включаються в собівартість.

Визначення вартості посередницьких послуг банку

Процес калькуляції собівартості одиниці банківської посередницької послуги включає такі дії:

1. визначення часових витрат на проведення окремих операцій, що включає в себе надання послуги;

2. складання технологічної карти процесу виробництва банківської посередницької послуги;

3. оцінка прямих витрат, що пов’язані з виробництвом банківської послуги;

4. оцінка непрямих витрат, що відносяться до конкретної банківської послуги;

5. розрахунок повної собівартості банківської послуги.

На базі розрахунку повної собівартості посередницької послуги банк формує економічне обґрунтування тарифу за такою послідовністю:

1. Розрахунок повної собівартості послуги.

2. Розрахунок рентабельності (норми прибутку) посередницької послуги і суми прибутку, що закладається в тариф.

3. Визначення розміру тарифу до оподаткування:

Т = С х (1 + N_p) або Т = (С + П_пл) / К, де

Т – тариф на банківську послугу;

С – повна собівартість надання БП;

N_p – норма прибутку;

П_пл – плановий прибуток.

К – кількість оброблених документів.

4. Розрахунок податків і позабюджетних платежів, що закладаються в тариф.

5. Визначення тарифу на надання банківської послуги в абсолютному вираженні.

6. Перерахування рівня тарифу в інше вираження (відсоток від суми).

При визначенні норми прибутку банківської посередницької послуги банк бере до уваги якість наданої послуги, кон’юнктуру ринку банківських послуг, необхідність покриття збитків, пов’язаних з наданням інших послуг або послуг окремим категоріям клієнтів (державні органи, бюджетні організації).

Крім цього банк враховує необхідність відтворення і розвитку банку, а також можливі ризик, що пов’язані з наданням послуг.

Встановлення вартості проведення розрахункових послуг банку

Процес розрахункового обслуговування включає (прийом і перевірку документів, відправку їх до розрахунково-касового центру, отримання платіжних документів, що надійшли на адресу клієнтів, створення архіву).

Послуги з розрахункового обслуговування складаються з декількох етапів обробки платіжних документів та здійснюються в певних відділах банку кількість яких залежить кількості клієнтів, обсягів документообігу та форм розрахунків).

При визначенні собівартості розрахунково-касових послуг, незалежно від варіанту визначення витрат, використовують наступні показники:

• чисельність працівників тих підрозділів банку, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування;

• витрати на утримання підрозділів, що беруть участь у проведення розрахунків;

• показники трудомісткості окремих операцій надання розрахункових послуг;

• розподіл накладних витрат між підрозділами;

• кількість поведених операцій.

Враховуючи це, методика розрахунку ціни розрахункових послуг банку може включати декілька таких етапів:

1. Визначення часових витрат на проведення окремих операцій, що формують надання послуги:

1. фотографія робочого дня;

2. хронометраж;

3. питома вага часу на обробку документів;

4. питома вага документів у їх загальному обсязі.