9. Місце і роль єс у сучасних міжнародних відносинах.

Одним із головних завдань, які сьогодні постають перед Європейським Союзом, є розширення зони миру та безпеки за межі ЄС. Для виконання цього завдання Європейським Союзом розробляється спільна зовнішня політика та політика безпеки, таким чином, щоб ЄС зміг стати реальною силою, яка б виступала за стабільність, співробітництво та порозуміння в ширшому світовому аспекті.

ЄС допомагає фінансувати роботу цивільної адміністрації ООН у Косово, надає постійну фінансовою підтримку Палестинській Автономії, а зараз виділяє 1 млрд. євро на відновлення економіки Афганістану. Реалізація спільної зовнішньої політики та політики безпеки розпочалася у 2003 р. з першими місіями ЄС на Західних Балканах та в Центральній Африці. І це тільки початок. Сприяючи встановленню безпеки і стабільності в ширшому світовому аспекті, ЄС допомагає створювати безпечніші умови життя в межах своїх власних кордонів. І, нарешті, Європейський Союз демонструє, яким чином країни можуть успішно об'єднати свої економічні і політичні ресурси в спільних інтересах. ЄС служить моделлю інтеграції для країн, розташованих в інших регіонах земної кулі.

Спільна торгівельна політика ЄС реалізовується на двох рівнях. По-перше, у рамках Світової організації торгівлі Європейський Союз бере активну участь у встановленні норм та правил [функціонування] багатосторонньої системи світової торгівлі. По-друге, ЄС укладає власні двосторонні угоди про торгівлю з країнами або регіональними групами країн. Угоди ЄС з його партнерами в усьому світі охоплюють не лише торгівлю та сприяння у фінансовій та технічній сфері, що вже стало традицією, але й економічні та інші реформи, а також підтримку в реалізації програм у сфері інфраструктур, охорони здоров'я та освіти. Ці угоди також забезпечують основу для політичного діалогу та містять клаузулу, що дозволяє Союзу призупинити або припинити торгівлю чи надання допомоги, якщо країна-партнер порушує права людини. Більш того, у 2003 р. ЄС ухвалив рішення, відповідно до якого всі нові угоди повинні включати клаузулу, в якій партнери беруть на себе зобов'язання щодо нерозповсюдження зброї масового ураження. ЄС має бути впевнений в тому, що різні аспекти його зовнішньої політики узгоджуються між собою і доносять чітко визначену загальну ідею. Для досягнення цієї мети в 1999 р. був призначений Верховний представник з питань зовнішньої політики та політики безпеки. У червні місяці 2004 р. лідери ЄС досягли принципової домовленості про запровадження посади міністра закордонних справ ЄС. Це стало однією з нових домовленостей, закріплених Конституційним договором ЄС.

Підтримка прав людини

Європейський Союз провадить діяльність, спрямовану на те, щоб забезпечити дотримання прав людини як на території ЄС, так і за межами ЄС. Ця діяльність, головним чином, охоплює цивільні, політичні, економічні, соціальні та культурні права. ЄС також докладає зусиль для забезпечення прав жінок та дітей, а також прав меншин та переміщених осіб. Повага до прав людини є одним із основних елементів угод про торгівлю та співробітництво ЄС з його партнерами та необхідною умовою для країн, що претендують на членство в ЄС. За останні роки ЄС підтримує діалог з питань прав людини з такими країнами, як Китай та Іран. Проти деяких країн, в тому числі, Сербії, Бірми (Мьянми) та Зімбабве, Європейським Союзом були запроваджені санкції. ЄС також бере участь у фінансуванні низки проектів, спрямованих на захист прав людини. До таких проектів відноситься Європейська ініціатива за демократію та права людини, в рамках якої щорічно виділяється 100 млн. євро на:

• зміцнення демократії, ефективного управління та верховенства права;

• підтримка скасування смертної кари в усьому світі;

• боротьба проти застосування тортур, безкарності [за їхнє застосування], надання підтримки міжнародним трибуналам та міжнародним судам;

• боротьба з проявами расизму, ксенофобії, дискримінації по відношенню до меншин та корінних народів.

