46. Внесок л.С. Виготського в становлення радянської психологічної науки.

Вся наукова діяльність Л. С. Виготського була спрямована те, щоб психологія змогла перейти "від чисто описового, емпіричного і феноменологічного вивчення явищ до розкриття їх сутності ". Він ввів новий - експериментально-генетичний метод дослідження психічних явищ, оскільки вважав, що "проблема методу є початок і основа, альфа і омега всі історії культурного розвитку дитини ". Л. С. Виготський розробив учення про вік як одиниці аналізу дитячого розвитку. З запропонував інше розуміння перебігу, умов, джерела, форми, специфіки і рушійних сил психічного розвитку дитини; описав епохи, стадії і фази дитячого розвитку, а також переходи між ними в ході онтогенезу; він виявив і сформулював основні закони психічного розвитку дитини. Без перебільшень можна сказати, що Л. С. Виготський зробив все, щоб дитяча психологія стала повноцінною і справжньою наукою, що має свої предмет, метод і закономірності; він зробив все, щоб ця наука змогла вирішувати найважливіші практичні завдання навчання і виховання дітей, поновому підходити до проблем вікової нормативної діагностики психічного розвитку.

Істина теорії Л.С. Виготського висвітлювала не тільки помилки сучасних йому біологізаторскіх теорій розвитку, а й застерігала майбутні покоління вчених від некритичного запозичення чужого наукового світогляду. Л. С. Виготський писав: "Для діалектично-матеріалістичного мислення проблема розвитку є центральною і основною для всіх областей дійсності і для всіх областей наукового знання. Однак не будь-яке рішення цієї проблеми наближає нас до істинного розуміння об'єктивної діалектики дійсності. Цьому істинному розуміння протистоять не тільки метафізичні теорії, що заперечують докорінно саму ідею розвитку, а й теорії, які проводять хибні ідеї розвитку ".

Заслуга Л. С. Виготського полягає в тому, що він першим застосував історичний принцип в область дитячої психології.

Кожна форма культурного розвитку, культурного поведінки, вважав він, у відомому сенсі вже продукт історичного розвитку людства. Перетворення природного матеріалу в історичну форму є завжди процес складного зміни самого типу розвитку, а аж ніяк не простого органічного дозрівання.

Л. С. Виготським були здійснені експериментальні дослідження відносини між навчанням і розвитком. Це вивчення життєвих і наукових понять, дослідження засвоєння рідної та іноземної мов, усній і письмовій мові, зони найближчого розвитку. Зона найближчого розвитку - це відстань між рівнем актуального розвитку, дитини та рівнем можливого розвитку визначаються за допомогою завдань, що вирішуються під керівництвом дорослих.

47. Внесок с.Л. Рубінштейна в розробку методологічних проблем радянської психології.

За словами С.Л. Рубенштейна, вирішальну роль у становленні психології як самостійної науки відіграло запровадження експерименту, що "не тільки озброїло її новим для неї, дуже потужним методом наукового мислення, а й взагалі по - новому поставило питання про методику психологічного дослідження в цілому, висунувши нові вимоги і критерії науковості всіх видів досвідченого дослідження в психології ".

Виникнення загальної психології як самостійної та фундаментальної галузі психологічної науки пов'язане з ім'ям С.Л. Рубінштейна, який систематизував психологічні знання і запропонував методологію дослідження психічних явищ. На базі основних понять загальної психології формуються поняття та інших галузей психологічної науки.

У центрі уваги С.Л. Рубінштейна були і методологічні проблеми. У роботах Рубінштейна звертає на себе увагу насамперед нетрадиційна для радянської психології дослідницька позиція - позиція філософа, яка розглядає з точки зору методології емпірико психологічної науки, що намагається частково систематизувати і пояснити цей емпіричний хаос. Цим він і відрізнявся від більшості сучасних йому психологів.

Тому в центрі його концепції виявляються перш за все проблеми пізнання світу. У цьому позиція Рубінштейна зближується з позиціями психологів колишніх років - Лопатіна, Троїцького, Грота, Шпета, для яких також головними залишалися філософські проблеми буття і свободи людської особистості.