- •1. Загальнонаукова і соціокультурна ситуація виникнення методологічної кризи в психології кінця XIX – початку XX ст.
- •4.2. Оперантний та соціальний біхевіоризм Джорджа Міда.
- •4.3. Теорія особистості Курта Левіта та соціальна психологія.
- •V. Генетична психологія Піаже
- •Vі. Неофрейдизм (Карен Хорні, Еріх Фролем)
- •Vіі. Гуманістична психологія - к.Роджерс, а.Маслоу, г.Олпорт.
- •3. Психоаналіз: основні концепції та принципи
- •6. Стадії психосексуального розвитку за з. Фрейдом.
- •8. Неофрейдизм: основні концепції та представники
- •9. Базові ідеї аналітичної психології к. Юнга.
- •7. Поняття неврозу та механізмів його виникнення у психоаналізі
- •10. Структура психіки за к. Юнгом.
- •12. Поняття колективного несвідомого та архетипів за к. Юнгом
- •13. Сутність індивідуальної психології а. Адлера.
- •15. Механізми виникнення неврозу за а. Адлером
- •16. Біхевіоризм: історія формування і основні ідеї.
- •18. Теорія оперантного научіння ф. Скіннера як варіант біхевіоризму
- •21. Погляди к. Хорні на природу невротичної особистості.
- •22. Стратегії комунікації невротичної особистості за к. Хорні.
- •23. Погляди к. Хорні на психологію жінки.
- •24. Зміст епігенетичного принципу розвитку особистості за е. Еріксоном
- •30. Теорія когнітивного дисонансу л. Фестінгера
- •31. Дослідження творчого мислення в роботах м. Вертгеймера.
- •33. Внесок г. Саллівана в розробку проблем особистості
- •34. Сутність «гуманістичного психаналізу» е. Фромма.
- •36. Соціальні типи характеру людини за е. Фроммом
- •37. Виникнення та основні принципи гуманістичної психології.
- •39. Поняття дефіцитарної мотивації та мотивації росту за а. Маслоу.
- •42. Зміст я-концепції за к. Роджерсом.
- •43. Клієнт-центрована психотерапія у баченні к. Роджерса
- •46. Внесок л.С. Виготського в становлення радянської психологічної науки.
- •47. Внесок с.Л. Рубінштейна в розробку методологічних проблем радянської психології.
- •48. Проблема розвитку психіки в тлумаченні о.М. Леонтьєва.
- •49. Зміст ідеї комплексного людинознавства б.Г. Ананьєва.
10. Структура психіки за к. Юнгом.
У структурі особистості Юнг виділяє Свідомість, Індивідуальне несвідоме і Колективне несвідоме. У структурі свідомості-два шари: "Я для інших" (Персона) і "власне Я" (Ego).
Персона - самий поверхневий шар-маска в структурі свідомості (архетип конформності). Вона включає соціальні ролі, за допомогою яких людина представляє себе іншим людям і суспільству. Це наше публічне обличчя. Тут важливе значення надається аналізу різного роду символів покриття себе (одяг), роду занять (знаряддя праці, портфель) або соціального статусу (автомобіль, будинок, диплом). Всі ці символи можуть проявлятися в сновидіннях.
Однак основну роль у свідомому житті людини відіграє не Персона, а більш глибокі шари свідомості - Ego. Будучи одним з основних архетипів особистості, Ego створює відчуття усвідомленої зв'язаності і безперервності течії думок, почуттів і дій. Хоча Ego і виникає з несвідомого, але має тільки свідоме утримання, яке утворилося з особистого досвіду.
Індивідуальне несвідоме складається з переживань, бьшшіх колись усвідомленими, а потім забутих і витіснених зі свідомості. Воно включає в себе "Тінь", "Аніма і Анімус", а також "Самість".
Тінь - це те, що людина вважає низьким і аморальним в собі, в своїй особистості. Як Ego є центром свідомості, так і тінь є центром індивідуального несвідомого. Юнг розуміє тінь, на відміну від Фрейда, не як розрізнений витиснений в несвідоме матеріал свідомості, а як своєрідне ціле - негативне Я. Тінь часто переживається в снах як темна, примітивна, ворожа і відразлива фігура. Юнг попереджає, що потрібно частіше "вдивлятися в себе", тому що свою тінь небезпечно не визнавати. Вона, будучи складовою частиною особистості, підкреслює властиву людині амбівалентність: боязкий у своєму несвідомому хоробрий, хоробрий-боязкий, добрий-злий, а злий-добрий. Тінь своїм корінням сягає в колективне несвідоме і тому може дати цінний матеріал для Ego
Аніма (у чоловіків) і Анімус (у жінок) - це витіснені з свідомості небажані уявлення про себе як про чоловікові або жінці. Таким чином, Аніма - жіноче начало в чоловікові, а Анімус - чоловіче начало в жінці. Юнг вважає, що ці образи є колективними несвідомими образами (архетипами) жінки чи чоловіка як таких і роблять вплив на вибір подружжя, проявляються в сновидіннях і фантазіях. Мати для хлопчика і батько для дівчинки роблять значний вплив на розвиток Аніма і Анімус.
Центральним архетипом індивідуального несвідомого є "Самість" (Self). Самість - це внутрішній керівний чинник цілісної особистості, якась "ідеальна особистість". Юнг переконаний, що свідомість і несвідоме не протистоять, а доповнюють один одного. Їх динамічна рівновага, примирення полярностей і є цілісна особистість, об'єднана самостью. Розвиток самості - головна мета життя людини, проте більшості людей їх самість не знайома, вона у них не розвинена, і вони вважають центром особистості Ego. Архетип самості не реалізується до тих пір, поки не наступить гармонізація всіх аспектів душі, а до цього можна прийти не раніше середнього віку. Однак розвиток самості не означає розчинення і зникнення Ego. Воно продовжує залишатися центром свідомості, але вже розуміється в зв'язці з самостью, об'єднуючою свідомі і несвідомі психічні процеси. Самість часто символізується в снах чи образах безособово - як точка, коло чи божество. Процес встановлення зв'язків між Ego і самість - це процес розвитку людини, його індивідуалізації і самореалізації.
Порушення в динамічній рівновазі свідомості і несвідомого проявляються неврозами. Аналітична терапія спрямована на оптимізацію взаємодії свідомості та несвідомого. Усунення окремого симптому хвороби до одужання не приводить, тому що, прибравши один симптом, натомість отримуємо нові. Їх першопричина - емоційний "комплекс", і він повинен бути мішенню для лікувального впливу. Щоб коректувати "комплекс", необхідно "витягти" його з несвідомого, переосознать його і змінити емоційний знак-поміняти напрям афекту. Психологічна корекція ефективна, якщо відбувається одночасно корекція як "тіні", так і "персони".
