4. Формування вартості цінних паперів

Цінні папери мають номінальну і ринкову вартість або ціну. Номінальною (особовою) називають вартість, зазначену на цінному папері.

Але купівля-продаж цінних паперів провадиться не за номіналом, а за цінами, що складаються на ринку цінних паперів. Ціна, за якою папери продаються і купуються на ринку, називається ринковою ціною або курсом цінних паперів. 

Курсова вартість цінних паперів постійно коливається залежно від зміни співвідношень між попитом на ті або інші цінні папери та їх пропозицією на ринку. У свою чергу, попит і пропозиція залежать від очікуваної зміни рівня позичкового процента, а за звичайними акціями – і доходів, які визначаються, насамперед, перспективами розвитку корпорації, що випустила акції, а також станом політичної обстановки, загальною економічною ситуацією в країні.

Формування курсової вартості акцій

1. Дивіденд за привілейованими акціями, як правило, оголошується у відсотках від номіналу; його сума на одну акцію буде дорівнювати:

(1)

де N – номінал привілейованої акції ; 

F – ставка сплачуваних відсотків у відносних одиницях.

2. Дивіденд за звичайними акціями залежить від результатів діяльності акціонерного товариства і нараховується за рішенням зборів акціонерів (проміжкові дивіденди можуть нараховуватися за рішенням ради директорів акціонерного товариства). Дивіденд за звичайними акціями за минулий рік може не виплачуватися (наприклад, у випадку збитків або направлення отриманих прибутків за рішенням зборів акціонерів на розширення діяльності акціонерного товариства). Оскільки комерційні інтереси тримачів акцій у цьому плані не захищені, вони наділяються правом голосу в акціонерному товаристві.

Курс акції залежить від

- річного дивіденду, який вона приносить

- рівня позичкового процента

- співвідношення між пропозицією акцій та попитом на них.

Іншими словами, курс акцій знаходиться в прямій залежності від розміру одержуваного за ними дивіденду й у зворотній залежності від рівня позичкового (банківського) відсотка. Тобто курс акції тим вищий, чим більшим є дивіденд, що виплачується за нею, і чим нижчим є рівень позичкового процента, оскільки, купуючи акції, власник грошового капіталу завжди порівнює виплачуваний за ними дивіденд з тим доходом, який він міг би одержати, поклавши свій капітал у банк, тобто з позичковим процентом. 

Припустимо, що акція, незалежно від її номінальної вартості, дає щорічно дивіденд у 12 грн., а рівень позичкового процента дорівнює 4, тоді середній курс акції (без урахування співвідношення попиту і пропозиції на ринку) становитиме 300 грн., оскільки саме така сума, покладена у банк із розрахунку 4 % річних, принесе дохід, який дорівнює 12 грн.

3. Середній курс акції дорівнює сумі грошового капіталу, яка принесе дохід, що дорівнює дивіденду, в разі вкладання цієї суми в банк (чи передачі у позичку). Цей процес встановлення ціни акції залежно від реально принесеного нею прибутку називається капіталізацією прибутку і здійснюється через фондові біржі, через ринок цінних паперів.

(2)

За допомогою наведеної формули легко можна підрахувати курс привілейованої акції, тоді як оцінка курсу звичайної акції пов’язана з труднощами, бо розмір річного дивіденду за такими акціями можна тільки передбачити.

З курсовою ціною акції пов’язаний установчий прибуток акціонерної компанії. Він утворюється як різниця між сумарною курсовою вартістю акцій, що емітуються, і сумою грошового капіталу, вкладеного засновниками в організацію компанії, незалежно від форми вкладення – чи то оплата акцій за номіналом, чи мінімальний внесок або ж оплата підприємства, що підлягає придбанню засновниками.

4. Курсова ціна акції акціонерного товариства закритого типу, за якою вона продається всередині товариства, визначається вартістю чистих активів товариства, що приходяться на одну оплачену акцію, і називається балансовою вартістю акцій:

(3)

де Б – балансова вартість акції, гр. одн.;

А – чисті активи акціонерного товариства , гр. одн.. ;

К – кількість оплачених акцій , шт.

