3. Форми забезпечення кредитів

Виділяються такі два види кредиту

• забезпечені (ломбардні)

• незабезпечені (бланкові або персональні). 

Незабезпечені (бланкові) позички, називаються в банківській практиці довірчими, надаються тільки під зобов’язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов’язані з великим ризиком для банку, тому вимагають більш пильної перевірки кредитоспроможності позичальника і видаються під більш високі проценти. Незабезпеченими є кредити банків, які надаються бюджету на покриття державного боргу, а також недостачі фінансових ресурсів окремих господарських комплексів.

Забезпечені кредити допускають наявність тієї чи іншої застави. Більшість кредитів, що надаються банками, мають забезпечення. Головна причина, виходячи з якої банки вимагають забезпечення, – це ризик понести збитки у випадку неспроможності боржника повернути позичку в строк. Забезпечення не гарантує повернення позики, але зменшує ризик, оскільки у випадку ліквідації боржника банк стає кредитором, який має привілеї перед іншими, тобто одержує перевагу перед іншими кредиторами відносно будь-якого майна, яке служить забезпеченням банківського кредиту. Надання незабезпечених кредитів – це виявлення особливої довіри банку до свого клієнта, яка виникає на підставі глибокого знання економічного становища клієнта.

Забезпечення кредиту – це товарно-матеріальні цінності, нерухомість, цiннi папери, витрати виробництва і майбутній випуск продукції, що служить для кредитора заставою повного та своєчасного повернення боржником отриманого: і позики, i сплати ним належних відсотків. 

Забезпечення кредиту надається позичальником при оформленні позики та знаходиться в розпорядженні кредитора (банку) повністю або частково до погашення кредиту. 

Формами забезпечення зобов’язань при поверненні кредиту можуть бути:

• гарантія або порука третьої сторони (зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності);

• переуступка контрактів (практикується при кредитуванні буді­вельних компаній, які здійснюють регулярні поставки товарів або послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт кредитуючому банку, внаслідок чого надходження коштів від замовника зараховуються в погашення кредиту);

• переуступка дебіторської заборгованості (полягає в передачі банку рахунка, що вимагає оплати за поставлені позичальником товари);

• забезпечення товарними запасами (предметом застави можуть бути: сировина, комплектуючі вироби, готова продукція тощо);

• застава дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів, страхових полісів (використовується при кредитуванні експортно-імпортних операцій. Заставою тут є документи, що підтверджують відвантаження товарів).

Позики iз забезпеченням діляться на вексельні (покупка або застава векселя), фондові (під цінні папери), іпотечні (пiд заставу нерухомості).

Предметом застави виступають речі, цінні папери, інше майно та майнові права. Предметом застави є будь-яке майно, яке відповідно до законодавства може бути відчужене. Боржник має право закласти одне i те ж майно одночасно декільком кредиторам.

Існує два види застави:

-· застава iз залишенням майна у заставодавача; 

-· застава з передачею закладеного майна (речi) заставотримачу. 

Формою застави можна вважати також передачу цінних паперів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, векселя, чеків та iн.), що є предметом застави в депозитно- нотаріальній конторі чи банку. До тих пір, поки зобов’язання не буде виконане, цiннi папери будуть знаходитись у зберiгача. 

Застава нерухомого майна (нерухомості) для забезпечення грошової вимоги кредитора-заставотримача до боржника називається іпотекою. Застава підприємства також є iпотекою.

Кредити під заставу нерухомості називають іпотечними, а банки, що їх надають – іпотечними банками. Іпотечний кредит береться для покриття великих капітальних затрат.

Кредит, що надається під заставу майна, яке передається банку-заставоутримувачу, називають ломбардним.