Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekzamen_Ystoryya.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
375 Кб
Скачать
☆

15. Механізми виникнення неврозу за а. Адлером

Механізм неврозів. Невроз розвивається в тому випадку, якщо людина терпить невдачу при подоланні комплексу неповноцінності; невроз дозволяє пацієнтові зберегти почуття власної гідності, відносячи свою слабкість за рахунок хвороби.↑↑↑

16. Біхевіоризм: історія формування і основні ідеї.

Історія розвитку

Одним з піонерів біхевіорістского руху був Едвард Торндайк. Сам він називав себе не біхевіористи, а "коннексіоністом" (від англ. "Connection" - зв'язок).

Те, що інтелект має асоціативну природу, було відомо з часів Гоббса. Те, що інтелект забезпечує успішне пристосування тварини до середовища, стало загальноприйнятим після Спенсера. Але вперше саме дослідами Торндайка було показано, що природа інтелекту і його функція можуть бути вивчені і оцінені без звернення до ідей або інших явищ свідомості. Асоціація означала вже зв'язок не між ідеями або між ідеями і рухами, як у попередніх асоціативних теоріях, а між рухами і ситуаціями.

Теоретичним лідером біхевіоризму став Джон Бродес Уотсон. Його наукова біографія повчальна в тому плані, що показує, як у становленні окремого дослідника відбиваються впливу, визначили розвиток основних ідей напряму в цілому.

Девізом біхевіоризму стало поняття про поведінку як об'єктивно спостережуваної системі реакцій організму на зовнішні і внутрішні стимули. Це поняття зародилося в російській науці у працях І. М. Сєченова, І. П. Павлова і В. М. Бехтерева. Вони довели, що область психічної діяльності не вичерпується явищами свідомості суб'єкта, пізнаваними шляхом внутрішнього спостереження за ними (інтроспекції), бо при подібному трактуванні психіки неминуче розщеплення організму на душу (свідомість) і тіло (організм як матеріальну систему). У результаті свідомість от'едіняют від зовнішньої реальності, замикалося в колі власних явищ (переживань), які ставлять його поза реального зв'язку земних речей і включеності в хід тілесних процесів. Відкинувши подібну точку зору, російські дослідники вийшли на новаторський метод вивчення взаємин цілісного організму з середовищем, спираючись на об'єктивні методи, сам же організм трактуючи в єдності його зовнішніх (у тому числі рухових) і внутрішніх (у тому числі суб'єктивних) проявів. Цей підхід намічав перспективу для розкриття факторів взаємодії цілісного організму з середовищем і причин, від яких залежить динаміка цієї взаємодії. Передбачалося, що знання причин дозволить у психології здійснити ідеал інших точних наук з їхнім девізом "прогноз і управління".

Перебуваючи під впливом позитивізму, Уотсон доводив, ніби реально тільки те, що можна безпосередньо спостерігати. Тому, за його планом, вся поведінка має бути пояснено з відносин між безпосередньо спостережуваними впливами фізичних подразників на організм і його так само безпосередньо спостережуваними відповідями (реакціями). Звідси і головна формула Уотсона, сприйнята біхевіоризмом: " стимул - реакція "(SR). Із цього випливало, що процеси, які відбуваються між членами цієї формули - будь то фізіологічні (нервові), будь то психічні, психологія повинна усунути зі своїх гіпотез і пояснень. Оскільки єдино реальними в поведінці визнавалися різні форми тілесних реакцій, Уотсон замінив всі традиційні уявлення про психічні явища їх руховими еквівалентами.

У біхевіоризмі неадекватно відбилася потреба в розширенні предмета психологічних досліджень, висунута логікою розвитку наукового знання. Біхевіоризм виступив як антипод суб'єктивної (інтроспективної) концепції, зводила психічну життя до "фактів свідомості" і полагавшей, що за межами цих фактів лежить чужий психології світ. Критики біхевіоризму надалі звинувачували його прихильників в тому, що в своїх виступах проти інтроспективної психології вони самі знаходилися під впливом створеної нею версії про свідомість. Прийнявши цю версію за непорушну, вони вважали, що її можна або прийняти, або відкинути, але не перетворити. Замість того, щоб поглянути на свідомість по-новому, вони вважали за краще взагалі з ним розправитися.

Серед сподвижників Уотсона по хрестовому походу проти свідомості виділялися великі експериментатори Вільям Хантер (1886-1954) і Карл Спенсер Лешли (1890-1958). Перший винайшов в 1914 році експериментальну схему для вивчення реакції, яку він назвав відстроченої. Мавпі, наприклад, давали можливість побачити, в якій з двох ящиків покладено банан. Потім між нею і ящиками ставили ширму, яку через кілька секунд прибирали. Вона успішно вирішувала цю задачу, довівши, що вже тварини здатні до відстроченої, а не тільки безпосередньої реакції на стимул.

Всіх біхевіористів об'єднувала переконаність у безплідності поняття про свідомість, в необхідності покінчити з "менталізм". Але єдність перед загальним супротивником - інтроспективної концепцією - втрачалося при вирішенні конкретних наукових проблем.

Розвиток біхевіоризму в 60-х роках 20 століття пов'язане з ім'ям Скіннера. Американського дослідника можна віднести до течії радикального біхевіоризму. Скіннер відкидав розумові механізми і вважав, що методика вироблення умовного рефлексу, що полягає в закріпленні або ослаблення поведінки у зв'язку з наявністю або відсутністю заохочення чи покарання, може пояснити всі форми людської поведінки. Цей підхід застосовувався американським дослідником до пояснення найрізноманітніших за складністю форм поведінки, починаючи з процесу навчання і закінчуючи соціальною поведінкою.

17. Необіхевіоризм: тенденції розвитку, представники. Необіхевіоризм напрям в американській психології, який виник у 30-х роках ХХ століття. Сприйняв головне положення біхевіоризму, згідно з яким предметом психології є об'єктивне спостереження реакції організму на стимул зовнішнього середовища (схема S-R). Проте, представники необіхевіоризму ввели в загальну схему "проміжну змінну" сполучну ланку між стимулом і реакцією (S - O - R). Вони вважають, що поняття "проміжна змінна" (О) визначає пізнавальні та мотиваційні компоненти поведінки. Прихильники цього напряму обгрунтували "закон ефекту" ("закон вигоди"), розглядаючи поведінку особистості як сукупність впливів (реакції) за певні нагороди (стимули), які одержує людина. Вони вважають, що середня ланка (О) не піддається аналізу за допомогою об'єктивних методів.

Один з представників необіхевіоризму, американський психолог Б. Скіннер феномени свідомості, самопізнання, моральні цінності і мотиви, суб'єктивність людини намагається пояснити у поняттях поведінки. Мета людської діяльності, стверджує він, лежить поза індивідом, у сфері об'єктивованих надособистісних структур.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]