Балансова вартість акції застосовується при лістингу акцій. 

Показники, що характеризують якість акцій

1. Дивідендна віддача акції, яка встановлює зв’язок між величиною дивіденду і ціною акції:

(4)

де Д – дивіденд

Ца – ціна акції

Цей коефіцієнт є основним статистичним індикатором, який дозволяє порівняти ступінь дохідності акцій різних корпорацій, а також акцій з іншими альтернативними видами збережень. 

2. Коефіцієнт ціна-дохід, який встановлює зв’язок між ціною акції та величиною чистого доходу корпорації, що припадає на одну акцію:

(5)

Чим нижча величина цього коефіцієнта, тим вища оцінка акції та корпорації.

3. Коефіцієнт виплачуваності, який відображається в процентах, як частка чистого доходу, отриманого корпорацією, розподіляється у вигляді дивідендів:

(6)

Якщо корпорацією випущено різні види акцій ( іменні, на пред’явника, тощо ), на які нараховуються різні дивіденди, то величина дивіденду, що стоїть у чисельнику формули, визначається як середньозважена величина суми добутків кількості відповідних видів акцій на величину дивіденду за ними до величини загальної чисельності акцій, які знаходяться в обігу.

4. Коефіцієнт дивідендного покриття – показник, обернений до коефіцієнта виплачуваності. Цей показник показує, в скільки разів чистий дохід корпорації перевищує суму виплачуваних нею дивідендів.

5. Показник капіталізованої вартості акцій, який визначає ринкову вартість усіх акцій корпорації:

(7)

7. Показник вартості акцій за балансом показує, яка величина акціонерного капіталу і резервного (страхового) фонду припадає на одну випущену акцію:

(8)

де Ак – акціонерний капітал товариства

Рф – резервний фонд товариства

Ча – число акцій товариства

8. Показник дійсної вартості акції показує, яка величина всіх капітальних ресурсів корпорації припадає на одну випущену акцію. Цей показник дуже важливий при економічному аналізі у зв’язку з придбанням контрольного пакета акцій чи ліквідацією корпорації:

(9)

9. Розрахункова вартість акції після збільшення капіталу. Збільшення акціонерного капіталу і пов’язана з ним додаткова емісія дає право власникам старих акцій придбати нові з певним коефіцієнтом – одна нова акція за кілька старих і за більш низькою оцінкою, яка розглядається як певна «винагорода за підписку». Для розрахунку нової ціни використовується наступна формула:

(10)

де К – кількість старих акцій, при наявності яких купується одна нова.

Показники, що характеризують якість облігацій

Основні параметри облігацій:

• номінальна ціна (номінал);

• ви­купна ціна або правило її визначення, якщо вона відрізняється від номіналу;

• дата погашення;

• норма дохідності (прибутковості);

• строки виплати відсотків. Виплата відсотків здійснюється один раз на рік, кожні півроку або щоквартально.

• курс облігації

Оцінка облігацій полягає в дисконтуванні до­ходів від облігацій і зводиться до визначення суми грошей, яка в деякий момент еквівалентна в фінансовому відношенні самій об­лігації з урахуванням її строку, дохідності й прийнятої при оцінці ставки відсотків (ставка розміщення). Під останньою розуміють ставку відсотків, яка характеризує той ступінь рентабельності ін­вестицій, що задовольняє інвестора. Результатом оцінки є сума грошей, еквівалентна в фінансовому плані всім надходженням за облігацією.

1. Після емісії облігації обертаються на вторинному ринку цін­них паперів, де вони купуються і продаються за ринковими ціна­ми. Ринкова ціна в момент емісії може бути меншою за номінал, дорівнювати номіналу і перевищувати його. Оскільки номінальна ціна в облігацій окремих компаній різна, то виникає необхідність у використанні критерію оцінки, під яким розуміють курс облігації, тобто купівельну ціну однієї облігації у розрахунку на 100 грош. од. номіналу:

Р_к = 100 (11)

де Р_к — курс облігації;

Р — ринкова ціна;

N — номінальна ціна облігації.

Ринкова ціна і курс залежать від рівня дохідності облігації і рівня позичкового відсотка в момент оцінки, а також від інших умов. Найважливішою з них є оцінка надійності (ступеня ризику) капіталовкладень.

