8. Міжнародна ситуація на Близькому і Середньому Сході (80-ті роки хх ст.).

Комплекс проблем регіону Близького та Середнього Сходу в 80-ті - 90-ті роки посідає особливе місце серед найактуальніших питань міжнародних відносин. Все більш важливим ставало всеосяжне врегулювання тривалого арабо-ізраїльського конфлікту і розв’язання проблеми арабського народу Палестини - серцевини даного конфлікту. Невирішеність цієї ключової проблеми значною мірою була причиною того, що близькосхідний регіон як і раніше залишався місцем накопичення “горючого матеріалу”, котрий у будь-який момент міг запалати і перерости в пожежу нової війни. Крім близькосхідного конфлікту, в регіоні існували і інші проблеми. На протязі восьми років тривала ірано-іракська війна (1980-1988 рр.). Одним з істотних елементів близькосхідної реальності другої половини 70-х - початку 90-х років став внутрішньоліванський конфлікт, який внаслідок ряду обставин здійснював дестабілізуючий вплив на весь комплекс близькосхідних проблем, і насамперед на динаміку близькосхідного конфлікту. Невирішеною залишалася курдська проблема - проблема найчисленнішого в світі народу, позбавленого власної державності.

Основні тенденції у розвитку міжнародних відносин в близькосхідному регіоні в 80-ті роки: типологія та особливості регіональних конфліктів на Близькому та Середньому Сході була повязана насамперед із тим, що в 80-ті - 90-ті роки регіон залишався уразливим та був ареною конфліктів двох типів:

1. конфліктів, спричинених внутрішніми протиріччями країн регіону (арабо-ізраїльськими та арабо-іранськими протиріччями, ситуацією в іракському та турецькому Курдистані, проблемою Західної Сахари, розвитком ісламізму, конфліктів, спричинених розмежуванням країн регіону, суперечками навколо кордонів, розподілу водних ресурсів, нафтових родовищ тощо);

2. конфліктів, спровокованих позарегіональними державами, які прагнули гегемонії у регіоні шляхом використання будь-яких місцевих слабкостей.

Аналіз наявних та потенційних конфліктів дозволяє зробити їх диференціацію за рівнем, складом учасників, мотиваціями, характером та етимологією:

а) міждержавні конфлікти, що виникають внаслідок загострення протиріч між двома або більшою кількістю держав (ірано-іракський, ірако-кувейтський та ін.);

б) національно-державні конфлікти, під час яких однією з сторін конфлікту виступає держава, що відстоює інтереси домінуючого етносу;

в) міжетнічні конфлікти, у яких беруть участь декілька етнічних угрупувань, або які викликані напруженістю відносин між корінним населенням та іммігрантами;

г) етнорегіональні конфлікти, що ставлять за мету підвищення статусу етносу в межах чинних державотворень;

д) етносоціальні та етноконфесійні конфлікти, що виникають внаслідок соціально-економічних диспропорцій між подібними етнічними або релігійними угрупуваннями. В сучасних умовах все більшу роль відіграють загрози, які спричинені релігійними проблемами.

Криза у Перській затоці підштовхнула близькосхідний мирний процес. У жовтні - листопаді 1991 р. в Мадриді розпочала роботу мирна конференція у справах Близького Сходу. Її спонсорами виступили СРСР та США. Відкриття Мадридської мирної конференції по Близькому Сходу знаменувало собою початок якісно нового етапу у розвитку арабо-ізраїльських відносин.

Скликанню конференції передувало декілька важливих подій на регіональному та глобальному рівнях:

1). Закінчення холодної війни та деідеологізація великими державами відносин з арабськими країнами та Ізраїлем;

2) еволюція підходів протиборствую чих країн до проблеми його врегулювання;

3) перетворення палестинського фактору з об’єкту в суб’єкт міжнародних відносин;

4) зростання військової уразливості учасників конфлікту в зв’язку з появою на озброєнні їх армій сучасної військової техніки, включаючи ракетну;

5) усвідомлення сторонами неможливості вирішення близькосхідного конфлікту військовим шляхом.

Одним з істотних елементів близькосхідний реальності другої половини 70-х - початку 90-х років став також внутрішньоліванський конфлікт, який внаслідок ряду обставин чинив дестабілізуючий вплив на весь комплекс близькосхідних проблем, і насамперед на динаміку арабо-ізраїльського конфлікту. Пошуки політичного врегулювання близькосхідного конфлікту були нерозривно пов'язані з врегулюванням ліванської кризи, що є, по суті, “конфліктом-супутником".