Кампанія з заборони протипіхотних мін

У грудні 1997 р. у столиці Канади, м. Оттаві, 122 країни підписали Договір про заборону протипіхотних мін. Цей договір, який із 1 березня 1999 р. є імперативною нормою міжнародного права, забороняє використання, виробництво, передачу та зберігання протипіхотних мін. Міжнародна кампанія з заборони протипіхотних мін сприяє зміцненню миру та стабільності в усьому світі, а також зменшенню кількості людських жертв у районах, що зазнали мінування. Європейський Союз, продовжуючи розглядати цей напрям діяльності як пріоритетний, тільки у 2000-2002 р. виділив на заходи в цій сфері 40 млн. євро.

У грудні 2003 р. на зустрічі глав держав та урядів лідери ЄС затвердили Європейську стратегію безпеки. Ця стратегія визнає, що громадяни в європейських та інших країнах світу зазнають потенційної загрози, причиною якої є тероризм, зброя масового ураження та незаконна імміграція. Кожний вид загрози вимагає адекватної реакції і, в багатьох випадках, міжнародного співробітництва.  

Європейський Союз, на частку якого припадає 20% світового імпорту та експорту, має найбільший торговий оборот у світі. Відкрита торгівля між країнами-членами ЄС лягла в основу його створення майже 50 років тому та обумовила зростання добробуту всіх країн-членів. Європейському Союзу, таким чином, відводиться провідна роль у зусиллях, спрямованих на надання рівного доступу на світові ринки як багатим, так і бідним країнам. Отже Європейський Союз проводить переговори зі своїми партнерами для забезпечення доступу на ринки як товарів, так і послуг. ЄС прагне надавати допомогу країнам, що розвиваються, забезпечуючи їх прискорений доступ на свій ринок, але, з іншого боку, відводячи їм більш тривалий час для відкриття доступу європейських товарів на ринки цих країн. У той же час, ЄС реформує свою сільськогосподарську політику, що також матиме позитивні наслідки для країн, що розвиваються.

ЄС активно діє в усіх "гарячих точках", включаючи Ірак, Афганістан, Палестинську Автономію та деякі регіони Африки. Гуманітарна допомога носить глобальний характер і часто надається "забутим" міжнародними засобами інформації кризовим регіонам. Мова йде про Північний Кавказ (зокрема, Чечню), Таджикистан, Непал, Шрі-Ланку та Центральну Америку.Європейський Союз також використовує свій досвід, допомагаючи населенню підготуватися до можливих бід в країнах з високим ступенем ризику виникнення таких бід та регіонах, схильних до землетрусів, ураганів, повеней та посух.Гуманітарна допомога є лише однією зі сфер, у якій ЄС тісно співпрацює з міжнародними організаціями, такими як ООН, СОТ, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Рада Європи та регіональні організації в Африці, Америці, Азії.

Європейський Союз має систему угод про асоційоване членство, угод про співробітництво і торгівельних угод, у яких беруть участь країни практично всіх регіонів світу, починаючи з найближчих сусідів ЄС у Європі і закінчуючи найбільш далекими партнерами з Азії і Тихоокеанського регіону. Для врегулювання цих відносин, ЄС регулярно проводить зі своїми основними партнерами зустрічі на вищому рівні або на рівні міністрів. Найбільш інтенсивні відносини ЄС встановив із чотирма західноєвропейськими сусідніми країнами: Швейцарією, Норвегією, Ісландією та Ліхтенштейном. Усі вони є членами Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), які привели свої законодавства у відповідність до більшої частини законодавства щодо внутрішнього ринку ЄС і слідують за ЄС в інших сферах політики. Всі ці країни, за винятком Швейцарії, є учасниками Європейської економічної зони (ЄЕЗ) нарівні з ЄС.