Загальний дохід від облігацій і будь-якого іншого цінного па­пера з фіксованим поточним доходом складається з трьох еле­ментів:

• періодично виплачуваного купонного доходу або нараху­вання відсотків;

• зміни вартості цінного папера (наближення її до викупної ціни) за відповідний період; якщо облігація була придбана з дис­контом, то цей елемент — позитивна величина; якщо ж вона куп­лена з премією, то це від'ємна величина; якщо ціна облігації до­рівнює номіналу, то цей елемент буде відсутній;

• дохід від реінвестицій надходжень від купонів.

2. Прямий дохід від облігації, який встановлює в процентному виразі залежність між величиною доходу за облігацією та її ціною. Якщо ціна облігації вища від її номінальної вартості, то величина прямого доходу буде нижчою від норми процента. Якщо ж ціна нижча номінальної вартості, то прямий дохід вищий за процентну ставку.

(12)

3. Дохід за облігацією на дату погашення визначає фактичний процентний дохід інвестора на цей момент. Як відомо, в день погашення виплачується номінальна вартість облігації (100 %), а ринкова ціна в день покупки може бути вищою номінальної вартості (перевищувати 100 %) чи бути нижчою (менше 100 %).

(13)

4. Ціна конверсії визначає середню ціну акцій при обміні на них конвертованих облігацій:

(14)

5. Загальний дохід від облігації цього виду складається з двох основних елементів — поточного, або купонного, доходу, i доходу, який отримує власник облі­гації в кінці строку позички за умови, що облігація придбана за курсом, що був менший, ніж її викупна ціна.

Оцінка облігацій залежить від купонного (поточного) доходу - чим він вищий, тим менша оцінка облігації. При цьому збільшується чутливість оцінки до зміни ставки відсотків. Якщо очікується па­діння ставки відсотків, інвестори намагаються купувати облігації з меншою купонною дохідністю, оскільки придбані облігації да­ють швидше зростання їх оцінки.

З урахуванням строку вплив сучасної величини викупної ціни знижується, а сучасної величини купонного доходу зростає. Зміна ставки відсотків позначається сильніше на оцінці при збільшенні строку.

Ринкова вартість купонної облігації може бути оцінена за формулою:

Р_о = + (15)

де C_i – купонні виплати за i-й період;

n – кількість періодів до погашення;

N – сума, яку отримає власник облігації при її погашенні (як правило, дорівнює номінальній вартості облігації);

k_о – дисконтна ставка, що дорівнює існуючій ставці за подібними зобов’язаннями та відображає дохідність при погашенні цієї облігації.

Цю формулу використовують для оцінювання ринкової вартості облігації у разі, коли останні купонні виплати щойно відбулися, а наступні будуть здійснені в кінці періоду.

6. За винятком активів з терміном погашення один рік та безстро­кових активів, чим вища купонна ставка по активу, тим менш чут­лива ціна активу до змін ринкових процентних ставок. При очіку­ванні падіння процентних ставок на ринку найкращі можливості по отриманню доходу на ринку облігацій мають власники довгостроко­вих облігацій з низькими купонними виплатами.

Залежність між зміною ринкової вартості облігації та її очікува­ною дохідністю відображає такий показник, як еластичність ціни Е, що визначається так:

Е =

де Р_1, Р₂ – ринкові ціни облігації при ринковій дохідності і_1, і₂

Еластичність ціни облігації є показником чутливості ринкової ціни облігації до змін ринкових процентних ставок. Ця величина завжди від'ємна, оскільки ринкова вартість облігації пов'язана з ринковими процентними ставками оберненою залежністю.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та структура фондового ринку.

2. Класифікація фондових ринків.

3. Понтяття та функції фондових бірж.

4. Поняття і види цінних паперів.

5. Особливості акції як цінного паперу.

6. Що таке облігація та які її види Ви знаєте?

7. Що таке біржові індекси?

8. Похідні цінні папери.

9. Формування курсової вартості акцій.

10. Показники, що харакетризуюить якість облігацій.

11. Що таке еластичність ціни облігації?